У Циркунівській громаді Харківської області, де щодня чути війну, народилася ініціатива, яка перетворює непотріб на зброю перемоги. Акція "Картон на дрон", започаткована у 2024 році, об’єднала понад 1000 людей у спільній меті: здавати макулатуру, щоб на виручені кошти купувати дрони для ЗСУ.
Ідея виникла випадково. Руслан Лаптій, голова Молодіжної ради при Циркунівській сільраді, ініціатор та координатор акції, згадує:
Ми видавали гуманітарну допомогу і бачили, що люди просто залишали або викидали ці величезні картонні коробки. І от ми вирішили, що цей картон можна здавати і отримувати за це кошти, які використати для допомоги нашим хлопцям".
Так звичайні коробки, які могли опинитися на звалищі, стали спільною ідеєю для громади та засобом боротьби для тих, хто не може боротись ніяк інакше. Інформацію про акцію поширили через місцеву газету та соцмережі, і люди відгукнулися миттєво: телефонували, питали, приходили.
Сьогодні у громаді, яка пережила понад 70 днів окупації на початку повномасштабного вторгнення, мешкає близько 3200 людей - переважно старшого віку.
"Ця акція - не лише для хлопців: вона підтримує наших людей із Циркунів та навколишніх сел як морально і психологічно. Ми показуємо людям, що у громаді є життя, що ті люди, які тут живуть, згуртовані на те, що все буде Україна", – пояснює Руслан.
Для тих, хто залишився, акція – це спосіб відчути свою значущість, можливість підтримати армію навіть без великих статків. Кандидатка соціологічних наук, доцентка Дніпровського національного університету імені Гончара Олеся Гудзенко зауважує, що очевидна перевага цієї ініціативи - доступність: необовʼязково мати матеріальні ресурси для донатів - достатньо принести картон.
Чесно кажучи, питання не в самій речі (картон) , бо це може бути будь-яка інша доступна і не цінна для людини річ. Головне тут - усвідомлення трансформації "сміття" на "захист". Із точки зору соціальної психології, важливу роль відіграє ефект приналежності до референтної групи, до групи, чия модель типової поведінки є для людини прикладом наслідування», - каже вона.
У Черкаських Тишках, де життя геть змінилося через війну і ще у травні 2024 -го була оголошена обовʼязкова евакуація, зараз живе близько 1000 людей. Там акцію координує завідувачка місцевого клубу Тетяна Кравець. Клуб, який колись був осередком дитячих свят і концертів, нині працює як пункт незламності та гуманітарний хаб. Тут видають допомогу, проводять заняття з психології та лекції з мінної безпеки.
Про акцію я дізналась від мешканців Циркунів. Мені дуже сподобалась ця ідея – просто зі сміття робити добро та користь для наших військових", – ділиться Тетяна.
Вона відвела для збору макулатури котельню, хоча спочатку сумнівалася, чи будуть люди щось нести. Та на її радість, відгукнулися десятки: приносять картон, журнали, старі радянські книжки, а дехто додає донати. "Хоч у всіх тут дуже маленька пенсія, але всім хочеться допомогти", – додає вона.
Серед найбільш активних учасників – Микола Шматько (на фото ліворуч): Тетяна каже, його внесок у збір - найбільший, чоловік приходить ледь не щотижня. 60-річний мешканець Тишків пережив окупацію та втратив двох невісток - їх розстріляли росіяни. Він привозить картон і макулатуру і намагається додати і якісь гроші. "Нащо його викидати, якщо можна пустити в діло? А діло це таке, воно добре", – каже він.
Координатор акції Руслан Лаптій наголошує, що вона вчить не лише допомагати, а й сортувати сміття. Люди, які раніше спалювали картон у печах, тепер приносять його до пунктів збору.
Наталія Василенко, 62 років, часто їздить із Харкова до Тишків, де її будинок постраждав від обстрілів. Її син зараз - у ЗСУ, тож для неї акція – особистий внесок: "Я знаю, як хлопцям тяжко, і хочеться хоч чимось допомогти". Вона приносить журнали, російськомовні книжки, картон: "Я думаю, якщо піде на справу та принесе користь нашій армії, то краще так".
