Усі основні харківські події минулого тижня були так чи інакше пов'язані з опозицією. Що цікаво, одна з них навіть відтіснила на другий план інформацію, пов'язану з перебуванням у Харкові в'язня номер один.
Отже, в середу, 11 січня, прокуратура, а за нею, якщо не раніше, і обладміністрація поширили інформацію про порушення кримінальної справи стосовно чиновників, що працювали в обладміністрації у 2009 році. Йдеться про зловживання службовим становищем і службову підробку. Справа стосується земельної ділянки розміром 55 га в Пісочині. За словами начальника обласного юруправління Костянтина Прокоп’єва, цільове призначення цієї землі було змінене незаконно: оскільки йшлося про ділянку площею більше 10 гектар, вирішувати питання про зміну цільового призначення повинен був Кабмін, однак обладміністрація не зверталася з цього приводу до уряду. В результаті фірма, що планувала побудувати індустріально-логістичний парк, отримала держакт на володіння цією земельною ділянкою. Підставою видачі держакту послужило розпорядження голови Харківської облдержадміністрації, підписане особисто Арсеном Аваковим, однак на момент видачі акта це розпорядження вже втратило силу.
Оскільки в повідомленнях пролунало прізвище Авакова, інтернет миттєво заполонили новини із заголовком "Проти Арсена Авакова порушено кримінальну справу". У самій прокуратурі конкретизувати інформацію і уточнити, чи порушено справу стосовно особисто Авакова, поки відмовилися.
Звичайно, ситуацію прокоментував місцевий осередок "Батьківщини", який уже знайомими всім словами гнівно заявив про переслідування опозиції і розігрування політичного сценарію. Не залишив без уваги питання й особисто Арсен Аваков, який не робив публічних заяв ось уже кілька місяців. Форму він вибрав теж вже для себе традиційну - прокоментував ситуацію в своєму блозі на "Українській правді". Цікаво, що, зробивши акцент на тому, що подробиці звинувачень йому невідомі й адвокат тільки буде знайомитися з матеріалами справи, Арсен Борисович теж неодноразово вжив формулювання "справу стосовно мене". Ще було багато сказано про "брутальні атаки", "сфабриковані приводи", "переслідування неугодних", "вульгарно зліплені справи" та "кишенькове правосуддя". Загалом, заява була вкрай емоційною і вкотре довела, що така форма вираження думки, як коментар, особливо у блозі, - це дуже зручно: можна нічого не говорити по суті, не заперечувати, не аргументувати або контраргументувати конкретно і за пунктами, зате відразу прямо чи завуальовано перейти на особистості й оцінку ситуації.
Після цього досить несподівано обласна організація Партії регіонів виступила з відповідною заявою, безглуздою і нещадною, що за напруженням пристрастей і кількістю використаних епітетів не поступається коментарю Авакова. Навіщо було вмішувати партію у конфлікт, який, за запевненням влади, знаходиться виключно у правовому полі, - незрозуміло абсолютно. А в цілому цей обмін люб'язностями продемонстрував, що полеміка вийшла на якісно інший рівень за кількістю гучних абстрактних звинувачень і рівень бруду.
Але повернемося до суті проблеми. Прихильники "Батьківщини" й особисто Арсена Авакова висунули кілька версій того, чому з'явився ця кримінальна справа. Версія перша - щоб нейтралізувати партію й особисто Авакова, тому що цього року - парламентські вибори. Але, по-перше, в жодному офіційному джерелі не було сказано, що Арсен Аваков є фігурантом цієї справи, тим більше - підозрюваним або обвинуваченим. Інформація про те, що справу порушено саме стосовно Авакова, тиражувалася засобами масової інформації за їх власною ініціативою або ж виходила від самої "Батьківщини". Більш того, можна припустити, що якби Аваков дійсно проходив у справі підозрюваним, то влада знайшла б спосіб донести до громадськості цю інформацію, нехай навіть не через офіційні джерела. Так що фактично поки йдеться про ще одну кримінальну справу, у зв'язку з якою згадується прізвище екс-губернатора, - як це було влітку, коли під час розслідування земельних махінацій міліція нагрянула в підконтрольні Авакову структури. А по-друге, якби влада справді хотіла нейтралізувати Арсена Авакова, якби завданням було саме висунути йому звинувачення, то це було б зроблено вже давно - приводи начебто є.
