Рекордні для цієї зими морози, що прийшли до Харкова минулого тижня, майже заморозили суспільно-політичне життя в регіоні. Столичні політзірки, злякавшись мінливостей погоди, скасовували пропагандистські поїздки до замерзлої столиці Слобожанщини. Ні підтримувати, ні освистувати качанівську полонянку під стінами колонії нікого ніяким калачем було не заманити. Влада цілком віддалася благій справі обігріву безхатченків і боротьби зі звичайними для холодів локальними комунальними катастрофами: слава Богу, ніякого Алчевська, все по дрібниці - то одне село без газу, то чотири без електрики, то в місті порве водопровідні труби...
Однак у вівторок заколисаний холодом інформаційний простір підірвали правоохоронці, які з великим завзяттям взялися за розслідування справ, пов'язаних з екс-губернатором Арсеном Аваковим. Несподіванкою швидше став не сам факт переходу Авакова до розряду обвинувачених і переслідуваних, а те, наскільки швидко і з розмахом все було зроблено. З ранку був проведений обшук у квартирі на Салтівці - за місцем прописки Авакова, в обід - у центрі, за місцем його проживання до початку, як висловився сам екс-губернатор, зарубіжного "відрядження", що триває вже кілька місяців. А під вечір А.Авакову був присвоєний статус обвинуваченого у справі про 55 гектарів землі в Пісочині, була видана постанова про взяття під варту. Екс-губернатор відразу ж був оголошений у міжнародний розшук.
У розвитку цієї ситуації особливо цікаво було, наскільки жорстко відреагують на віртуальний арешт, а реально - на вигнання нинішнього голови облорганізації "Батьківщини" лідери опозиції. Вважатимуть вони за потрібне грудьми стати на захист Авакова і прирівняти його справу до судів над Тимошенко і Луценко? Чи настільки він для них важливий? Підтримка виявилася досить вагомою. Буквально на наступний день Юлію Тимошенко в харківській колонії як її захисник відвідав лідер парламентської фракції "Батьківщини" Андрій Кожем'якін. Він не тільки сам висловив підтримку Авакову, а й приніс послання Тимошенко, в якому сказано, що вона однозначно вважає причиною переслідування екс-губернатора його членство в "Батьківщині". Крім того, Кожем'якін разом із лідером "Нашої України - Народної самооборони" Миколою Мартиненком від імені опозиційних фракцій попросили Інтерпол Авакова не шукати (до речі, поки що його досьє в рубриці розшукуваних не з'явилося). А дочка Тимошенко Євгенія на слуханнях у комітеті з міжнародних відносин американського Сенату, говорячи про переслідування соратників Тимошенко, згадала і про справу лідера харківської облорганізації "Батьківщини".
І в цьому всьому є логіка. Соратників у Юлії Тимошенко, а тим більше-платоспроможних соратників (зважаючи на неминучу необхідність серйозних витрат на майбутніх парламентських виборах), залишилося не так багато, щоб ними можна було розкидатися. А те, з якою завзятістю нинішня влада веде боротьбу з Аваковим (хоча особисто проти нього це і перша кримінальна справа, звинувачення з різних аспектів його чиновницької та бізнес-діяльності можна рахувати вже, напевно, на десятки), легко дозволяє зарахувати кримінальне переслідування екс-губернатора до політично вмотивованих. Тим більше що справа порушена за горезвісною ст. 365 Кримінального кодексу (перевищення влади та службових повноважень). Статтею, за якою засудили Тимошенко, судять Луценка, яку наполегливо намагається декриміналізувати опозиція і до розпливчастих формулювань якої не висували претензій тільки дуже ледачі міжнародні організації. Так що не варто особливо дивуватися, якщо в черговій закордонній відозві до української влади до списку "в'язнів совісті", складеному в Раді Європи, - Тимошенко, Луценко, Іващенко - додасться і прізвище Авакова. Навіть незважаючи на те, що, на відміну від екс-прем'єра і двох її колишніх міністрів, що нудяться в ув'язненні і мають серйозні проблеми зі здоров'ям, Арсен Борисович здоровий і цілком непогано проводить час у "Римі, Лондоні, Варшаві та Вільнюсі". "Втім, за останні кілька тижнів я побував і в багатьох інших чудових містах", - розповів екс-губернатор, мабуть, бажаючи спростувати усталену думку про те, що він постійно живе в Італії.
Як це не парадоксально, останні події роблять більш реальними здавалися ще недавно дуже сумнівні шанси Арсена Авакова виявитися після виборів у парламентському кріслі. Прив'язка "справи Авакова" до кримінальних справ лідерів опозиції - це, звичайно, ще дуже далеко від припинення кримінального переслідування. Але можливість "групового успіху" все ж на порядок вища, ніж шанс довести свою правоту поодинці. А якщо рішення проблем затягнеться і лідер облорганізації "Батьківщини" через свою відсутність в Україні не зможе зайнятися виборами у мажоритарці, навряд чи це його засмутить - куди спокійніше проходити до парламенту за партійним списком. Те, що Авакову місце в списку "Батьківщини" гарантоване, підтвердив Кожем'якін. "Я вважаю, що Арсен Аваков буде народним депутатом усупереч спробам сьогоднішньої влади зробити так, щоб він не з'явився в наших списках", - підкреслив він у Харкові.
