У 2022 році на перший курс ННІ "Фізико-технічний факультет" Харківського національного університету імені Каразіна вступило 8 осіб. Директор інституту Пилип Кузнєцов каже, що тоді зрозумів: якщо так піде далі - фізтех закриють.
За його словами, падіння інтересу до природничих спеціальностей - не українська специфіка. Ця проблема добре відома в усій Європі: фізика, математика, інженерія - скрізь бракує людей, які хочуть іти в ці галузі.
"Мені на одній зустрічі з представниками Сінгапурського університету сказали: «Думай глобально, а дій локально». Ось приблизно так і в моїй ситуації. Є конкретна проблема: у мене чудова наукова школа, але недостатньо дітей, яким би це було цікаво. Моє завдання як директора - людей залучити", - каже він.
Пилип Кузнєцов, фото - SQ
Механізм залучення, за його словами, не має нічого спільного з рекламними кампаніями в традиційному розумінні. Ідеться про прямий контакт: представники факультету ідуть до шкіл, проводять майстер-класи, організовують дні відкритих дверей тощо.
"Приїжджаємо в школу, розповідаємо про те, чим займаємось. У відповідь «Ой, ми про таке навіть не знали». Хтось один підходить: «А мені цікаво». Ось так і доводиться залучати абітурієнтів буквально по одному. Це не масштабується швидко, але тренд починає вирівнюватися", - каже Кузнєцов.
Ще в перші дня війни корпус фізтеху в Пʼятихатках зазнав значних руйнувань, зараз будівля фактично втрачена. Незважаючи на це, на факультеті продовжують як наукові дослідження, так і роботу з абітурієнтами. Щорічним проєктом стала «Літня школа з ядерної фізики» - формат, який факультет запустив у тому числі завдяки Європейській мережі ядерної освіти. Ідею, за словами Кузнєцова, він привіз із Брюсселя: на зустрічі з представниками мережі запитав, що вони роблять для дітей, почув про літню школу з умовою офлайн-формату - і погодився, хоча на дворі був 2023 рік.
Літня школа з ядерної фізики, фото - фізтех
Школа передбачає не лекції, а занурення: ігри, симуляції, обговорення результатів, - а також виїзди до наукових установ. Діти потрапляють до Харківського фізико-технічного інституту, Інституту монокристалів, Інституту низьких температур, центру «Медрадіологія».
"В Інституті монокристалів діти бачать, як ростуть кристали, - це для них «бомба». У ХФТІ - кабінет Ландау з табличкою «Обережно, крокодил кусається». Дівчата сідають на його стілець, сміються, фотографуються", - розповідає Кузнєцов.
На другу «ядерну школу» прийшли також ті, хто був на першій. Довелося оновлювати програму - повторювати той самий матеріал уже не вийде. Зараз Кузнєцов спілкується з представниками Європейської організації з ядерних досліджень (CERN): діти, які вже пройшли чотири майстер-класи з фізики елементарних частинок, «переросли» стандартний формат цих заходів і очікують продовження.
Першокурсник Олег Гладков - харків'янин, який займається повітряною гімнастикою в цирковій студії. Перед вступом він отримав запрошення до циркової школи в Німеччині - і відмовився. Залишився в Харкові й вступив на фізтех.
Олег Гладков, фото надане родиною
За його словами, спочатку думав про біологію. Потім прочитав «Фізику неможливого» Мічіо Каку. Потім класний керівник розповів про фізтех - і день відкритих дверей остаточно вплинув на рішення: сподобалось, наскільки захоплено там розповідали про науку.
"Для мене було важливо залишитися в Україні. Тут у мене вже було своє оточення, близькі люди та можливості, які я не хотів втрачати", - каже він.
Зараз Олег навчається дистанційно. Фізика в університеті виявилась набагато складнішою, ніж шкільна, - чого, власне, на фізтеху й не приховують.
Кузнєцов каже, що принципово не обіцяє абітурієнтам легкого навчання - і вважає таку чесність частиною стратегії:
"Ми не кажемо: «Вступай, ми тебе не чіпатимемо, все «закриємо»». Це програшна позиція. Ми кажемо інше: "Хочете, щоб вас навчили, - навчимо. Потрібне лише ваше бажання".
На першому курсі відбувається те, що він називає «вирівнюванням»: ті студенти, які готові працювати, виходять на потрібний рівень навіть без сильної шкільної бази. Ті, хто нічого не роблять, - не прогресують, навіть маючи добру підготовку.
Фото - фізтех
Окремий виклик - подолати пасивність, яка сформувалась внаслідок років навчання в дистанційному форматі. Студенти, які в Zoom сиділи мовчки, на офлайн-зустрічах починають говорити.
"Головне - подолати бар'єр, почати ставити хоча б одне питання на лекції. Коли вони починають розмовляти - їм стає цікаво, вони перестають боятися", - каже Кузнєцов.
Рівень підготовки абітурієнтів за роки війни просів - це факультет визнає відкрито. Своє завдання викладачі бачать в пошуку шляхів, щоб виводити студентів на той рівень, який необхідний.
Пилип Кузнєцов (праворуч) біля зруйнованого корпусу фізтеху в Пʼятихатках, фото - SQ
Окреме питання для абітурієнтів - що буде після університету. Кузнєцов наводить три орієнтири. По-перше, це високотехнологічний науковий сектор по всьому світі. Другий - «Енергоатом»: за його словами, середня зарплата на атомній станції зараз близько 60 000 гривень (крайній раз керівник озвучив 76 000), на старті - звісно, менше, але це стабільна галузь із зростаючим попитом на кадри. Третій - IT: випускники фізтеху, які розробляють алгоритми для квантових технологій, виграють конкурси в технологічних компаніях і отримують там вищі ставки.
"Якщо людина знає, як прорахувати утворення плазми навколо літального апарату під час високих швидкостей польоту або налаштувати детектор іонізуючого випромінювання, - у неї не буде проблем із грошима. Іноді вона просто не знає, де знайти відповідний проєкт. Але це вже інше питання", - каже Кузнєцов.
Він також підкреслює перевагу, яку дає Каразінський університет як середовище: фізику легко знайти хіміка, біолога чи медика для спільного проєкту.
"Студенти потрапляють в університет і мають доступ до унікальної людської інфраструктури. Обладнання - то вже друге питання", - підсумовує він.
Про те, яку наукову роботу веде факультет під час війни і як відновлюється після руйнування корпусу в П'ятихатках, читайте у великому матеріалі за посиланням.