І щодо виборів, можливої участі в них екс-губернатора і нібито маніакального бажання влади цього не допустити. Сам Арсен Аваков заявив, що у зв'язку з порушенням останньої справи його плани не змінилися, і він візьме участь у перегонах. Однак навряд чи владі варто цього побоюватися. По-перше, деякі сумніви викликає щирість Арсена Борисовича. Те, як стрімко він покинув країну восени, те, як швидко і без шуму розлучився з більшістю своїх активів, наштовхує на думку, що подібна поведінка стала предметом якихось домовленостей: можливо, Авакову не перешкоджали у виїзді за кордон і гарантували особисту свободу, незважаючи на всі розслідування, в обмін на його бізнес. Якщо це так, то навряд чи Арсен Борисович планує повертатися в Україну. Але навіть якщо повернеться і буде брати участь у виборах, варто розуміти, що, грубо кажучи, у свідомості електорату він підійде до них дещо іншою людиною. Так, наш народ співчуває тим, кого вважає гнаними і знедоленими, але при цьому "злочинна біографія" все ще сприймається негативно, та й думка про те, що "диму без вогню не буває", міцно володіє умами. Якщо не вдаватися в тонкощі і нюанси, а в них мало хто з виборців вдається, то в розумінні людей Аваков - фігурант кримінальної справи. І незалежно від того, буде особисто йому висунуте звинувачення чи ні, сам цей факт, та ще й разом з від'їздом Арсена Борисовича з країни ("вже не втік?"), Накидає на імідж екс-губернатора тінь. Цікаво, що віце-спікер Верховної Ради, один з лідерів "Батьківщини" Микола Томенко, коментуючи останні події навколо екс-губернатора, заявив, що в партії переконані, що Аваков пройшов би до парламенту за мажоритарним округом. Можливо, Томенко не дуже коректно висловився, але використане нимм формулювання "пройшов би" наводить на думку, що в партії дуже сумніваються в участі Арсена Авакова у виборах.
І ще одне популярне пояснення виникнення останньої кримінальної справи - нейтралізувати "Батьківщину" й особисто Авакова, щоб продемонструвати центральній владі, що опозиції в Харкові, грубо кажучи, немає. Ця версія видається ще менш життєздатною хоча б тому, що дане твердження особливо не потребує доказів. По-перше, формальна наявність у Харкові опозиційних політичних сил ніколи не означала практичної конкуренції влади та опозиції: Харківська область залишається однією з вотчин регіоналів. І навіть якщо в розрізі виборів особисто Арсен Аваков у разі своєї участі, звичайно, може претендувати на якийсь пристойний результат, то "Батьківщина" вже точно не здатна на рівних конкурувати з Партією регіонів. А по-друге, від'їзд екс-губернатора все ж обезголовив харківський БЮТ. Справа не тільки в тому, що партія дещо дезорієнтована організаційно, і під час агітаційної кампанії це проявиться найбільш яскраво. Справа в тому, що питання, а де місцевий лідер і чому його так довго немає, буквально витає в повітрі і волею-неволею підточує довіру виборців: якщо він лідер, то він повинен бути тут і займатися партійною роботою. Інакше за ким йти?.. І по-третє, потужної опозиції, яка розглядалася б населенням як альтернатива влади - хоча б за пропонованими ідеями та рівнем підтримки, - в Харкові дійсно немає, і це довело етапування до нашого міста лідера "Батьківщини" Юлії Тимошенко, точніше, події, що послідували за цим. Але про це - нижче.
