У 2022 році Харківська область зареєструвала найнижчий за чотири роки показник захворюваності - 2,9 мільйона випадків. Це на 30% менше, ніж у довоєнному 2021-му. Але це зовсім не означає, що харків'яни стали здоровішими. Навпаки - за цими цифрами ховається недодіагностика, зруйнована медична інфраструктура і нові, раніше нетипові тренди в структурі хвороб. До 2024 року ситуація частково стабілізувалася на рівні понад 3 мільйонів зареєстрованих захворювань, але медики фіксують тривожні зміни: психічні розлади зросли більш ніж удвічі, а кількість онкохворих з четвертою стадією у 2022 році майже подвоїлася.

Що відбувається зі здоров'ям мешканців регіону і чого чекати після завершення війни?

Статистика під прицілом: чому цифри не відображають реальність

Усі дані про захворюваність на Харківщині з початку 2022 року мають одне важливе застереження: вони розраховуються на населення станом на 1 січня 2022-го - тобто майже 2,6 мільйона осіб, із них 1,4 мільйона в Харкові. Актуальні демографічні дані Головне управління Державної служби статистики України в Харківській області з початку воєнного стану закрило. Невідома точна кількість населення, показники народжуваності та смертності.

«На даний час можна говорити лише про загальні тенденції стану здоров'я мешканців області», - зазначають у департаменті охорони здоров'я Харківської ОВА.

Реальна кількість людей у регіоні динамічно змінювалася протягом майже чотирьох років війни. Масовий виїзд на початку повномасштабного вторгнення, часткове повернення після деокупації територій восени 2022-го, постійний рух внутрішньо переміщених осіб - усе це робить статистичні показники приблизними.

Провал і відновлення: загальна динаміка

Найбільше за останні роки захворювань зареєстрували у довоєнному 2021 році - понад 4,1 мільйона випадків, насамперед за рахунок коронавірусної інфекції та її ускладнень. У 2022-му показник обвалився до 2,9 мільйона (мінус 30%). У 2023-2024 роках ситуація стабілізувалася на рівні понад 3 мільйони зареєстрованих захворювань.

«Це ймовірно відбулося за рахунок повернення мешканців до регіону, деокупації територій, відновлення там роботи закладів охорони здоров'я та статистичного обліку, посилення адвокаційно-комунікаційних заходів серед населення та збільшення його уваги до власного здоров'я», - вважають в обласному департаменті охорони здоров'я.

При цьому структура поширеності хвороб (усі зареєстровані захворювання, включно з хронічними) серед населення кардинально не змінилася. Перше місце, як і раніше, посідають хвороби системи кровообігу (30,5%), друге - хвороби органів дихання (16,1%), третє - хвороби органів травлення (8,5%).

Але якщо дивитися на структуру первинної захворюваності - тобто вперше виявлені хвороби за певний рік - картина інша.

За цим показником за 2022–2024 роки перше місце стабільно посідають хвороби органів дихання (42,7%, 36,92% та 37,06% відповідно). Третє місце - за хворобами системи кровообігу (6,55%, 7,55% та 7,54%).

А ось друге місце змінилося. У 2022 році його займали деякі інфекційні та паразитарні хвороби (8,28%). Проте вже у 2023–2024 роках на друге місце вийшли хвороби сечостатевої системи - 7,67% та 8,26% відповідно.

«Це досить незвичний факт у плані пріоритетності зазначеної патології», - констатують у департаменті охорони здоров'я. Найбільше зростання - за рахунок запалення сечового міхура та розладів жіночого гормонального циклу.

Фахівці пояснюють це постійним стресом, який може призводити до гормональних порушень і впливати на роботу сечостатевих органів. Розширення доступу до медичної допомоги та впровадження нових методів діагностики дозволяють виявляти більше випадків, що також впливає на статистику.

