Перед повномасштабним вторгненням Україна перебувала на шляху до ліквідації епідемії туберкульозу. У Харківській області в 2020–2021 роках показники захворюваності не перевищували 30 випадків на 100 тисяч населення - епідемічна ситуація вважалася сприятливою. Війна все змінила. У 2023 році захворюваність зросла на 87,3%. Серед причин, які зумовили такий сплеск, фахівці називають обмежений доступ до медичної допомоги, масову міграцію населення, постійний стрес, скупчення людей у пунктах тимчасового розміщення та бомбосховищах.

Ланцюг подій

Харківський імунолог Андрій Волянський пояснює зростання 2023-го року тим, що після успшіного контрнаступу у 2022-му в Харківську область повернулось багато людей.  Але є й іншіі причини.

"Туберкульоз - це хвороба соціальна. Погіршуються умови життя для значної кількості людей, погіршується харчування у значних верств населення. Ми знаходимося в прифронтовій зоні. Тому це дійсно можливо, що збільшується захворюваність на туберкульоз", — каже Волянський.

При цьому імунолог не констатує катастрофи в масштабах країни: "У масштабах країни немає значного збільшення захворюваності".

Стабілізація у 2024-2025 роках

У 2024–2025 роках показники захворюваності на Харківщині дещо стабілізувалися з тенденцією до зниження. Але епідеміологи не поспішають радіти.

На деокупованих та прифронтових територіях доступ до медичної допомоги залишається обмеженим. Люди звертаються до лікарів уже з розповсюдженим процесом, коли лікування значно ускладнене. А іноді - взагалі не встигають отримати діагноз: у 2025 році в Харківській області зафіксовано 23 випадки, коли туберкульоз діагностували тільки після смерті хворого. Це означає, що ці люди місяцями не отримували лікування і весь цей час заражали оточуючих.

Щороку серед захворілих на Харківщині 65–75% мають відкриту форму туберкульозу - тобто виділяють збудника в навколишнє середовище при кашлі, чханні, розмові.

До початку лікування кожен такий хворий встигає інфікувати 3–5 осіб зі свого оточення. А при значній скупченості людей - наприклад, у пунктах тимчасового розміщення або бомбосховищах - і більше.

Ураховуючи погіршення соціальних умов населення через тривалу війну, прогноз Центру контролю та профілактики хвороб по захворюваності на туберкульоз на 2026 рік залишається несприятливим.

Ситуація в Україні: понад 1000 хворих щомісяця

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), у 2022 році рівень захворюваності на туберкульоз в Україні становив 90 випадків на 100 000 населення, що представляло зростання порівняно з 71 випадком на 100 000 у 2021 році, значною мірою через вплив війни та пандемії COVID-19, які порушили діагностику та лікування.

У 2023 році цей показник зріс до 112 випадків на 100 000 населення, з зареєстрованими 20 991 випадками, що свідчить про погіршення ситуації на 24% порівняно з 2022 роком, з низьким рівнем виявлення випадків (близько 50%). Це пов'язано з переміщенням населення, обмеженим доступом до медичних послуг та зростанням антибіотикорезистентних форм туберкульозу.

За даними Центру громадського здоров'я МОЗ України, протягом 2025 року в країні щомісяця реєструють від 1 150 до 1 530 випадків туберкульозу. За даними МОЗ України, щороку від туберкульозу помирають близько 3 700 українців.

Загалом, війна в Україні призвела до значного зростання захворюваності на туберкульоз у 2022–2023 роках, з подальшою стабілізацією на високому рівні в 2024–2025. Рівень успішного лікування у 2022 році склав 77%. Україна залишається однією з країн з найвищим тягарем туберкульозу з множинною лікарською стійкістю. Це найбільш тяжка форма захворювання, лікування якої триває 18-24 місяці, коштує значно дорожче і менш ефективне.

Чому війна сприяє туберкульозу

На основі світового досвіду дослідники виділяють ключові фактори:

Руйнування медицини:

  • знищення лікарень та поліклінік
  • дефіцит лікарів та медсестер
  • відсутність лабораторій для діагностики
  • брак препаратів

Соціальні умови:

  • недоїдання через продовольчу кризу
  • переповненість житла
  • погана вентиляція у пунктах тимчасового розміщення
  • відсутність санітарії

Переміщення людей:

  • внутрішньо переміщені особи живуть скупчено
  • біженці у таборах
  • постійні переїзди

Порушення лікування:

  • неможливість контактного відстеження
  • переривання курсу лікування через евакуації
  • відсутність контролю за прийомом ліків
  • самолікування
  • поява мультирезистентних форм

Стрес

  • хронічний стрес послаблює імунітет
  • зростає вразливість до інфекцій

Світовий досвід: війна збільшує ризик у 20 разів

Ситуація в Україні не унікальна. Дослідження з різних регіонів світу показують, що збройні конфлікти створюють ідеальні умови для поширення туберкульозу, у тому числі про зібльшення ризику у 20 разів.

Сирія

Найбільш задокументованим є досвід Сирії, де громадянська війна почалася у 2011 році. До початку кризи національна захворюваність на туберкульоз у Сирії знизилася з 85 випадків на 100 000 населення у 1990 році до 23 випадків на 100 000 у 2011 році.

Після початку війни система охорони здоров'я була практично знищена.  У 2015 році ВООЗ зареєструвала 2 992 випадки туберкульозу в Сирії. У 2017 році Міністерство охорони здоров'я Сирії оголосило про 3 820 випадків.

Ліван

Масове переміщення сирійських біженців призвело до зростання захворюваності на туберкульоз у сусідніх країнах. У Лівані, за даними ВООЗ, тенденція захворюваності знижувалася до 2011 року. З початком сирійського конфлікту почалося різке зростання. У 2010 році, до кризи, частка іноземців серед хворих на туберкульоз у Лівані становила 33%. У 2015 році цей показник досяг 53%.

Ємен

Ємен переживає зростання туберкульозу на тлі громадянської війни. При порівнянні періоду 2006–2010 з періодом 2011–2018 спостерігалося значне зростання захворюваності в усіх регіонах та вікових групах. Найрізкіше зростання сталося серед дітей до 15 років — у 8 разів: з 0,5 випадку на 100 000 населення до 4,1 випадку.