Так чому ж з'явилася карна справа? Найімовірніше, зловживання дійсно мали місце. А кримінальні справи в нашій країні порушують проти тих, проти кого їх можна порушити, виходячи з логіки політичного моменту. Звичайно, відразу виникає питання про вибірковість правосуддя. Звичайно, за вчинення злочину треба карати кого завгодно - незалежно від політичної приналежності. Але це не означає зворотного, і не можна дотримуватися принципу, що якщо вже система правосуддя працює вибірково, то не треба карати нікого. Але те, що по ходу п'єси вирішуються ще чиїсь бізнес-завдання і кимось заробляються політичні дивіденди, - теж зовсім не нове: будь-яка нова партія влади робить саме так.
Тема номер два минулого тижня теж була пов'язана з "Батьківщиною". Після того як у самому кінці грудня, коли всі нормальні люди були зайняті передноворічними клопотами, а не політичною ситуацією в країні, Юлію Тимошенко етапували до Харкова, вся країна дізналася про існування зразково-показової Качанівської колонії. А після Нового року під стінами колонії розгорілися неабиякі пристрасті.
Звичайно, місцева "Батьківщина" намірилася колонію пікетувати. З якою метою - неясно, напевно, і самим БЮТівцям, але з іншого боку зрозуміло, що проігнорувати цю подію вони ніяк не могли, і це правильно: партія є партія. Тому біля стін колонії відразу виникли кілька десятків активістів з належними атрибутами - наметами, мегафонами, гаслами, плакатами... Звичайно, про цю акцію "біло-сердечних" написали всі засоби масової інформації, і на цьому ситуація могла б закінчитися - принаймні, для обивателів. Навіть якщо б два намети стояли біля в'язниці постійно, а декілька особливо затятих прихильників Юлії Володимирівни вирішили там оселитися, ситуація дуже скоро стала б буденною, більшу частину ЗМІ не цікавила б, а значить, з поля уваги широкої публіки могла випасти. Але не тут-то було. Як тільки БЮТівці анонсували свій намір проводити ці самі протестні заходи, міська влада вирішила їх заборонити і взагалі не допустити і з маніакальною завзятістю дотримується цієї тактики. У результаті почалася вже знайома тяганина: "Батьківщина" заявила про акцію - суд заборонив її проведення, "Батьківщина" подала заявку до міськвиконкому - мерія її відхилила, "Батьківщина" поставила намет біля колонії - машина комунальних служб його відвезла і так далі... Все це періодично супроводжувалося милими і креативними подробицями на кшталт "комунальні служби вкрали у нас намети" або "активіст побив машину "Житлкомсервісу".
Що в результаті? У підсумку абсолютно однотипні дії невеликої кількості харківських прихильників Юлії Тимошенко ось уже який день не сходять з інформаційних стрічок всеукраїнських та місцевих ЗМІ, заголовки рясніють кричущими оцінками, а два так і непоставлені намети перетворюються на "знесене наметове містечко". І все це - виключно завдяки владі! Та якби мерія залишила в спокої цих активістів та їх два-три намети, про них би вже давно забули. Тим більше, місцева "Батьківщина" особливою креативністю ніколи не відрізнялася, тому навряд чи змогла б регулярно продукувати якісь цікаві інформаційні приводи.
Чим керувалася міська влада, обравши саме таку тактику, не зовсім зрозуміло. Те, скільки харків'ян дійсно прийшли під стіни колонії, а не емоційно співчували Юлії Тимошенко в інтернеті, наочно продемонструвало: потужної опозиції в Харкові немає. Точніше, її взагалі практично немає, в кількісному відношенні - так точно. Люди не пов'язують своє майбутнє і майбутнє країни з Тимошенко, вони не готові витрачати свої час і сили на те, щоб прийти і висловити їй підтримку і цим же - свою громадянську і політичну позицію, і ніякої хвилі народного гніву немає і не передбачається. Але влада наполегливо намагається нейтралізувати і цих кілька десятків шанувальників Юлії Володимирівни. Таке штучне нагнітання і загострення призводить до того, що ця пустопорожня, загалом-то, ситуація міцно володіє громадським увагою: люди читають про протистояння біля стін колонії, намети, "беззаконня", "беззаконні" - читають, грубо кажучи, вже про зіграну карту, - і не звертають уваги на багато іншого. Може, в цьому і є мета?..