В абсолютних цифрах зростання вперше виявлених захворювань сечостатевої системи становить 1,7 раза - з 48 805 випадків у 2022 році до 85 065 у 2024-му. Це плюс 74,3%.

Психіка під ударом: зростання на 121%

Найбільше зростання серед усіх класів хвороб показали розлади психіки та поведінки - у 2,2 раза, або на 121,4%: із 3872 випадків у 2022 році до 8573 у 2024-му.

У 2023 році відбулося найбільше зростання показника первинної захворюваності - на 21,5% порівняно з довоєнним 2021 роком. Це здебільшого пов'язано з впливом наслідків повномасштабного вторгнення та збільшенням реєстрації розладів психічного здоров'я.

Кількість хворих на розлади психіки та поведінки, які проліковані у стаціонарі, також зростає, але поки не досягла довоєнного рівня: 2021 рік - 18 186 осіб, 2022-й - 10 985, 2023-й - 14 675, 2024-й - 15 708.

Імунологічний синдром війни

«Можна вважати, що існує імунологічний синдром війни», - каже Андрій Волянський, лікар-імунолог, завідувач лабораторії імунореабілітології Інституту Мечникова. За його словами, саме про імунологічний синдром війни можна говорити, коли людина почала частіше хворіти або в неї частіше загострюються хронічні захворювання.

Я достатньо багато бачу, як збільшується кількість скарг на випадки кропив'янки, наприклад. Оперізувальний герпес з'являється частіше - на обличчі або на інших ділянках. У дітей частіша затримка психомовного розвитку під час війни», - розповідає імунолог.

За його словами, війна призвела до того, що у значної частини людей в Україні - як тих, що мають відношення до збройних сил, так і цивільних - фіксуються мультидисциплінарні розлади здоров'я, включно з імунологічним синдромом.

Хронічний стрес впливає на імунну систему по-різному залежно від людини. У когось він перманентний, у когось є періоди відсутності, хтось взагалі не відчуває проблем. Але загострення патологій - очевидне. Зростає кількість людей, які страждають на синдром хронічної втоми та безліч інших захворювань. У цілому і діти, і дорослі хворіють частіше.

Онкологія: занедбані діагнози

Новоутворення показали зростання в 1,5 раза - із 19 767 випадків у 2022 році до 28 907 у 2024-му. Це плюс 46,2%.

У порівнянні з 2021 роком у 2022-му було зафіксоване зменшення вперше виявлених злоякісних новоутворень у 4,5 раза, але для цього було не медичні причини: окупація територій, міграція населення, руйнування медінфраструктури. У 2023–2024 роках відбувається зростання захворюваності за рахунок міграції населення та внутрішньо переміщених осіб, повернення мешканців до регіону, покращення кадрової ситуації та виявлення патології.

Тривожний показник - питома вага хворих із четвертою стадією серед тих, кому вперше в житті встановили діагноз. У довоєнному 2021 році це було 15,01%. У 2022-му - стрибок майже удвічі, до 31,33%. «Це здебільшого за рахунок реєстрації внутрішньо переміщених осіб», - пояснюють у департаменті охорони здоров'я. У 2023–2024 роках питома вага таких пацієнтів поступово зменшується та стабілізується - 26,13% у 2023-му і 20,85% у 2024-му.

Розподіл злоякісних новоутворень за локалізацією змінився. Протягом 2021–2023 років перше місце посідав рак молочної залози, друге - новоутворення бронхолегеневої системи, третє поділено між раком шкіри та кровотворної системи. У 2024 році на перше місце виходить рак шкіри, а рак молочної залози та бронхолегеневої системи - відповідно на другому та третьому місцях.

Туберкульоз повертається

Перед повномасштабним вторгненням Україна ліквідувала епідемію туберкульозу. У Харківській області в 2020–2021 роках показники захворюваності не перевищували 30 випадків на 100 тисяч населення - епідемічна ситуація вважалася сприятливою.

