Політолог, директор центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко розповів "SQ" про основні політичні тенденції минулого року, прогнози на новий рік, чинники впливу опозиції і справу Арсена Авакова.
- Володимире В'ячеславовичу, які політичні події минулого року, на ваш погляд, можна назвати найбільш знаковими, здатними вплинути на ситуацію у країні у новому році?
- Якщо говорити про зв'язок між минулим роком і цим, я б відзначив справу Юлії Тимошенко. Сам судовий процес, арешт і засудження - це ланцюжок подій, який значною мірою визначив політичну драматургію минулого року і, безсумнівно, став головною внутрішньополітичною подією. Звичайно ж, вона буде впливати на розвиток подій у майбутньому році - як у внутрішній, так і в зовнішній політиці.
Хоча у внутрішній політиці, мені здається, навантаження справи Тимошенко дещо знизиться. Тобто вплив буде дещо меншим, хоча він залишиться і періодично буде порушуватись. Наприклад, після можливого рішення Європейського суду з прав людини.
Друга важлива подія - це прийняття закону про вибори народних депутатів. Цей закон заклав правові та політичні основи виборів, повернув стару виборчу систему (змішану), хоча і з деякими нюансами. Наприклад, знову можна буде балотуватися одночасно як в округах, так і за партійними списками, на відміну від місцевих виборів, будуть самовисуванці, і низка інших моментів.
Новий виборчий закон визначає інституційну структуру майбутніх виборів і повернення мажоритарної складової, у тому числі інституту самовисуванців. Звичайно ж, це дуже серйозно вплине на політичну структуру майбутньої Верховної Ради, і, звичайно, на саму драматургію виборів - між собою змагатимуться не тільки партії (за партійними списками і в округах), а й з'явиться горезвісна "третя сила" - ось цією "третьою силою" будуть кандидати-мажоритарники, які не належать до політичних партій, або, правильніше буде сказати, до двох протиборчих таборів - влади та опозиції.
- Як ви думаєте, які шанси, що менш ніж за рік до виборів в Україні з'являться серйозні політичні гравці, крім двох провідних партій влади та опозиції?
- Теоретично можливі якісь несподіванки, тому що сьогодні значна частина виборців ще не визначилася зі своїм вибором. За даними різних соціологічних опитувань, до категорії невизначених належить від 10% до 15% громадян. Приблизно така ж кількість виборців, за даними опитувань, налаштовані голосувати проти всіх. Але, як правило, ті виборці, які категорично проти всіх політиків і політичних сил, не приходять на вибори. Тим більше зараз, коли у виборчому бюлетені не буде відповідної графи "не підтримую жодну з політичних сил", найбільш імовірний результат, що ці виборці в основній своїй масі не будуть голосувати. Але якась їх частина все-таки визначиться і проголосує.
Можливо, звичайно ж, що якщо якась з нині маловідомих партій дуже активно себе заявить, якщо припустимо (хоч і це й малоймовірно) мажоритарники, які не належать до жодної політичної сили, скоординуються між собою і виступлять від якоїсь маловідомої політичної сили, то вони можуть піднести сюрприз.
Я нагадаю, що на місцевих виборах у цілій низці регіонів святкували перемогу партії, абсолютно невідомі на загальнонаціональному рівні. Як приклад приведу партію "Совість України", яка виграла вибори до міських рад у Вінниці та Полтаві. Завдяки чому? Вінниця спиралася на авторитет чинного мера, який був переобраний (один з найпопулярніших мерів у країні - Володимир Гройсман), а в Полтаві ця партія підтримувала кандидата в мери, який у підсумку виграв вибори, Олександра Мамая. Це дуже показовий приклад. І якщо раптом десяток-півтора сильних авторитетних мажоритарників між собою об'єднаються і виступлять від однієї політичної сили, то хто його знає...
- Поговоримо про рейтинги політичних сил. Почнемо з "партії влади", яка показала падіння рейтингу довіри виборців. Чи продовжиться зниження рейтингу Партії регіонів?
