Обстріли, загрози посунення фронту, боротьба за світло - це щоденна реальність Харківської області. Голова ОВА Олег Синєгубов в інтервʼю Status Quo прокоментував ситуацію з ППО, пояснив, чому відбудова не зупиняється навіть під загрозою повторних руйнувань, розказав про втрати бізнесу та поділився баченням майбутнього Харкова.
- Чи є загроза посунення фронту до Харкова настільки, що місто знову можна буде обстрілювати зі ствольної артилерії?
- Зараз таких загроз немає. Це саме на цю хвилину. Основна загроза для міста - це на півночі нашої області, Липецький напрямок, Циркунівський напрямок. Там фронт наразі повністю стабільний.
Однак загрози є по всій лінії фронту. Найважчий напрямок у нас зараз - Вовчанськ, там наразі дійсно найскладніша ситуація. Чому? Тому що Вовчанська вже немає в принципі: там немає за що триматися, немає за що зачепитися. Однак наші військові вживають всіх необхідних заходів для того, щоб стабілізувати і лінію фронту, і ситуацію по Вовчанську в цілому.
По Куп'янську інша історія, там більш стабільна ситуація. Вона була стабілізована десь кілька тижнів тому.
Ще один важкий напрямок, про який ми так само маємо говорити, - це Борівський напрямок Ізюмського району. Та все одно наші позиції хлопці там тримають. Однак враховуючи ситуацію, яка складається на Лиманському напрямку, бачимо загрози. Там ведуться активні бойові дії, пекельні бої. Ми маємо слідкувати за розвитком подій, тому що це небезпека і для Борової, і для Ізюму в цілому.
- Прокоментуйте будь ласка доволі поширену думку, що Харків немає протиповітряної оборони.
- Харків має протиповітряну оборону. Якщо б її не було, у нас би не було ані світла, ані енергетики. Мобільні вогневі групи постійно збивають «Шахеди». І ми нарощуємося тут і не зупиняємося ні на хвилину.
Чи потрібно посилювати цей напрям? Однозначно потрібно, як і у будь-якому місті. Певні заходи допомогли нам пройти зиму 2024-2025, в тому числі коли бізнес профінансував більше 200 мільйонів гривень на встановлення РЕБ-систем, і це спрацювало - і проти КАБів, і проти «Шахедів». То зараз ми працюємо, знову ж таки, в цьому напрямку, але трохи на рівень вище.
- Як область допомагає Збройним силам? Який відсоток бюджету виділений на це?
- Якщо брати бюджет власних видатків, окрім соціального напряму, то це близько 35%. Якщо брати виключно так званий бюджет розвитку - видаткову частину, то біля 70% йде на підтримку ЗСУ. Статистично більше мільярда на рік підтримки і направлення коштів на ці напрямки.
Спочатку ми ставили у пріоритет підтримку харківських бригад. Це наша 92 бригада, це дві бригади Нацгвардії, дві бригади тероборони, одна з яких згодом увійшла у ЗСУ, це наші прикордонники, ну і всі інші харківські.
Однак по факту ми допомагаємо абсолютно всім, хто знаходяться на території області, хто боронить Харківщину. Запити у всіх однакові - це дрони, пікапи, антидронові сітки, генератори, старлінки тощо.
Тут у нас є чітка співпраця з нашими територіальними громадами. Ми реалізуємо кілька спільних проєктів, зокрема вони допомагають обласному бюджету на напрямок дронів, щоб у нас був оперативний резерв. Якщо бригада звертається, у них активізувалися бойові дії, і витрата дронів йде в кілька разів вища, ніж у всіх інших, - ми маємо цю потребу перекрити.
Ми в тому числі допомагали силам, які проводили контрдиверсійну операцію, наприклад, по Куп'янському напрямку.
У цілому запитів від бригад значно більше, ніж ми можемо задовольнити фінансово, на жаль. Однак концентруємося на більш пріоритетних запитах і напрямках.
