Харків отримав статус асоційованого члена Асамблеї європейських регіонів. Ми вирішили розібратися, що це за організація і що її членство означає для Харкова.

Передісторія: чому регіони вимагали свого представництва

До середини 1980-х років у європейській політиці вималювався структурний дефіцит: будівництво єдиної Європи відбувалося в діалозі національних урядів і наднаціональних інститутів, тоді як регіональний рівень — землі, автономні спільноти, провінції — залишався поза межами цього процесу. Тим часом саме регіони реалізовували значну частину державних повноважень у сфері освіти, охорони здоров’я, інфраструктури та економічного розвитку.

15 червня 1985 року в бельгійському місті Лувен-ла-Нев 47 регіонів і 9 міжрегіональних організацій заснували Раду регіонів Європи (РРЕ). У листопаді 1987 року, на другому Генеральному зібранні регіонів Європи в Брюсселі, організація була перейменована в Асамблею європейських регіонів. 

Першим президентом АЄР став видатний французький державний діяч Едгар Фор, який представляв регіон Франш-Конте. Це був свідомий символічний вибір: людина з вагомим політичним авторитетом, здатна надати новій структурі інституційної ваги.

Структура та принципи роботи

АЄР — незалежна мережа регіональних органів влади у широкій Європі, що об’єднує понад 250 регіонів із 35 країн, а також 16 міжрегіональних організацій.

Організація слугує майданчиком для міжрегіонального співробітництва та лобіює регіональні інтереси на європейському рівні. Політику АЕР формують президія та бюро, що складаються з президентів регіонів та високопоставлених політиків. 

Секретаріати розташовані у Страсбурзі та Брюсселі — дві локації, які відображають двоїстий характер діяльності: Страсбург символізує зв’язок із Радою Європи та паневропейським виміром, Брюссель — постійну присутність у центрі прийняття рішень ЄС.

Згідно зі статутом АЄР, «регіон» — це територіальна одиниця влади безпосередньо нижче рівня центрального уряду, що має власне політичне представництво у вигляді виборних регіональних зборів. Таке трактування охоплює найрізноманітніші формати: від німецьких земель із широкою автономією до французьких регіонів з обмеженими повноваженнями.

Ключові практичні досягнення

1. Принцип субсидіарності в Маастрихтському договорі

Це, мабуть, найвагоміше політичне досягнення АЄР. У 1990 році АЄР опублікувала «Tabula Regionum Europae» — першу карту такого роду, яка зображувала Європу як сукупність регіонів, а не просто держав. Рік потому принцип субсидіарності (правило розподілу повноважень між рівнями влади, згідно з яким рішення мають ухвалюватися на максимально низькому рівні, здатному ефективно впоратися із завданням — SQ) став головним напрямом лобістської кампанії АЄР — просування участі регіонів у всіх європейських та національних процесах ухвалення рішень. Успіх не змусив себе чекати: принцип був закріплений у Маастрихтському договорі 1992 року. 

АЄР відіграла ключову роль у політичній боротьбі за створення консультативних органів регіонів при Раді Європи (Конгрес) та при Європейському Союзі (Комітет регіонів). Конгрес був заснований на Віденському саміті в 1993 році, Комітет регіонів — разом із Маастрихтським договором у 1992 році, а обидва органи фактично розпочали роботу в 1994 році. Завдяки цим двом інститутам регіони перестали бути сторонніми спостерігачами і стали частиною процесу прийняття рішень як в ЄС, так і в Раді Європи. 

Це мало конкретні організаційні наслідки: у Комітеті регіонів сьогодні засідають 329 членів, які представляють понад 100 000 місцевих органів влади та понад мільйон місцевих політиків з усіх країн ЄС. Голос регіональних столиць набув формального, закріпленого договором інституційного каналу — багато в чому завдяки багаторічному тиску АЄР.

2. Декларація про регіоналізм 1996 року

У 1995 році АЄР розгорнула масштабну кампанію з просування регіоналізму в Європі. У результаті 300 членів АЄР ухвалили 1996 року Декларацію про регіоналізм у Європі, яка негайно стала базовим документом для нових і формуючихся регіонів. 

Декларація визначила стандарти регіональної автономії, власних повноважень та механізмів представництва, які використовувалися як орієнтир під час проведення децентралізаційних реформ у країнах Центральної та Східної Європи, що вступали на шлях євроінтеграції у 1990-ті–2000-ні роки.

3. Вплив на Конституцію ЄС та Лісабонський договір

У 2002 році АЄР представила свою позицію щодо «Майбутнього Європи» Європейському конвенту та брала активну участь у розробці Конституції ЄС. Остаточний текст включив усі пропозиції АЄР: визнання регіонів важливим рівнем управління в Європі; поширення принципу субсидіарності на регіональний та місцевий рівні; включення регіонального згуртування до числа цілей ЄС. 

Коли у 2005 році Конституція була відхилена на референдумах у Франції та Нідерландах, АЄР не відступила. АЕР продовжила просувати ці принципи під час розробки Лісабонського договору, який набрав чинності у 2009 році. З настанням економічної та фінансової кризи та з урахуванням завдань стратегії «Європа 2020» АЕР позиціонувала себе як партнер європейських регіонів у забезпеченні зростання. Стратегія АЕР 2013–2020 відкрила нову главу у просуванні регіонів у Європі, переорієнтувавшись з концепції «Європа регіонів» на ідею «Європа з регіонами». 