- Це традиційна тенденція, можна сказати, закономірність української політики: будь-яка "партія влади" за рік-два перебування при владі починає втрачати свій рейтинг. Це було практично у всіх. При Кучмі не було президентської "партії влади", швидше були прем'єрські чи президентсько-адміністративні, було кілька претендентів на цю роль, і все, в принципі, втрачали у своєму рейтингу. А що стосується більш нових "партій влади", то і "Наша Україна", і Блок Юлії Тимошенко теж не уникли цієї тенденції, хоча і в різних формах. Але Партія регіонів, звичайно ж, зіткнулася з наслідками кризи, і з наслідками не дуже популярних рішень, причому рейтинг вони втрачали не тільки і не стільки через реформи, вирішальний внесок у зниженні рейтингу, за даними багатьох соціологічних служб, зробило підвищення комунальних тарифів .
І якщо цього року збережеться висока ціна на газ з усіма витікаючими наслідками, то для Партії регіонів головним завданням буде наявний рейтинг зберегти. У кращому випадку, можливо, за рахунок якихось соціальних програм, тому що великого бюджетного ресурсу для збільшення зарплат і пенсій сьогодні немає, тому завдання максимум - кілька відсотків додати до нинішнього рейтингу, а так - зберегти вже існуючий.
Втратили, зрозуміло, й інші партії, які відносяться до табору влади. Це і "Сильна Україна", але поки ми не знаємо, чи буде вона брати участь у парламентських виборах або все-таки зіллється з Партією регіонів. Рейтинг знизився, але шанси зачепитися за 5%-ний бар'єр поки залишаються. Що стосується партії Володимира Литвина, то у "народників" практично немає жодних шансів подолати бар'єр, вони теж втратили минулого року істотно, і, найімовірніше, будуть робити ставку на мажоритарні округи.
А от комуністи, які формально належать до парламентської більшості і багатьма експертами вважаються союзниками Партії регіонів, усе активніше грають роль такої собі напівопозиції. І вони, до речі кажучи, отримали певні дивіденди від зниження рейтингу Партії регіонів - кілька відсотків, які втратила "партія влади", виявилися в скарбничці комуністів, і їхній рейтинг у другій половині минулого року трохи зріс. Комуністи тепер досить упевнено долають 5%-ний бар'єр. Подивимося, що буде цього року, але дуже схоже, що комуністи будуть користуватися складнощами становища правлячої партії і спробують відвоювати частину електорату Партії регіонів, особливо в східних та південних регіонах країни.
- Як на вашу думку вплинув на рейтинг опозиційних сил арешт лідера "Батьківщини" Юлії Тимошенко? І яких результатів на виборах 2012 р. варто очікувати опозиції у разі звільнення або навпаки - подальшого ув’язнення Тимошенко?
- Ризикну припустити, що якщо Юлію Володимирівну під тиском Європейського суду з прав людини і звільнять, то таким чином, щоб вона не встигла взяти безпосередньої участі у виборчих перегонах. Якщо звільнення відбудеться вже в ході самих виборів, то, звичайно ж, якийсь час їй знадобиться для фізичного та морального відновлення. Все-таки навіть за нинішніх комфортних умов перебування у в'язниці (те, що нам показують, у всякому разі) ми бачимо складності зі станом її здоров'я, та й думаю, що вона сама прекрасно розуміє, що не може з'явитися перед виборцями зі слідами перебування в ув'язненні, треба відновитися.
Думаю, що Юлія Тимошенко безпосередньої участі у виборах усе-таки не візьме. А от її політична сила, якщо нічого принципово не зміниться у розвитку політичної ситуації в країні, звичайно ж, може претендувати на роль одного з переможців виборів, у тому числі за рахунок інерції рейтингу Ю.Тимошенко. Галас і резонанс навколо справи Тимошенко зберігають досить високий опозиційний статус "Батьківщини". Хоча всередині самої "Батьківщини" ми бачимо масу проблем, і я не виключаю, що електорат "Батьківщини" може стати предметом серйозної внутрішньої боротьби - боротьби всередині опозиційного табору. Знову таки простий приклад. З "Батьківщини" практично викинули, витіснили Наталю Королевську. І частина членів фракції БЮТ, і навіть членів самої партії, по суті, перейшли на бік Королевської. У мене є сумніви, що цій партії вдасться наростити свій рейтинг до того рівня, щоб подолати 5%-ий бар'єр, це вкрай складно. Але вони можуть спробувати відвоювати частину рейтингу "Батьківщини". До того ж, вони претендуватимуть на кілька мандатів у мажоритарних округах.
