Цитати зі світових бестселерів українською мовою завжди доречні на різноманітних святкових заходах, під час написання власних текстів і проголошення промов. Їхнє багатство свідчить про високий інтелектуальний рівень і широкий культурний шар співрозмовника. Безумовно, з начитаною людиною цікаво завжди. Однак чи є певний книжковий стандарт? Чи можемо ми визначити низку конкретних творів і стверджувати, що саме вони роблять нас інтелектуально багатими? Звісно, такий список завжди несе в собі велику частку суб’єктивності. Проте, загальновизнані твори все ж існують. Це книги для легкого читання, зарубіжна класика (https://book-ye.com.ua/catalog/zarubizhna-klasyka/), вітчизняна література. Їхнє багатство та роль у культурі не підлягають сумніву.
Класична література знайома нам із дитинства. Напевно, однією з таких книжок є «Прощавай, літо!» Рея Бредбері, що, власне, й асоціюється в нас із дитинством, канікулами, відпочинком, літом, яке зникає швидко, ніби ріжок морозива. А ще — з часами, коли все навколо здавалося таким незвіданим і дивовижним. Безумовно, далеко не в кожного літературного героя дитинство описане, як щаслива безтурботна пора. Нерідко воно наповнене поневіряннями й злиднями. Таке дитинство, зокрема, має однойменний герой роману Чарльза Діккенса «Девід Копперфілд ». Цей хлопчик переживає труднощі, конфлікти з вітчимом, але не ламається й утілює в життя всі свої задуми. Він дуже схожий на героїню твору Шарлотти Бронте «Джейн Ейр», яка також була сиротою, зростала у притулку та пристрасно боролася за власне щастя.
Топ книг класики дуже часто очолюють видання, що торкаються гострих суспільно-політичних тем. Беззаперечний лідер, у такому разі — роман Джорджа Орвелла «1984». Ця похмура антиутопія про суспільство майбутнього, в якому панують тоталітаризм, цілковитий контроль і брак правдивої інформації, знайома багатьом читачам усього світу. Так само як і твір письменника «Колгосп тварин». Ферма, що пародіює країну та її мешканці, що дуже нагадують людське суспільство, змальовані в найдрібніших деталях. Ми бачимо типову революційну картину, коли на гучних гаслах нібито народних мас до влади приходять справжні узурпатори, що у стократ перевершують своїх попередників. А ось роман Олдоса Гакслі «Який чудесний світ новий!» — це нищівна критика суспільства споживання.
Класичні книги — та література, до якої належить і творчість Ернеста Гемінгвея. Зокрема, роман «По кому подзвін» демонструє нам драматичні події громадянської війни в Іспанії, а видання «Свято, яке завжди з тобою» показує святковий вир життя Парижа в 1920-х роках. Звісно, «вічною» темою є кохання. Здавалося б, вона вже давно могла б стати банальною та заїждженою, та всесвітньо відомі автори ніколи не переставали нас дивувати. Приклад цьому — книжка «Кохання під час холери» Габріеля Гарсіа Маркеса, яка розповідає про те, що кохану жінку можна чекати все своє життя. Тему кохання зустрічаємо й у романі Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита». Утім, цей класичний твір порушує набагато глибші пласти й охоплює вічні біблійні та філософські питання.