- Які основні напрямки відбудови в області?
- Тут потрібно питання на декілька напрямків розділити. По-перше, це відбудова житлового фонду. Вона наразі призупинена, тому що у нас лише по Ізюму, наприклад, більше 30 багатоквартирних будинків, у яких ми мали відновити конструктив. Однак наразі ми розуміємо, що в державі не вистачає коштів на ці напрямки, тому концентруємося на більш нагальних потребах.
Звичайно, на першому місці зараз - створення безпечних освітніх середовищ. Тому що всі підземні школи - це споруди подвійного призначення: по-перше, ми забезпечуємо можливість для дітей переходити в офлайн, а по-друге, це укриття.
Це укриття в тих населених пунктах, де раніше не було жодного, а запит у людей був, - Коротич, Близнюки і інші громади. Особливо в 22-му році вони всі ховалися по власних підвалах. Там не було у принципі ніяких укриттів.
Ми реалізуємо найбільшу кількість таких проєктів - 43 підземні школи наразі у нас будується. Із них 7 будують наші міжнародні партнери: 5 - фонд Баффета, 2 - литовські партнери. Це нам дозволить вивести в офлайн біля 50 тисяч дітей.
Як ці школи будуть використовуватися після війни? Як додаткові освтні простори. Ми їх проєктуємо і концептуально розробляємо таким чином, щоб вони не захламлювалися. Там є лабораторії, є комп'ютерні класи. Я вам скажу так, що зовні, функціонально і технічно вони на декілька рівнів вищі, ніж деякі наявні заклади освіти. Тому вони однозначно будуть використовуватися і після війни.
Також у пріоритеті - підземні садочки. На наступний рік очікуємо, що ця програма запрацює, буде профінансована, і в нас біля 10 проєктів буде реалізовуватися. Перший підземний садочок у Пісочині ми вже реалізовуємо, я дуже сподіваюся, що на початку наступного року його завершимо. І діти зможуть там перебувати.
Ну і, звичайно, реалізація програми «Євідновлення». Це дуже важливо, щоб люди вже сьогодні, не чекаючи завершення війни, могли собі придбати нове житло замість пошкодженого або зруйнованого повністю.
- Які проєкти з відбудовою ви вважаєте показовими для області?
- Якщо брати великі інфраструктурні і інвестиційні проєкти, то це ті, що стосуються надання медичної допомоги. Це реконструкція обласної лікарні, яка вже приймає пацієнтів - близько 260 тисяч на рік. Рівень надання медичної допомоги там вже значно підвищився.
Наведу приклад по ангіографу, який там встановлений. Раніше він був старий. Один чоловік звернувся з головними болями, лікарі просканували і маючи старе обладнання - нічим не змогли допомогти.
Коли майже через рік після того випадку був встановлений новий ангіограф, вони запросили повторно цю людину. Лікарі казали: «Ми вже не сподівалися, що ця людина у принципі жива».
Цей чоловік приїхав, його повторно обстежили, виявили тромби, ліквідували. І людина вилікувалася повністю, одужала. Тобто це фактично порятунок життя. І це значить, що проєкт вже окупився, коли врятували хоча б одну людину.
На тих апаратах КТ, МРТ, які ми встановили, за досить невеликий проміжок часу, за декілька місяців, вже більше 1000 досліджень пройшло. Є деяке обладнання, яке унікальне не лише для Харківської області, але й для країни.
Це був наш концепт, щоб Харківська область стала осередком надання високоякісної медичної допомоги навіть під час війни. Наразі після прильотів, після ударів людей везуть туди, тому що там є обладнання, на якому можна швидко продіагностувати людей, причому одночасно велику кількість в одному місці.
Там же реалізується проєкт підземної лікарні, який унікальний для всієї країни. Він дуже-дуже складний. Однак, знову ж таки, це про стійкість. Це про те, що ми зможемо зберегти функцію надання медичної допомоги і маємо її зберегти навіть у надважких умовах.