Війна все змінила. У 2023 році, за даними місцевого Центру контролю та профілактики хвороб, захворюваність зросла на 87,3%. Обмежений доступ до медичної допомоги, масова міграція, постійний стрес, скупчення людей у місцях тимчасового перебування - все це сприяло розвитку туберкульозу.

У 2024–2025 роках показники стабілізувалися з тенденцією до зниження, але Центр контролю та профілактики хвороб не вважає це добрим знаком. На деокупованих територіях доступ до медичної допомоги обмежений, туберкульоз діагностують уже з розповсюдженим процесом, а іноді - тільки після смерті хворого. У 2025 році таких випадків було 23.

Щороку серед захворілих 65–75% виділяють збудника у навколишнє середовище. До початку лікування кожен із них встигає інфікувати 3–5 осіб зі свого оточення, а при значній скупченості людей - і більше. Ураховуючи погіршення соціальних умов населення, прогноз на 2026 рік залишається несприятливим.

Андрій Волянський пояснює зростання туберкульозу кількома факторами. 

«Багато людей виїхало з Харкова та Харківської області у 2022 році, але після успішної Харківської операції багато повернулося. Тому частково це збільшення пов'язане зі збільшенням кількості людей в області», - каже імунолог.

Але є й інші причини.

«Туберкульоз - це хвороба соціальна. Погіршуються умови життя для значної кількості людей, погіршується харчування у значних верств населення. Ми знаходимося в прифронтовій зоні. Тому це дійсно можливо, що збільшується захворюваність на туберкульоз», - каже Волянський.

При цьому він не констатує катастрофи: «У масштабах країни немає значного збільшення захворюваності».

Хронічні хвороби: зростання на тлі недодіагностики

Серед хронічних захворювань найбільше зростання показали хвороби ендокринної системи - в 1,8 раза (плюс 83,6%), з 9637 випадків у 2022 році до 17 690 у 2024-му. Хвороби кістково-м'язової системи зросли в 1,5 раза (плюс 53,3%), травми та отруєння - в 1,2 раза (плюс 22,4%).

Хвороби системи кровообігу показали суперечливу динаміку. З одного боку, кількість вперше виявлених випадків зросла на 29% - з 60 230 у 2022 році до 77 643 у 2024-му. З іншого - зареєстровані випадки ускладнень суттєво зменшилися: гострий інфаркт міокарда - мінус 34%, інсульти - мінус 18,5%.

У департаменті охорони здоров'я пояснюють це запровадженням урядової програми «Доступні ліки» та посиленням профілактичної роботи лікарів. Проте точних даних про смертність від серцево-судинних захворювань зараз немає - останні офіційні дані датовані кінцем 2021 року.

Захворюваність на цукровий діабет і бронхіальну астму після провалу 2022 року поступово зростає, але залишається нижчою за довоєнний рівень на 12,8% та 15,4% відповідно. Фахівці пов'язують це як із покращенням профілактики, так і з можливою недореєстрацією на території активних бойових дій.

Зниження показників зареєстровано лише за двома класами: ідеться про деякі інфекційні хвороби, захворюваність на які зменшилися у 2,2 раза (мінус 53,7%), та хвороби органів дихання - на 3%. При цьому дані обласного департаменту охорони здоров'я щодо інфекційних захворювань розходяться з даними Центру контролю та профілактики хвороб, який у цілому фіксує зростання інтенсивних показників з 102,48 на 100 тисяч населення у 2022 році до 212,02 у 2024-му.

Стан медичної системи

В області нараховується понад 16,7 тисячі ліжок у лікарнях - це 64,7 ліжка на 10 тисяч населення. Медичну допомогу надають 32,6 тисячі працівників, серед них 7 тисяч лікарів. Але укомплектованість медзакладів персоналом - лише 72%, лікарями - 68%.

Найбільший дефіцит - у лікарів невідкладної допомоги (посади укомплектовані на 39%), медичних психологів (27%), інтервенційних кардіологів (24%) і фахівців з функціональної діагностики (42%). Також бракує трансфузіологів (27%) і лікарів з фізичної та реабілітаційної медицини (57%).

