В Індустріальному районному суді Харкова 20 березня відбулося засідання за позовом військовослужбовця 2-го корпусу НГУ «Хартія» Дмитра Лясковецького та його партнера Євгенія Донця. Чоловіки намагалися юридично встановити факт проживання однією сім'єю, проте суд відмовив у задоволенні їхніх вимог, повідомляє "Обʼєктив".

20-річний Дмитро, який наразі перебуває на службі, пояснив, що таке визнання є критично важливим через ризики військової служби. Юридичний статус члена сім'ї дозволив би партнеру мати доступ до нього у шпиталі у разі поранення або вирішувати інші правові питання, які зараз доступні лише близьким родичам. За словами Дмитра, попри розуміння з боку вищого командування, на рівні окремих підрозділів він іноді стикався з проблемами, але підкреслив, що орієнтація жодним чином не впливає на його професійне виконання обов'язків.

22-річний Євгеній Донець, який є цивільним, зазначив, що для них важливо перестати «ховатися або сидіти вдома». Пара познайомилася минулого року і вирішила боротися за свої права, аби мати змогу підтримувати один одного у складних ситуаціях.

Рішення суду чоловіки планують оскаржувати в апеляційному порядку.

Розгляд справи супроводжувався акцією протесту під стінами суду. Близько 50 молодиків у балаклавах, частина з яких виглядала як неповнолітні, скандували гасла проти одностатевих союзів та на підтримку «традиційної родини». Учасники мітингу заявили, що виступають за сімейні цінності та протидіють спробам юридичного визнання таких стосунків.

Питання цивільних партнерств та визнання одностатевих сімей набуло особливої гостроти в Україні на тлі повномасштабного вторгнення, оскільки ЛГБТ-військові залишаються юридично незахищеними у разі загибелі чи травмування на фронті. Хоча у вересні 2025 року Київський апеляційний суд вперше в історії України створив прецедент, визнавши факт шлюбних відносин між двома чоловіками (дипломатом Зоряном Кісем та Тимуром Левчуком), законодавче регулювання цього питання досі залишається на стадії обговорення законопроєкту про реєстровані партнерства.

Правозахисники наголошують, що відсутність правового механізму для військовослужбовців є порушенням їхніх прав, проте судова практика в регіонах залишається неоднозначною.