Ось і все. Євро-2012 у Харкові можна вважати закінченим. Власне чемпіонат Європи ще в самому розпалі, і всі основні баталії на футбольних полях - попереду, проте до Харкова це матиме лише опосередкований стосунок. Тепер за Євро ми будемо стежити по телевізору або в фан-зоні на площі Свободи, яка залишається, в принципі, єдиним об'єктом чемпіонату, що продовжує роботу. Не буде більше десятків літаків на день у харківському аеропорту, не буде заворушень, пов'язаних з організацією матчів на "Металісті", не буде голландських таборів і маніфестацій. Так що вже можна підбивати перші підсумки.
Головним враженням від Євро в Харкові стали саме голландські вболівальники. Так, були тут і флегматичні німці, і симпатичні данці, і неспокійні росіяни, і гості з багатьох інших країн з усіх континентів. Але жереб зробив харківський стадіон "Металіст" "домашнім" саме для голландської збірної, і місто на 10 днів зафарбувалося в помаранчевий. Голландські фанати в кольорах своєї національної збірної всі ці дні пили пиво, бродили садом Шевченка, смажили барбекю на Журавлівці, танцювали на дискотеках і браталися з місцевим населенням (особливо з дівчатами). І робили все це спокійні за життя й запальні на масових заходах голландці так, що в інших містах Харкову просто заздрили. Чого варті одні марші з центру до "Металіста", які тепер по праву можна додавати до списку харківських легенд.
Тепер про те, як, власне, Харків впорався з проведенням Євро. Якщо опустити недоліки-недобудови підготовчого етапу, про які ми вже неодноразово говорили, то все пройшло, в принципі, нормально. Дещо викликало питання, проте обійшлося без НП. Стадіон і бази - це об'єкти, про якість підготовки яких хвилювалися найменше. Вони і не підвели - нарікань не було. Дороги навпаки були серед найбільш проблемних моментів. Ніхто, звичайно ж, наші дороги не похвалив, однак і транспортного колапсу не сталося. Значною мірою через те, що прибулі вболівальники взагалі мало пересувалися на автотранспорті Харковом та за його межами - прилітали вони переважно літаками і нікуди особливо не їздили. У зв'язку з цим дуже сумнівна необхідність підготовлених до Євро паркінгів. Не завжди логічними здавалися перекриття доріг. Наприклад, що дало для безпеки фан-зони перекриття проспекту Правди (від Сумської до Трінклера) - незрозуміло зовсім, а от незручності для харківських водіїв це створило суттєві.
Транспортна система Харкова, як виявилося, цілком може впоратися із збільшенням на пару десятків тисяч потоком пасажирів. Особливо харків'ян тішила небачена до того велика кількість потягів у метро, маршруток і трамваїв-тролейбусів у вечірній час. Ось так би і після Євро. Деякий транспорт, правда, ходив майже порожній - його потенційні пасажири, найімовірніше, просто не сподівалися зустріти його в такий час. Навіщо ось тільки було закривати в дні матчів на цілу добу станції метро "Спортивна" і "Метробудівників"? Яке відношення може мати людина, що поспішає з ранку на роботу, до безпеки проведення вечірнього матчу? Та й у день матчу Україна-Швеція з метро якось недобре вийшло: більшості відвідувачів фан-зони довелося шукати альтернативні можливості дістатися додому. Таке враження, що саме про українських уболівальників подбали найменше.
З авіаційним та залізничним сполученням теж усе було більш-менш. Аеропорт ми тепер маємо "на виріст" - із звичайною кількістю літаків він буде виглядати якось понуро. Німці, щоправда, роботу аеропорту розкритикували: тригодинну затримку вильоту літака з дружинами футболістів збірної Німеччини німецьке видання назвало "хаосом в аеропорту". Однак для Харкова, який ніколи раніше і близько не стикався з такою кількістю рейсів, це скоріше можна вважати дрібним безладом. Були проблеми й у залізничників - знамениті потяги "Hyundai" знову намагалися зламатися, проте до НП не дійшло.
Розселити всіх охочих гостей теж вдалося - адже чекали їх все-таки більше. Готелі в дні матчів були заповнені, в міжматчеві дні - так собі, а тепер їх господарям доведеться думати, чим заманювати клієнтів у майбутньому. Вже явно не космічними цінами, шокуючими навіть небідних європейців. Квартири іноземні гості Євро знімали мало, в основному - апартаменти в центрі. Від голоду й спраги вболівальники Євро теж начебто не страждали - в місцях скупчення людей їжею і напоями запаслися. Не подумали, правда, про нормальне харчування організатори фан-зони: на перегляді матчів і культурної програми люди там проводили багато часу, а поїсти можна було в основному чіпси. Не дуже тішили і довгі черги до біотуалетів біля фан-зони в саду Шевченка - можна було організувати це якось трохи краще.
Фінансові підсумки Євро-2012 підбивати поки рано, проте очевидно, що прибутки від нього навряд чи окуплять витрати: прогнозованого колись мільйона або навіть більше туристів ми, що вже стало зрозуміло, не дочекалися. До Харкова в основному навідалися ті, хто мав квитки на стадіон, - тобто не більше ніж кілька десятків тисяч уболівальників. УЄФА та його партнери, звичайно, не в мінусі - квитки, хоч і не на 100%, але розпродавалися, фан-зони працювали, офіційна сувенірна продукція теж користувалася попитом, хоча, можливо, і меншим, ніж очікувалося. Про те, що "відбити" витрати зможе держава і стратегічні інвестори, спочатку не йшлося. У сферах торгівлі, послуг і розваг хтось зміг заробити на іноземцях, а чиїсь очікування не виправдалися.
