Виставка "Світлі образи Параски Плитки-Горицвіт з Криворівні" відкриється 27 квітня у Харківському літературному музеї. Експозиція присвячена гуцульській письменниці, художниці, філософу й етнографу П.Плитці-Горицвіт. Вона є автором понад 150 рукописних і віддрукованих на машинці книжок під загальною назвою "Подарунок рідному краєві", словника гуцульської говірки, етнографічних досліджень, сотні ікон та картин про життя і побут гуцулів, пейзажів, фотографій, глиняних ляльок. Про це "SQ" повідомила завідуюча експозиційним відділом музею і організатор виставки Ольга Резніченко.
За її словами, в експозиції буде представлено близько 20 книг П.Плитки-Горицвіт, зокрема, книга-альбом "Частка гуцулки", молитовні книги, проза, лірика. Книги письменниця створювала власноруч, деякі з них зберігаються у виготовлених і прикрашених нею коробках. Експонати доставлені до Харкова з історико-меморіального музею М.Грушевського у Києві.
О.Резніченко зазначила, що нова виставка буде відкрита поруч з експозицією про Григорія Сковороду, оскільки П.Плитку-Горицвіт називають "Сковородою в спідниці": "Вона була черницею в миру. Притчевою формою своїх оповідань та ідеєю подяки світу вона нагадує Сковороду". Також на виставці буде демонструватися документальний фільм "Коляда для Параски", знятий після смерті П.Плитки-Горицвіт у 2005 р. українським режисером Олегом Драчем. За матеріалами виставки будуть проводитися екскурсії. Вона працюватиме до 25 травня.
За словами О.Резніченко, пізніше виставку планується показати в сел. Високий (Харківський р-н), де знаходиться музей українського композитора, письменника, етнографа та громадсько-політичного діяча Гната Хоткевича. "П.Плитка-Горицвіт має тісний зв'язок з Хоткевичем, зокрема, вона товаришувала з дружиною Г.Хоткевича Платонідою", - зазначила О.Резніченко.
Довідка "SQ". Параска Плитка-Горицвіт (Горицвіт - псевдонім) народилася 1 березня 1927 р. у с. Бистрець (нині Верховинський район Івано-Франківської обл.). Переїхавши до с. Криворівня (цей же район), закінчила лише чотири класи, але завдяки батькові знала мови, зокрема, німецьку. З початком Другої світової війни працювала перекладачкою в сільській канцелярії. У 1943 р. вирішила самостійно дістатися до Німеччини, щоб вступити до університету, але замість навчання потрапила на службу в німецьку сім'ю, де страждала від принижень. Після повернення в Криворівню долучилася до національно-визвольного руху, стала зв'язковою УПА (псевдонім - Ластівка), носила повстанцям у ліс їжу й теплі речі. Після потрапила під арешт у Сибірські табори на десять років, майже п'ять з яких пересувалася на милицях через обмороження ніг. Повернувшись до Криворівні, спочатку активно включилася в суспільне життя (брала участь у толоках, працювала художником у лісгоспі, організовувала хор, записувала народні пісні, фотографувала, писала, малювала), а потім поступово усамітнилася для виконання даної нею колись, ще у в'язниці, обітниці - славити Мир Божий. З тих пір вела аскетичний спосіб життя. Жила за рахунок того, що приносили їй односельці. Останні роки прожила в бідності, майже втративши зір. Померла 16 квітня 1998 р. Похована в Криворівні.