Мешканку Харківської області підозрюють в експлуатації малолітньої доньки для виготовлення та розповсюдження дитячої порнографії. Про це повідомили в Офісі генерального прокурора.

Підозрювана є матір'ю трьох неповнолітніх дітей. Слідство встановило, що вона організовувала онлайн-трансляції на стрімінгових платформах для дорослих та залучала до них доньку. Мати примушувала дівчинку до дій сексуального характеру перед камерою. Надалі ці матеріали розповсюджувалися в інтернеті, зокрема, у мережі DarkNet.

За даними слідства, жінка почала використовувати доньку для виготовлення порно, коли дитині було приблизно 10-11 років.

Суд узяв жінку під варту із правом внесення застави у розмірі 500 тис. грн. За ч. 4 ст. 153 (сексуальне насильство) та ч. 4 ст. 301-1 (отримання доступу до дитячої порнографії, її придбання, зберігання, ввезення, перевезення або інше переміщення, виготовлення, збут та розповсюдження) КК України жінці загрожує до 15 років позбавлення волі.

Усіх дітей вилучили, вони перебувають у лікарні та проходять обстеження. Вирішується питання щодо їх влаштування до дитячого будинку сімейного типу.

Як не допускати подібні злочини

Ситуації, подібні до описаної, є тяжкими злочинами, які вимагають комплексної відповіді від держави та суспільства. Запобігання таким явищам базується на поєднанні контролю, освіти та своєчасного реагування.

Посилення державного та соціального контролю

Моніторинг сімей у складних життєвих обставинах. Соціальні служби та ювенальна поліція повинні проводити регулярні перевірки родин, які перебувають у групі ризику. Своєчасне виявлення ознак соціальної деградації дозволяє втрутитися до того, як ситуація набуде кримінального характеру.

Співпраця з ІТ-платформами. Стрімінгові сервіси та соціальні мережі повинні впроваджувати суворіші алгоритми штучного інтелекту для виявлення контенту, що містить ознаки експлуатації дітей, та миттєво блокувати такі акаунти з передачею даних правоохоронцям.

Розвиток системи раннього виявлення

Навчання фахівців. Педагоги, лікарі та психологи мають бути навчені розпізнавати приховані ознаки насильства у дитини (зміни в поведінці, висловлювання, що не відповідають віку, фізичні чи психологічні симптоми).

Безпечне середовище в школах. Навчальні заклади мають бути місцем, де дитина відчуває себе достатньо безпечно, щоб розповісти про події вдома. Довіра до шкільного психолога чи вчителя часто є єдиним каналом виходу інформації про зловживання.

Освіта та правова культура

Інформаційні кампанії. Суспільство має розуміти, що будь-яка форма експлуатації дитини — це не “приватна справа родини”, а тяжкий злочин. Публічне висвітлення таких справ (з дотриманням етики та анонімності постраждалих) допомагає формувати нульову толерантність до насильства.

Цифрова гігієна. Батьки повинні усвідомлювати ризики, пов'язані з перебуванням дітей в інтернеті. Проте в ситуаціях, де насильство ініціює близький родич, вирішальною є здатність оточення помітити тривожні сигнали.

Підтримка постраждалих дітей

Ефективна система реабілітації. Після вилучення з родини діти потребують тривалої психологічної та медичної допомоги. Важливо мінімізувати травматизацію під час слідчих дій.

Розбудова мережі підтримки. Створення умов, де дитина може отримати допомогу, не боячись наслідків, є критично важливим. Це включає роботу дитячих “гарячих ліній” та центрів підтримки, доступних для неповнолітніх.