Не пов'язані з футболом події в ці дні, в принципі, викликають досить-таки незначний інтерес і суспільний резонанс. Ну, приїхав до Харкова прем'єр-міністр Микола Азаров. Щось там відкрив, когось чимось нагородив, когось похвалив, розповів про якісь світлі перспективи. З ходою голландських фанів це ні в яке порівняння не йде. Ну, пристроїв губернатор Михайло Добкін на нову роботу одного зі своїх заступників - Віталія Алексейчука, - щоб не бентежити громадськість та ініціаторів адмінреформи їх великою кількістю. Алексейчук, що цікаво, зайняв місце Володимира Кацуби в кріслі керівника Дергачівської райадміністрації, який, як кажуть, тепер цілком віддався нелегкій справі походу за депутатським мандатом. Адже Євро - це, звичайно, добре, але вибори все ближче.
І майбутні кандидати про це не забувають. Насамперед, представники Партії регіонів - старту опозиційних та інших претендентів ми практично ще не бачили. Формально, звичайно, ніхто ще не затверджений кандидатом і в партії влади. Однак потрібно бути дуже наївним, щоб порахувати випадковістю те, що на зустрічі міського голови Геннадія Кернеса з мешщканцями Нових будинків ходить нардеп Ірина Горіна, а от її колега за парламентом Валерій Писаренко до цих заходів абсолютно байдужий, але проявляє неабияку активність в усьому, що пов'язано з Павловим полем і Олексіївкою. Хоча дещо ще можна і переграти: за місця під сонцем в Партії регіонів ведеться серйозна підкилимна боротьба, і не факт, що по всіх округах підуть ті, хто їх заздалегідь "підгодовував". Наприклад, округ, що включає в себе Чугуївщину, за чутками, що з'явилися ще на ранніх стадіях підготовки до виборів, хотіли віддати претенденту з донецькою пропискою. Пізніше внутрішньопартійні джерела стали називати ім'я нардепа Дмитра Шенцева, що цілком узгоджувалося з привітаннями з різними святами від його імені, розвішаними на білбордах у Чугуєві й околицях. Однак за останніми чутками Шенцев може отримати прохідне місце в партійному списку, а за мажоритаркою таки піде "донецький", що має на Чугуївщині економічні інтереси. Так що стосовно кандидатів від Партії регіонів ще можуть бути сюрпризи.
Опозиція своїх претендентів поки ховає (а за деякими округах вони, схоже, ще й не визначені), однак до виборів теж потроху готується. Минулого тижня було оголошено про формування організаційної структури об'єднаної опозиції ("Батьківщини" і "Фронту змін") на Харківщині. Символом (формально - керівником) виборчої кампанії призначений екс-губернатор Арсен Аваков, який чекає в Італії рішення у справі про його екстрадицію до України. Однак навіть за наявності сучасних засобів комунікації він навряд чи буде керувати організаційним процесом, перебуваючи за кордоном. Швидше можна говорити в значній мірі лише про фінансову участь і моральну підтримку.
А керувати виборчим штабом опозиції буде Віталій Немилостивий, що стало, звичайно, цікавим ходом. І, на перший погляд, непоганим - у команді Авакова досить яскравої і підготовленої особистості, здатної якісно керувати штабом, особливо не видно, а керівнику харківського "Фронту змін" Олександру Давтяну брати вогонь на себе якось не з руки, виходячи хоча б з давньої дружби з деким із керівництва регіоналів. У зв'язку з цим призначення людини, так би мовити, з Києва (останнє місце роботи Немилостивого - перший заступник міністра промислової політики, цю посаду він обіймав аж до розформування міністерства), але який при цьому є харків'янином і прекрасно орієнтується в місцевих реаліях (у Харкові він відомий як колишній директор заводу ім.Малишева і цілої низки підприємств поменше), виглядає логічно.
Однак є й кілька "але", від яких може залежати успішність роботи харківського штабу при Немилостивому. По-перше, його називають людиною Давида Жванії (кажуть, що саме завдяки Жванії він не втратив крісло в міністерстві при зміні влади: Давид Важаєвич тоді пішов на співпрацю з Партією регіонів, за що був вигнаний з "Нашої України - Народної самооборони"). А яким буде місце Жванії в об'єднаній опозиції і чи буде воно взагалі - поки незрозуміло. З одного боку, у нього є підтримка Миколи Мартиненка - найближчого соратника нинішнього лідера опозиції Яценюка, з іншого - багато хто не може пробачити йому співпраці з регіоналами. По-друге, у Віталія Немилостивого цілком можуть знайтися скелети в шафі або просто "тонкі місця", на які зможе натиснути влада. Скандали за час його роботи в бізнесі, промисловості та держструктурах бували - чого вартий лише гучний конфлікт у 2009 році з депутатом-бютівцем (згодом змінив політичні уподобання) Валерієм Камчатним, який звинуватив Немилостивого в бажанні збанкрутувати завод ім. Малишева. Крім того, опозицію в Харкові складно назвати монолітною, і чи здатний Немилостивий стати об'єднуючою фігурою - також поки велике питання.