Аналогічної думки 58-річна Ніна, яка після пожежі в будинку винесла на пункт збору підгорілі радянські книжки та коробки від техніки. "Для чого ж ми будемо виносити на смітник, як можна зробити добре діло? У нас зять служить, звісно треба допомагати", – пояснює вона. Попри обстріли, які чути щодня, виїжджати пані Ніна не хоче: "Гучно, гучно... Але дім є дім. Як би не було тяжко, це все одно дім".
Кожен, хто приносить картон, фотографується. Ці світлини публікуються в соцмережах та місцевих групах. Організатори кажуть, що це мотивує людей долучатися, адже їхнє життя можуть побачити, наприклад, родичі з-за кордону. Звіти також оприлюднюються. Після здачі макулатури громада купує дрони і звітує чеками.
За словами Руслана Лаптія, за рік зібрано понад 500 тисяч гривень: придбано два Mavic Pro 3, Mavic із нічним баченням, відремонтовано дрон, куплено телевізор для моніторингу. Дрони передають підрозділам на харківському напрямку, які цього потребують.
60-річна Ольга пережила окупацію та втратила чоловіка у 2023-му. Вона не виїжджає, ховається в погребі під час обстрілів, але вірить у мир: "Ми завжди здаємо макулатуру, тому що прагнемо хоч якось допомогти у своєму похилому віці. Звісно, можна було той картон і в печі спалити. Але хочеться зробити хоч якийсь внесок в нашу перемогу". Її слова – відображення настрою багатьох пенсіонерів, для яких акція стала способом відчути себе потрібними.
Тетяна 67 років, пенсіонерка, людина з інвалідністю, не виїжджала з Тишків ні на день. Один її син служить, інший був поліцейським, під час окупації росіяни його ледь не вбили, але чоловіку вдалося виїхати за кордон. Вона здає макулатуру і дає гроші: "Ну а як, хлопцям же треба помагати. Викинути це на смітник? Ні, я такого не розумію. Я знаю, що дітям надо помогти".
Акція об’єднала не лише місцевих. Інформація шириться сарафанним радіо, соцмережами, доходить навіть до Харкова – за словами Руслана Лаптія, до збору долучається одна з аптек. Громади-сусіди привозять картон, а евакуйовані мешканці переказують донати з-за кордону.
Ми всі займаємося однією справою. Ми згуртовані заради однієї цілі, і це не може не надихати моїх жінок, дідусів, бабусь", – каже Тетяна з клубу.
За словами соціологині Олесі Гудзенко, ініціатива «Картон на дрон» дійсно є прикладом того, як спільна дія формує соціальну згуртованість.
«За теорією соціального капіталу Роберта Патнама, довіра, горизонтальні зв’язки та участь у спільних практиках — це основа сильної громади. У цьому випадку згуртованість посилюється через кілька механізмів: ритуал участі (людина віддає своє для спільного), публічне визнання (фото посилюють ефект «видимості» внеску і спільнодії), медіатизація допомоги (через соцмережі благодійна справа набуває символічного значення залучення до групи)», - каже вона.
Соціолог також наголошує, що у період гострих соціальних викликів та загроз колективні дії так чи інакше знижують тривожність. Люди перестають бути пасивними спостерігачами: вони проявляють активність, стають агентами змін. Будь-яка добра справа, благодійність допомагає людини сформувати образ майбутнього та надію, що відбудуться зміни на краще.
Думку соціолога підтверджують організатори збору картону в Циркунах: майбутнє акції вони хотіли би бачити за межами війни.
"Я сподіваюсь, що ця акція в майбутньому стане не 'картоном на дрон', а 'картоном для громади' або 'картоном для покращення життя дітей'. Ми хочемо, щоб люди не викидали те сміття, яке можна здати, а приносили. На отримані кошти ми змогли би, наприклад, поставити дитячий майданчик", – мріє Руслан.
За його словами, це шлях до екологічної свідомості.
Акція «Картон на дрон» є черговим прикладом того, що сила громад - у їхній єдності. Поки люди несуть макулатуру, не згасає їхня надія на мир. Ця згуртованість - і зброя у реаліях війни, і інструмент для післявоєнної відбудови.
*Фото надані Русланом Лаптієм та Тетяною Кравець