Політичні аспекти якось зовсім заступили власне кримінальну підставу переслідування екс-губернатора. А справа ця, якщо коротко, виглядає так: одна фірма захотіла побудувати під Харковом на землях сільгосппризначення логістичний центр. Аваков своїм розпорядженням спочатку змінив призначення земель, а потім це розпорядження скасував, оскільки переведення землі з сільськогосподарської в промислову - компетенція Кабміну. Незважаючи на це, за кілька місяців з'являється держакт на цю землю як землю промисловості, підписаний Аваковим і начальником Держкомзему. Запитань це, звичайно ж, викликає багато. І як міг з'явитися акт, заснований на скасованому розпорядженні, і чому взагалі держакт підписав голова обладміністрації, а не керівник районного рівня? Кажуть, начебто існувало рішення суду, яке зобов'язує видати фірмі цей акт, а тодішній голова Харківської райдержадміністрації Олександр Нечипоренко відмовився акт підписувати, однак подробиць цієї історії ніхто особливо не розповідає. Сторона Авакова воліє відмовчуватися. Його соратники заявили лише, що вони поки не бачили цього акта і, можливо, він взагалі фальшивий. У будь-якому випадку, цікаво, яку лінію захисту оберуть адвокати екс-губернатора, адже одними заявами про політичний характер справи суд (якщо такий, звісно, буде) не виграєш.
Цікава також і історія виникнення цієї справи, що показує, як старанно опоненти Авакова шукали на нього компромат. Підозрілий акт на землю виявили в Держкомземі в ході інвентаризації документів за 2010 р. А знайдений при цьому акт датований роком раніше, так що копати чиновникам доводилося глибоко.
І, закінчуючи з Аваковим, хочеться звернути увагу ще на один факт. У своєму інтерв'ю минулого тижня екс-губернатор підтвердив те, про що давно говорили в Харкові: його бізнес-холдинг "Інвестор" продав (а частково просто втратив) майже всі свої активи в Україні. Так що про Арсена Авакова як про харківського олігарха можна вже говорити тільки в минулому часі. Не повідомляв, правда, про зміну власників банк "Базис", однак справи в ньому йдуть не особливо добре. За минулий рік банк задекларував 56 млн.грн. збитків, а роком раніше мав 208 тис. грн. прибутку (цікаво порівняти ці результати з результатами банку "Золоті ворота", не чужого нинішній харківській владі: у нього якраз усе навпаки - мільйон прибутку минулого року проти 22-х мільйонів збитків роком раніше). Залишилися ще в екс-губернатора і його медіаактиви. Однак про існування каналу "А/ТВК" усі вже потроху почали забувати, як і про АТН як телевізійний продукт. А пару новинних інтернет-сайтів та газету "Главное" навряд чи можна вважати серйозною медіазброєю.
Говорячи про новини всеукраїнського масштабу, хотілося б відзначити подію, яка продемонструвала існування в країні іншої, неформальної опозиції. Не тієї, політичної, яка, чесно кажучи, набридла всім не менше, ніж влада, і відмінність якої від влади найчастіше складається всього лише в нюансах. Для цієї, іншої, опозиції не цікаві вибори, політичні розклади, посади. Вона анархічна, але все ж здатна в разі необхідності об'єднувати зусилля. Вона аполітична і хоче просто жити так, як їй подобається, - дивитися фільми, мультики і спілкуватися в соцмережах. Коли однієї з цих можливостей її хоча б частково спробували позбавити - почався бунт. За кілька годин після закриття під цілком пристойним приводом боротьби з піратством популярного файлообмінника ex.ua, з якого значна частина українського інтернет-співтовариства звикла качати кіно, в помсту почалися хакерські атаки на сайти держорганів. У них взяли участь десятки професіоналів і тисячі простих користувачів. Протягом двох днів періодично не працювали сайти президента, Кабміну, МВС, СБУ, інших відомств, Партії регіонів... На третій день заборону на роботу файлообмінника зняли.
Звичайно, з цього не варто робити якихось далекосяжних висновків. Не варто думати, що ці випади налякали владу. Але дечому, можливо, вони її навчили. Тому, що навіть якщо власники файлообмінника фактично потурають не поважати чужу інтелектуальну власність піратам (кримінальну справу було порушено за скаргою фірми "Adobe" на розміщення на ex.ua невстановленими особами неліцензійного програмного забезпечення) - це ще не привід його забороняти. Адже масу фактів порушень авторських прав можна накопати, наприклад у соцмережах. Але якщо через це спробувати закрити "Facebook" або "В контакті", то малопомітні зазвичай зачатки громадянського суспільства в Україні дадуть про себе знати дуже голосно.