- Що ви можете сказати про шанси на подолання 5% бар'єру дрібніших опозиційних сил?
Природно, будуть боротися за загальний опозиційний електорат і за частинку електорату Блоку Юлії Тимошенко інші провідні опозиційні сили. Це і "Фронт змін", рейтинг якого за минулий рік зріс. Не набагато, але зріс. Зріс, причому помітно, рейтинг партії Віталія Кличка "УДАР". І в них теж, на мій погляд, непогані шанси на подолання бар'єру. Трохи складніша ситуація у "Свободи". В українських націоналістів минулого року рейтинг завмер на місці, я б навіть сказав просів. Відповідно, "свободівцям" буде не так просто подолати бар'єр. На сьогодні вони близькі до його подолання, але грунтовних шансів на його подолання поки немає.
Але так чи інакше - три а може і чотири опозиційні сили можуть подолати виборчий бар'єр. У опозиції є певні шанси на те, щоб посилити свій вплив у майбутньому складі Верховної Ради, хоча для цього доведеться грунтовно попрацювати. Вони, природно, сподіваються на те, що зниження рейтингу Партії регіонів зіграє їм на руку, але станеться це не автоматично. Для того, щоб завоювати свою більшість, їм треба поборотися за мандати в мажоритарних округах. А там поки у них ситуація не блискуча, сильних мажоритарників дуже мало у всіх провідних опозиційних сил. На сьогодні опозиція може розраховувати на перемогу мажоритарників насамперед у галицьких областях, можливо, в половині округів у Києві та в декількох округах центральній України. І, мабуть, усе. Але цього мало для отримання парламентської більшості.
- Головний опозиціонер Харкова - Арсен Аваков - кілька місяців перебуває за межами України. Зараз з'являється кримінальна справа, де фігурує прізвище екс-губернатора. На ваш погляд, чи є це спробою позбутися сильного політичного гравця?
- Формально основа у вигляді яких-небудь порушень може бути, і насправді будь-який губернатор і будь-який мер в Україні знаходиться під ризиком кримінальних справ як у момент перебування на посту, так і після відходу з посади. Це плата за перебування при владі і за щось невизначене правове поле, в якому доводиться діяти багатьом місцевим керівникам. Я просто нагадаю простий приклад, який відомий харків'янам. Проти того ж Євгена Кушнарьова порушували справи не стільки за його заклики на Сєвєродонецькому з'їзді, скільки за формальні порушення при використанні бюджетних коштів на посту губернатора.
Це формальності, а реальною причиною є те, що Аваков може боротися за депутатський мандат в одному з мажоритарних округів у Харкові. Його результат на виборах мера, в принципі, дає підставу поборотися за мандат депутата-мажоритарника. Але для цього треба перебувати в місті, вести активну виборчу кампанію.
- Можливо, ця кримінальна справа - сигнал, що вступати у виборчу боротьбу не варто?
- У даному випадку, я думаю, йдеться не про якісь прямі ризики або погрози. Я думаю, що вплив колишнього губернатора Харківської області в Харкові не є таким, щоб нести якусь загрозу для нинішньої харківської влади. Тут йдеться, найімовірніше, про потенційні ризики, про його присутність у місті або спробу ініціювати активну діяльність в одному з харківських округів (потенційних округів, тому що ми кордонів поки не знаємо, але легко визначити, де за Авакова найактивніше голосували, там він і буде висуватися). Але поза Харковом серйозно боротися за мажоритарний мандат йому буде вкрай і вкрай складно. Думаю, на це і роблять ставку. До речі кажучи, однією з причин його поразки на місцевих виборах стало те, що він нерідко вів виборчу кампанію за межами міста і країни. А так вибори не виграються.
