У Харкові обклали мішками пам'ятник Гоголю. Подібний захід традиційно застосовується як антивандальний.
Пам'ятник Гоголю було встановлено у Харкові навпроти будівлі драматичного театру 1909 року на честь 100-річчя письменника. Він був виконаний у тій же стилістиці, що й пам'ятник Пушкіну, що стояв до 9 листопада 2022 року на протилежному кінці Театрального скверу. Обидві скульптурні роботи виконував один автор – Борис Едуардс.
На території України після початку повномасштабного вторгнення РФ розпочалася тотальна дерусифікація. У різних містах демонтуються пам'ятники російським письменникам, деяких населених пунктах вже знесли пам'ятники Пушкіну.
Вранці 9 листопада у Харкові обклали мішками пам'ятник Пушкіну. Буквально за кілька годин погруддя поета було демонтовано і передано на зберігання.
Микола Гоголь з погляду тотальної дерусифікації – постать не зовсім однозначна. З одного боку, він народився у селі Сорочинці на території сучасної Полтавської області. Значна частина його творів – збірки “Миргород” та “Вечори на хуторі біля Диканьки” – присвячені українській тематиці. З іншого, письменник походив із старовинного дворянського роду, належав до привілейованого в колишній Російській імперії стану, вважається не просто російським письменником, а одним із центральних персонажів в історії російської літератури поряд із Достоєвським та Товстим. Гоголь ніколи не брав участі в українському національно-визвольному русі, у листах пізнього періоду виявляв підвищену лояльність до російського самодержавства, за що критикувався з боку ліберального літературознавця Бєлінського.
Якою буде доля пам'ятника Гоголю у Харкові, невідомо. Композиційно цей бюст становив пару з бюстом Пушкіна. Окреме існування пам'яток – вкрай сумнівне. З політико-ідеологічного погляду до пам'ятника Гоголю питань менше. Наприклад, коли із шкільної програми в Україні вилучали твори російських письменників, для творів Миколи Гоголя зробили виняток.
Фото: "Суспільне" та "Об'єктив"