В обласній дитячій лікарні ми зараз запланували реконструкцію приймального відділення. Однак це не про ремонти. Це про нове обладнання і про нові можливості діагностики і лікування наших маленьких пацієнтів.
І це, звичайно, онкоцентр.
- До речі, прокоментуйте будь ласка думку, що будівництво фактично нового онкоцентру у прифроновтому регіоні недоречне.
- Тим, хто так думає, я би радив поспілкуватися з тими пацієнтами, які мають онкохвороби. Чи можуть вони почекати місяць-два, рік-два, поки завершиться війна, і вже потім отримати високоякісну медичну допомогу? Звісно, будівництво нового онкоцентру - це на часі.
Ми зараз говоримо фактично про 100 тисяч пацієнтів. Це більше 5 тисяч операцій на рік. І потрібно подивитися на ті умови, які там є зараз. Наші лікарі в існуючому онкоцентрі продовжують надавати допомогу та рятувати людей не завдяки, а всупереч всьому.
Саме тому було заплановано будівництво нового онкоцентру - не реконструкція старого, бо дуже важко щось із нього зробити, а саме будівництво нового. У нас немає в області жодного лінійного прискорювача. При тому, що в сусідніх їх по два, деінде по три вже є. А знову ж таки, люди важко погоджуються їхати кудись за наданням медичної допомоги - тому що це дорого коштує. Тому ми повинні мати свій прискорювач.
І це знову про стійкість. Ми робимо акцент на підземному укритті, підземному відділенні, де зможуть перебувати люди - це більше тисячі метрів. Там буде надаватися вся медична допомога, в тому числі оперативні втручання.
- Завершуючи тему будівництва і відбудови: чому, на ваш погляд, варто займатися відбудовою, хоча є ризик повторних обстрілів?
- Тому що це про людей, перш за все. Тому що це про життя людей, тому що це про стійкість людей.
У Харкові живе мільйон двісті тисяч людей, в області ще плюс п'ятсот тисяч. Так що, давайте скажемо їм умовно, що на області поставлений хрест, на місті Харкові - хрест: виїжджайте, тут не буде ані медичної допомоги, ані освіти, ніхто вам не відбудує житло, тому виїжджайте - Полтава, Київ, Івано-Франківськ, Закарпаття?
Ні, так не можна. Люди перебувають тут, людей потрібно підтримувати. Коли люди бачать, що держава та міжнародні фінансові інституції інвестують у розвиток і в стійкість Харківщини, - то це сигнал, перш за все, для людей.
- Яка ситуація у промисловості та бізнесі? Скільки втрачено, скільки релоковано? Чи є якісь програми підтримки?
- У нас було до початку повномасштабного вторгнення 300 тисяч суб'єктів господарювання. 100 тисяч ми наразі втратили. Бюджет області в середньому втратив мільярд податків.
Звичайно, деякі підприємства руйнуються, великі підприємства релокуються, переїжджають до інших регіонів, до інших країн навіть. Залишаються працювати ті, які не пошкоджені, а також ті, у яких люди проявляють принципову позицію, що вони не хочуть виїжджати з Харківщини.
І далі тут дуже важливо сконцентруватися - щоб втримати цей потенціал. Ми зараз не говоримо про розвиток: ми говоримо, що бізнес потрібно втримати.
Ми розмовляли із прем'єр-міністеркою України Юлією Свириденко, що нам потрібні додаткові важелі для того, щоб допомогти бізнесу. Зараз Міністерством інфраструктури та відновлення розробляються ці проєкти, вони вже зайшли на уряд і мають бути прийняті.
Це і про страхування ризиків від війни, тобто пошкодження. Це і додаткові фінансові гранти. Ми дуже сподіваємося, що запрацює програма компенсації для бізнесу до 10 мільйонів за пошкоджене майно.