Є ще одна важлива обставина, яка може допомогти опозиції - це те, що Юлія Тимошенко відбуває ув'язнення в Харкові. І ця обставина, звичайно ж, буде сприяти тому, що в Харкові буде дуже багато візитерів - і міжнародних, і з опозиційних політичних сил, і вони будуть піаритися на факторі Юлії Тимошенко, будуть світитися біля колонії, де вона перебуває. А це, звичайно ж, буде вносити додаткову напругу і додаткову активність у харківське політичне життя.
- Під час телефонного включення на телеканалі "ТВі" Арсен Аваков заявив, що у мажоритарних округах у Харкові й області облорганізація "Батьківщини" буде висувати нових кандидатів. Чи є на ваш погляд в опозиції для цього кадровий запас, і наскільки виправдана "свіжа кров" у цій політичній боротьбі?
- Для того, щоб розраховувати на перемогу в мажоритарному окрузі, треба мати достатньо відомого кандидата, і, найголовніше, ресурсно забезпеченого кандидата, який може витратити на виборчу кампанію досить велику кількість коштів - за нинішніми мірками це мінімум півмільйона, але і цього може бути мало. Досвід виборів минулих років, може, навіть, 2002 року, і в мажоритарних округах на місцевих виборах показує, що кошти будуть потрібні дуже серйозні.
Чи є кошти в опозиційних кандидатів? Думаю, що в Арсена Авакова є, але їх теж треба акумулювати, використовувати в легальних формах і т.д., тому що в умовах протидії адміністративного ресурсу тут можуть бути проблеми. Можна згадати, що в опозиції є свої сильні кандидати, у тому числі і в Харкові - Олексія Логвиненка можна згадати. Я поки не знаю, чи буде він балотуватися у мажоритарному окрузі, в принципі, більшість опозиціонерів розуміють усі складнощі та ризики участі у виборах саме у мажоритарних округах і скоріше схильні боротися за мандат у партійному списку. Але все-таки партійна дисципліна та інтереси опозиційних партій змусять їх іти в округи. Інша справа, що не завжди з великими шансами на успіх. Звичайно ж, на користь того чи іншого кандидата може зіграти партійний чинник. Ось наприклад на мажоритарних округах у Львові під час місцевих виборів дуже часто вигравали маловідомі кандидати, тому що вони йшли від "Свободи". Я не думаю, що в Харкові опозиційні сили користуються такою великою популярністю, що партійний бренд зумовить перемогу кандидатів на виборах. Але сенсації можуть бути, і, найімовірніше, вони будуть по кандидатам-самовисуванцям. І сенсації можуть бути як по місту, так і у сільських округах.
- Як ви думаєте, коли в Україні з'явиться попит на партії з чіткою ідеологією, а не на партії одного лідера?
- Якщо говорити про чинник ідеології, то його вплив зараз дуже неоднозначний. Увесь світ, не тільки України, переживає кризу ідеології, вплив ідеології знижується і в Європі. Неоднозначно її вплив і в молодих демократіях, таких, як Україна. І в нашому випадку йдеться про квазіідеологію. Наприклад, на цих виборах, найімовірніше, будуть дебатувати на тему геополітичного вибору України - європейський чи євразійський вибір. Нам росіяни будуть пропонувати участь у Євразійському союзі, і я не виключаю, що багато кандидатів, особливо на сході України, будуть підігравати ось цьому путинському призову, грати на цій ідеї союзу з Росією серед частини російськомовних виборців.
Опозиція, найімовірніше, буде позиціонувати себе як послідовну проєвропейську силу. Причому тут буде дуже велика конкуренція. Ну і звичайно будуть дебати навколо теми нових політичних сил. Демонструвати свою новизну буде теж ціла низка політичних сил, причому як опозиційних, так і тих партій, які свідомо йтимуть від ототожнення себе як з владою, так і з нинішньою опозицією. За даними соціології, 40% виборців зараз не довіряють ні владі, ні опозиції. І ось у цій ніші спробують себе пошукати як багато кандидатів-мажоритарників, так і деякі політичні сили.