Скарг на дефіцит ліків в облздрав не надходило.

Прогноз на післявоєнний період

Медики прогнозують, що після завершення війни головними проблемами стануть психічні розлади, цукровий діабет, онкологічні та серцево-судинні хвороби. Хронічний стрес, фізичне виснаження, відкладені діагнози - все це даватиме про себе знати ще роками.

Центр контролю та профілактики хвороб вважає епідемічну ситуацію в області нестійкою. Очікується зростання туберкульозу - соціальної хвороби, яка завжди активізується в умовах погіршення життя людей. Можливі локальні спалахи туляремії та лептоспірозу, якщо зросте кількість гризунів і зруйнується система водопостачання.

Теоретично існує ризик сибірки - через переміщення грунту в місцях обстрілів спори можуть потрапити на поверхню. Ще одна загроза - сказ: через замінування великих територій неможливо імунізувати диких тварин і контролювати їхню чисельність.

Андрій Волянський налаштований менш тривожно. «Вірогідність існує завжди, але я вважаю, що ризики не такі великі», - каже імунолог. За його словами, досвід великих воєн показує інше. Під час війни в Перській затоці фіксували в першу чергу розлади нервової системи та ПТСР у військових. Були й інші варіанти патології, включно з пов'язаними зі щепленнями військових.

Щодо екзотичних інфекцій типу сибірки, туляремії чи лептоспірозу Волянський настроєний скептично. За його словами, вірогідність потрапляння снаряду в старі скотомогильники, де поховані тварини, що загинули від сибірки, існує, але вона радше теоретична: «Коли була підірвана дамба на Каховському водосховищі, епідеміологи теж казали про такий ризик - там поруч були старі скотомогильники. Але нічого не відбулося - або нам це невідомо».

Локальні спалахи туляремії та лептоспірозу можливі, бо під час війни зростає кількість гризунів. Ірсініоз також може передаватися через випорожнення гризунів. Головна проблема - не самі екзотичні інфекції, а те, що колективна імунна система не зустрічалися за своє життя зі збудниками сибірки, туляремії чи інших рідкісних захворювань. Водночас цю теоретичну загрозу екзотичних хвороб він вважає менш небезпечною, аніж грип, який вже є, тут і зараз.

«Навіщо щось вигадувати, коли звичайні інфекції мають шалену вбивчу силу, і люди щодня помирають», - каже він. 

Волянський дає кілька порад, як підтримати імунну систему в умовах війни.  Головна порада - це зберігати спокій у будь-якій ситуації та оптимізм. Також він радить загартовування, в першу чергу - контрастний душ щоранку, сонячні ванни, сауну. По-друге - свіже повітря та прогулянки. По-третє - фізичні вправи, тренування. Четверте - здоровий сон та здорове харчування.

«Усе це може допомагати нашій імунній системі, але це не заміняє потребу в щепленнях. Я наполягаю, що найкращий захист від грипу, від пневмонії дають саме щеплення», - підкреслює Волянський.

За його словами, грип, на відміну від ковіду, може вбивати вже в перші дні захворювання, причому вбивати в тому числі людей молодих, дітей, підлітків — тих, кого суспільство в цілому вважає здоровими людьми. Тим більше - у зоні ризику люди похилого віку і люди з хронічними захворюваннями.

Статистика показує лише загальні тенденції. Скільки насправді людей живе зараз у Харківській області, скільки з них хворих, скільки померло - точно невідомо. Реальну картину того, як війна вплинула на здоров'я харків'ян, можна буде скласти лише після її завершення.

«Наш досвід, на жаль, унікальний. Казати про довготривалі наслідки ми зможемо лише після закінчення війни, коли продовжимо спостерігати за людьми, які мають проблеми», - каже імунолог Андрій Волянський.