У звільненому Ізюмі сьогодні - складна ситуація: роботи недостатньо, при цьому деякі люди отримують величезні рахунки за комуналку. Як пише KHARKIV Today, місто - у руїнах, на будматеріали не вистачає грошей, комунальники тут працюють практично без техніки.

Якщо до 24 лютого 2022 року в Ізюмі проживало 50 тисяч людей, то у вересні, коли його звільнили, тут було близько 20 тисяч мешканців. Багато ізюмчан було вбито: тільки при авіаударі 9 березня минулого року в житловому будинку на вул. Першотравневій загинуло 50 людей. Тисячі ізюмчан поїхали.

Наразі в Ізюмі є світло, газ і вода, близько 2000 людей повернулися додому, там запустили міський транспорт, волонтери роздають гуманітарну допомогу, відкриваються аптеки та магазини, але жити тут складно.

Продукти, ціни, дефіцит

Як і восени, коли Ізюм лише звільнили від окупантів, волонтери везуть у місто продуктові набори, ковдри, обігрівачі, одяг та товари першої потреби. Ситуація з продуктами - некритична: працюють магазини та ринок.

За словами місцевого волонтера Марини Алфьорової, в Ізюмі можна купити все, при цьому ціни, якщо порівняти з Харковом, на 15-20% вищі. Гроші є у пенсіонерів та працівників комунальних підприємств. Деякі люди скористалися програмами грошової допомоги міжнародних організацій, але вони були разовими.

У дефіциті - побутова хімія та засоби гігієни. Якщо на купівлю продуктів люди ще можуть назбирати гроші, то на пральний порошок коштів часто не вистачає.

Роботу в Ізюмі знайти складно. Великі підприємства, котрі працювали у місті до війни, зруйновані. Можна влаштуватися на пошту, магазини або аптеки, якщо дозволяють досвід та освіту. Комунальники отримують зарплату, але із затримками.

Питання гуманітарної допомоги для Ізюма так само актуальне, як і минулої осені. Але дістатися з одного району міста до іншого за гуманітаркою проблематично, хоч і ходить автобус. Причина в тому, що обидва мости через річку зруйновані. Є лише одна переправа, що дозволяє проїхати з одного берега на інший, але на це потрібно 45-50 хвилин, а проїзд коштує 10 гривень. Через дорожнечу та довгу дорогу ізюмчани ходять пішки. Таксі теж не кожен собі дозволить: за подорож у 5 км доведеться заплатити 250-300 грн.

Величезні платіжки

Місцевим мешканцям все ще потрібні дрова та булер'яни. Їх просять навіть ті, хто має газове опалення. Справа в тому, що люди не можуть оплачувати газ, - це надто дорого. Тому вони шукають альтернативних джерел опалення.

За даними волонтера, ізюмчани подали 6 тисяч заявок на дрова напередодні зими, але отримали їх лише 250 сімей.

Комунальні послуги у місті надаються не в повному обсязі. Вода є майже скрізь, окрім району оптико-механічного заводу. Туди кілька разів на тиждень підвозять воду цистернами. Сміття вивозиться, але теж не в повному обсязі, бо у комунальників майже не лишилося техніки: її вкрали чи розбили росіяни.

Про те, що КП "Благоустрій" має складності, розповів голова Ізюмської міської військової адміністрації Валерій Марченко. За його словами, із 10 сміттєвозів залишилося лише три, і вони фізично не встигають вивозити сміття. Із працівниками ситуація більш-менш нормальна: штати комунальних підприємств укомплектовані на 60-70%.

Електрика у місті є, але заплатити за неї можуть не всі. Багато хто отримав величезні рахунки за споживання електроенергії навіть за ті місяці, коли Ізюм був в окупації. Наприклад, людина повернулася з евакуації до свого будинку, і з'ясувалося, що там жили окупанти, вони накрутили тисячі гривень за лічильником. Люди звертаються до "Харківобленерго", але питання ще остаточно не вирішене. На гарячій лінії пояснили, що ці випадки не врегульовані законом. Людям доводиться платити, щоб не залишитись без світла або не втратити субсидію.

"У НКРЕКУ дали роз'яснення: якщо електроенергія пройшла через електролічильник і цим лічильником зафіксована, то немає підстав за це споживання не платити. У кожному випадку потрібно індивідуально з'ясовувати, чи це було споживання до окупації чи вже в окупації", - розповів спікер "Харківобленерго" Володимир Скічко.

У міській адміністрації про проблему знають і навіть звернулися з листом до НКРЕКУ, але відповіді наразі не отримали. За словами голови адміністрації, під час воєнного стану нікого за комунальні борги не позбавлять світла, газу чи води, але комунальним підприємствам без грошей виживати важко.

Рахунки за світло можуть бути більшими ще й тому, що взимку багато включали електрообігрівачі. Опалення у 60% багатоповерхівок подати не вдалося, оскільки вони пошкоджені: у деяких будинках тільки вилетіли вікна, в інших розбито все – від даху до підвалів. До морозів удалося відремонтувати 14 багатоповерхівок, де руйнувань було менше. Згодом роботи припинилися, бо не було грошей на будматеріали. Мер Ізюма каже, що зараз веде переговори з благодійними організаціями та обласною владою щодо надання допомоги, щоб відновити роботи у тих будинках, які можна відремонтувати.