І ще дуже важливо, коли такі заходи будуть запроваджуватися, щоб вони були різними залежно від областей. Це буде стимулом для бізнесу тут працювати. Коли ми будемо говорити після війни про створення індустріальних парків для відновлення бізнесу, то умови в індустріальному парку в Харкові або в Харківській області мають відрізнятися від умов для Київщини, Івано-Франківська, Білої Церкви чи Закарпаття. Однозначно. Це треба для того, щоб бізнес повернувся, щоб бізнес далі працював.
Ми не кажемо про нульові податки. І сам бізнес каже, що нам цього не потрібно. Але він каже - «застрахуйте нас на ризик пошкодження майна внаслідок війн і обстрілів; дайте нам дешевий фінансовий ресурс; а далі ми самі вже все зробимо».
- Хто не отримує компенсацій за програмою «Євідновлення» та чому?
- Люди отримують компенсацію по мірі фінансування державою, звичайно. Зараз черга рухається.
Із чим є складнощі? Складнощі з дистанційним обстеженням майна на лінії бойового зіткнення або лінії ведення активних бойових дій. Бо цей процес ще потрібно налагодити. Уряд надав таку можливість, прийнявши відповідні постанови, однак на землі потрібно ще його допрацювати. Ми зараз працюємо з профільними міністерствами, тому що там є певні складнощі з обстеженням.
Це дрони, але є військові, є РЕБи, тому це досить важко. Далі працюємо паралельно з тим, щоб не було в цьому аспекті зловживань.
Також ми виступали з ініціативою того, щоб людина, майно якої не пошкоджене і знаходиться, наприклад, у Куп'янську, але людина виїхала і повертатися вже не хоче, - щоб така людина теж могла отримати компенсацію. Ми пропонуємо запровадити механізм добровільної відмови від майна, щоб люди натомість отримали сертифікати компенсації і мали змогу розпочати якесь життя не на лінії фронту.
Всі підтримують цю ініціативу, оскільки вона частково вирішила би проблему з житлом для ВПО, однак для цього потрібне дуже велике фінансування. Тому зараз уряд ще прораховує всі ризики і далі будемо виходити на якесь рішення.
- Питання стосовно ВПО. Скажіть, будь ласка, скільки цих людей, скільки з них працевлаштовані, де вони живуть, як вони соціалізовані?
- Це важка, чутлива тема, тому що це про про сім'ї, це про конкретні долі, це про дітей, це про людей, які втратили роботу, які втратили все своє майно. Це не про «понаїхали», це зовсім інша історія. Ми маємо таких людей підтримувати.
У нас 420 тисяч внутрішньо переміщених осіб на території нашої області, включаючи місто Харків. Деякі з них заїжджали на рік, а по факту проживають вже четвертий рік. І це важко.
Деякі розселилися по громадах. Наприклад, Валківська громада фактично збільшилася майже вдвічі через ВПО. Це в тому числі додатковий розвиток - ні в якому разі не можна казати, що це лише додатковий тягар для громад. Це стимул для створення нових робочих місць, це стимул для отримання ПДФО.
Тим більше, що держава такі громади бачить. Нещодавно була розподілена друга додаткова дотація на бюджети територіальних громад Харківщини. І один із пунктів формули для обрахування такої суми - це саме наявність внутрішньо переміщених осіб.
Звичайно, тут досить важко розробити якусь центральну лінію та концепцію поводження з внутрішньо переміщеними особами, тому що перший виклик і перший запит - це житло. Якщо в 2022-му році ми розраховували на одні терміни завершення війни, зараз, ми розуміємо, вони вже інші. Ми не знаємо, коли війна завершиться. І тільки коли лінія фронту зупиниться, ми зможемо підвести рису і сказати: «Ці населені пункти зруйновані, вони будуть відбудовані, але не швидко». І тоді вже з людьми потрібно говорити, якісь централізовані програми приймати. Зараз ми не витягнемо це фінансово.