4. Програма Eurodyssey: молодіжна мобільність з 1985 року

Eurodyssey — флагманська програма молодіжної мобільності АЄР, що діє між регіонами-учасниками з 1985 року — з моменту заснування організації. Вона надає оплачувані стажування, включаючи житло та мовне навчання, а також культурні та соціальні заходи для молодих людей. Програма відкрита для європейців віком від 18 до 35 років, безробітних або тих, хто нещодавно отримав кваліфікацію, які проживають у регіонах-учасниках. З моменту створення понад 10 000 молодих людей скористалися стажуваннями в рамках Eurodyssey. 

Стажування організовуються та фінансуються приймаючими регіонами — у ряді випадків за підтримки Європейського соціального фонду. Це робить Eurodyssey по-справжньому унікальною: управління мобільністю та пропозиції щодо стажування здійснюються повністю на регіональному рівні, що дає регіонам можливість самостійно відбирати компанії та молодих людей.

Програма випередила свій час: Eurodyssey запрацювала за сім років до запуску Erasmus+ (1992) і донині зберігає унікальну рису — управління не з Брюсселя, а безпосередньо самими регіонами.

5. Мережа молодіжних регіональних рад

У 2008 році АЄР створила Молодіжну регіональну мережу — першу й єдину в Європі платформу регіональних молодіжних рад, парламентів та організацій. 

Ця структура дозволяє молодим людям не просто брати участь у семінарах, а й формувати реальні політичні позиції з питань регіонального управління, які потім передаються до офіційних органів.

6. Проєкт EU-Belong: міжкультурна інтеграція мігрантів

Загальна мета проєкту — поліпшення соціально-економічної інтеграції та почуття приналежності у мігрантів через розробку та реалізацію стратегій інтеграції в європейських регіонах на основі міжкультурного підходу, зосередженого на принципах рівності, різноманітності та позитивної взаємодії. Проект розрахований на 36 місяців і реалізується з січня 2022 року по грудень 2025 року. 

До консорціуму увійшли 11 регіонів із семи країн: Каталонія, Наварра, Помор’я, Великопольща, Емілія-Романья, Донегол, Арад, Тіміш, Зальцбург, Лейпциг та Естра-Гьотеланд. АЄР виступає координатором цього проекту, що фінансується ЄС, — це практичне підтвердження того, що організація перетворилася не лише на політичного лобіста, а й на операційного менеджера складних міжрегіональних проектів.

7. Кампанія «Субсидіарність — це слово»

АЄР виступає ключовим захисником принципу субсидіарності в Європі, домагаючись його включення до договорів ЄС і вимагаючи визнання самого слова у словниках у рамках всесвітньої кампанії «Subsidiarity is a word». 

Кампанія, розпочата у 2008 році, мала і символічний, і практичний вимір: вона домагалася того, щоб «субсидіарність» як поняття увійшла до загальновживаного політичного словника і не сприймалася як технічний євробюрократизм, незрозумілий пересічному громадянину.

Позиція щодо війни в Україні

У зв’язку з російським вторгненням в Україну у 2022 році АЄР призупинила членство російських регіонів. 

Це рішення було ухвалено оперативно й однозначно — на відміну від низки інших європейських організацій, які довго вагалися з виключенням російських структур.

Критичний погляд: можливості та обмеження

АЄР — не наднаціональний орган влади і не має інструментів примусу. Її вплив має непрямий характер: через формування політичного порядку денного, створення коаліцій регіонів, лобіювання в інститутах ЄС та Ради Європи і трансфер найкращих практик. У цьому — одночасно її сила і слабкість.

Сила: АЄР здатна об’єднувати регіони з дуже різними політичними системами та культурами, формуючи спільні позиції з питань, які держави нерідко вважають за краще не виносити на наднаціональний рівень.

Обмеження: без формального статусу в структурі ЄС організація залежить від політичної волі держав-членів і від того, наскільки регіональні політики готові використовувати АЄР як реальний інструмент, а не як майданчик для представницьких поїздок.

Що вступ до АЄР означає для Харкова

Для міста, що знаходиться в зоні активних бойових дій, це не церемоніальний жест, а конкретний інструмент. Асоційоване членство — на відміну від повного — не вимагає виконання всього обсягу зобов’язань, але дає доступ до мережі контактів, спільних проєктів та фінансових інструментів ЄС, які розподіляються через партнерські структури АЄР. 

На практиці найближче значення має доступ до програми Eurodyssey та до проектного фінансування за лінією ЄС. Eurodyssey надає оплачувані стажування з житлом та мовним навчанням для молодих людей від 18 до 35 років з регіонів-учасників. Для Харкова, де значна частина молоді або виїхала, або позбавлена нормальних кар’єрних перспектив через війну, це реальний канал професійної мобільності до західноєвропейських регіонів — Каталонії, Емілії-Романьї, Вестра-Гьотеланду — без необхідності самостійно вибудовувати ці зв’язки з нуля. Аналогічно — проекти на кшталт EU-Belong з інтеграції та розвитку регіонів: у консорціумі EU-Belong беруть участь 11 регіонів, а до результатів проєкту отримують доступ додатково 40 європейських регіонів через механізм обміну знаннями. Харків як асоційований член тепер входить у цю орбіту. 

Не менш важливим є політичний вимір. АЄР — одна з небагатьох структур, де українські міста та регіони сидять за одним столом з німецькими землями, французькими регіонами та іспанськими автономними спільнотами як рівноправні учасники, а не як об’єкти гуманітарної допомоги. Це змінює характер відносин: замість донор–реципієнт вибудовується логіка партнерства. Для Харкова, який претендує на роль одного з центрів післявоєнного відновлення України, таке позиціонування має пряму практичну цінність під час переговорів про міста-побратими, спільні інфраструктурні проєкти та залучення інвестицій.