22 березня РФ завдала майже 20 ракетних ударів по енергоінфраструктурі Харкова та області. Ця атака оцінена фахівцями як найскладніша за наслідками від початку війни: спеціалісти стверджують, що росіяни намагалися знищити усі енергообєкти регіону. Ситуацію зі світлом вдалося певною мірою стабілізувати, причому у стислі терміни: живлення міста відбувається за рахунок інших регіонів. Але ситуація із теплом – набагато складніша.

Опалювальний сезон у місті завершили достроково, а керівництво ТЕЦ-5 заявило про знищення станції і неможливість генерувати нею теплову енергію. На відновлення потрібні не місяці, а роки.

ТЕЦ-5 відігравала важливу роль у теплопостачанні промислових підприємств та житлових масивів міста. До війни вона забезпечувала теплом близько 25-30% споживачів Харкова, зокрема мешканців Холодної Гори, Залютиного, Іванівки, Олексіївки, Нагірного району, Північної Салтівки, частково Павлова Поля, а також мешканців Пісочина та Солоницівки.

Що може бути з опаленням у Харкові, розповів SQ доктор технічних наук, професор, голова ради Української асоціації відновлюваної енергетики, генеральний директор «Solar Generation» Станіслав Ігнатьєв.

За його словами, ТЕЦ-5 після російських ракетних ударів зазнала таких руйнувань, що фактично ідеться про нове будівництво. Ситуація із теплопостачанням Харкова зараз виглядає доволі складною, тому що ТЕЦ-3 також пошкоджена. Часу на вирішення питання – приблизно півроку, до нового опалювального сезону.

Ігнатьєв наголосив, що рішення варто приймати на трьох різних рівнях – державному, місцевому та на рівні конкретних споживачів.

Державній владі необхідно залучити міжнародних партнерів і міжнародні, перш за все - японські, корейські проєкти, а також проєкти з енергетичної безпеки США, – для того, щоб поставити модульні котельні в мікрорайонах. Децентралізація опалення допоможе зменшити ризики та виклики, які зараз стоять перед Харковом. Фактично модульна котельня – це контейнер, який встановлюється в мікрорайоні та забезпечує теплом до 10 будинків. Вона працює із використанням природного разу чи мазуту, місце для її розташування обирається, беручи до уваги потенційні викиди в атмосферу. Це технологія, яка зможе допомогти, а міжнародні партнери мають змогу надати обладнання.

На місцевому рівні, за словами Ігнатьєва, можна пропрацювати модель зміни схеми теплопостачання міста. Раніше усе залежало саме від ТЕЦ, а допоміжними потужностями були внутрішньоквартальні котельні, які допомагали ТЕЦ надавати теплоносій. Експерт вважає, що має сенс перекроїти цю схему: розбити територію міста на теплові райони і ставити обладнання по районах. Але для цього необхідно розкриття теплотрас і відокремлення певних мереж, із яких будуть утворені, умовно кажучи, маленькі мережеві райони.  У ці райони можна постачати теплоносій від модульних котельнь і таким чином забезпечувати людей опаленням.

«Що можуть зробити прості мешканці міста, щоб допомогти собі та убезпечити себе? Теоретично єдиний реальний шлях – альтернативне енергозабезпечення: встановлення індивідуального або газового, або електричного котла. Але по-перше, тут треба розуміти і з’ясовувати, чи витримують мережі таке навантаження. По-друге, це дуже складний процес: за законом необхідно отримувати дозволи на від’єднання від центральних мереж, дозволи від структур теплокомуненерго, згоду сусідів тощо», - каже Ігнатьєв.

Відповідаючи на питання про доцільність утеплення стін, експерт каже: так, ефект термоса, звичайно, працює. Але наскільки би стіни не були утеплені, якщо на вулиці мінус 10 протягом доби – будь-яка будівля з термоса перетворюється на холодильник.

Також виходом може бути переїзд на час зими до приміщень, у яких є піч, грубка тощо.

«Але я певен, що за півроку спільними зусиллями державної та місцевої влади буде знайдене якесь централізоване рішення», - резюмує експерт.