Зараз Міністерством інфраструктури реалізується кілька проєктів з приводу соцжитла. Однак це зовсім невелика частина, яка не зможе задовольнити той попит, який у нас наразі є.
Тому наразі ми концентруємося, по-перше, на підтримці. Є фінансова підтримка міжнародних партнерів, є «Зимова підтримка» від держави. Є підтримка дітей.
І звичайно, ми маємо готувати ще місця для майбутніх внутрішньо переміщених осіб. Зараз через наш транзитний пункт у Лозовій проходить майже 200 людей на добу. І є ризик, що ця кількість людей буде збільшуватись, враховуючи ситуацію на Донецькому напрямку.
Ми готові - перш за все, для мешканців Харківської області. Перепрошую, що я так кажу, але ми маємо розраховувати свої ресурси. Людей з інших регіонів ми приймаємо як транзитний центр і далі вони мають їхати до інших областей. Якщо харківʼяни або мешканці області хочуть виїхати до інших регіонів, то ми зможемо організувати їм логістику і місця для тимчасового проживання за межами території Харківської області.
- Прокоментуйте будь ласка перспективи опалювального сезону.
- Перш за все, сигнал для людей - це те, що вони відчувають у власних помешканнях: електроенергія або є, або її немає, теплопостачання або є, або його немає. Ось такий стан, який у нас є зараз, дається досить важко.
Наші служби працюють 24 на 7, без перебільшення цілодобово працюють співробітники енергогенеруючих і теплогенеруючих підприємств. Це стосується абсолютно всіх громад області.
Кожен населений пункт живе зараз тим, щоб пройти опалювальний сезон. Постійно реагуємо на виклики та удари.
І ще дуже важливо. Із 2022 року ми не зупиняємося у посиленні захисту енергетичних об'єктів. Він різний - різні рівні, різні способи захисту, різні підприємства, різні підстанції.
Перед опалювальним сезоном було виділено 800 мільйонів на захист енергетичних об'єктів. Це був черговий етап. Ми розробляли проєкти, захистили один рівень енергетики, далі перейшли до іншого. Після опалювального сезону знову будемо звертатися до уряду за черговим траншем для наступного рівня захисту, інших вже об'єктів. Тому ця робота йде постійно.
- Яким ви бачите Харків та область після закінчення війни? Чи зможе Харків залишатись науковим, студентським, промисловим центром?
- Я переконаний, що Харків залишиться студентською столицею. 21 вищий навчальний заклад - це ж не просто стіни. Це школи, це науковці, це цілі галузі науки і техніки.
Це буде в тому числі промислове місто. Ми знаємо той потенціал, який ми наразі зберігаємо, який у нас попри війну намагається розвиватися. Однак він тісно буде пов'язаний з необхідністю залучати працівників. Їх потрібно десь готувати, і тут знадобляться і наукові школи в тому числі.
Тому, як тільки війна завершиться, я переконаний, що до Харкова повернуться навіть студенти-іноземці. Враховуючи ту якість освіти, яку надавали і надають наші виші, - люди і студенти сюди повернуться, і запити вже є наразі, в тому числі від іноземних студентів.
Харків - це комфортне місто, і люди обирають собі місце, де жити, враховуючи і цей фактор також. Звичайно, на першому місці буде безпека і безпекові виклики, питання того, як ми завершимо війну, на яких умовах, які будуть безпекові гарантії.
Але зараз як мінімум половина людей, які виїхали з Харківщини, декларують, що вони хочуть повернутися сюди і продовжувати своє життя, бізнес, навчання саме тут, у Харкові.
Тому у Харкова - чудове майбутнє. Тут не будуть змінені акценти. Це буде місто-фортеця, але таке саме комфортне, наукове, студентське, як і було до війни.
