З початку повномасштабного вторгнення харківські виші опинилися під ударами: від обстрілів постраждали 23 із 24 держаних закладів. Один із найбільших університетів Харкова – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут" (ХПІ) - пережив понад 50 прильотів. За попередніми оцінками ректора Євгена Сокола, збитки сягають 2,5 мільярда гривень, але точну цифру назвати складно: війна триває, ціни зростають, а нові обстріли додають руйнувань.
На балансі ХПІ - 35 навчальних корпусів площею 146 тисяч квадратних метрів, 15 гуртожитків, 6 житлових будинків, Палац студентів, науково-дослідний інститут "Молнія" та інші об’єкти. Близько 40% цих площ зазнали пошкоджень через війну.
Найбільше постраждали спорткомплекс, куди влучили дві ракети "Іскандер", навчальний корпус на Весніна, де половина будівлі, зведеної після Другої світової, не підлягає відновленню, та радіокорпус на Шевченка, де вибухова хвиля вибила 186 вікон з обох боків", – розповідає ректор.
Також пошкоджені головний аудиторний корпус і п’ять гуртожитків. У січні 2024 року після удару по готелю на Шевченка постраждав кампус ХПІ, де вибито близько 200 вікон у 12 будівлях, зокрема радіотехнічному, хімічному та електрокорпусах. У лютому 2025 року "Шахеди" пошкодили чотири корпуси, серед яких науково-технічна бібліотека – архітектурна перлина Харкова, збудована ще в XIX столітті.
Один із центральних корпусів ХПІ, березень-2025
Корпус ХПІ на Шевченка, січень-2024
Кожен приліт – це не лише втрата матеріальних ресурсів, а й трагедія для колективу. 19 серпня 2022 року ракета С-300 вдарила по корпусу У4, знищивши лабораторії кафедри мікро- та наноелектроніки. Під час обстрілу загинула Світлана Медведєва, 52-річна сторож, яка була на робочому місці.
Фізична відбудова: крок за кроком
Відбудова ХПІ — це перш за все боротьба за збереження того, що є.
«Ми не можемо дозволити будівлям руйнуватися через дощі, сніг чи нові обстріли. Де можемо — ремонтуємо, де потрібні великі кошти — консервуємо», — пояснює ректор.
Одним із наймасштабніших проєктів стала відбудова спортивного комплексу "Політех", по якому 24 червня 2022 року був завданий прицільний удар. Ракети знищили легкоатлетичний манеж та ігрову залу; басейн опинився під загрозою руйнування.
Спорткомплекс ХПІ, червень-2022
Спорткомплекс ХПІ, березень-2023
Доцент Андрій Єфтифієв згадує:
«Після руйнації нашого спорткомплексу ми всі прийшли туди, спланували роботу в максимально короткі терміни та почали працювати - кожен на своєму напрямку. Прийшли спортсмени високого класу, учасники чемпіонатів світу, Європи, Олімпійських ігор, викладачі, професори. Тобто взагалі всі, хто міг, - долучались. З інших країн нам надали матеріальну та технічну допомогу. Тобто об'єднались всі - вся країна, весь університет, всі працювали як один. Це було неймовірно. Мотивація нескінченна».
Студент Олександр Андрєєв, який разом із Андрієм Єфтифієвим та волонтерами розбирав завали, розповідає:
"Ніхто не залишився байдужим. Викладачі, студенти, випускники, спортсмени – близько 100 людей щодня працювали. Ми вивезли 20 КАМАЗів сміття, складали цеглу, готували комплекс до відновлення".
Спорткомплекс ХПІ, червень-2022
За словами ректора, якби у спорткомплексі не відгородили зруйновану частину, була би втрачена вся будівля і першим – сам басейн: його не можна залишати без води більше ніж на два місяці.
До листопада 2022 року за власні кошти університету у спорткомплексі звели стіну завдовжки 200 метрів і заввишки 30 метрів. До липня 2023 року басейн відновили: замінили двері, стіни, провели євроремонт. У травні 2023 року МОН виділило 2 мільйони гривень, з яких 1,35 мільйона пішло на ремонт другого поверху, де розташована кафедра фізичного виховання. У червні 2025 року в спорткомплексі була відкрита сонячна електростанція.
Спорткомплекс ХПІ, червень-2023
Спорткомплекс ХПІ, було-стало
Спорткомплекс ХПІ, червень-2023
Фінансування та нестача коштів – наразі головний виклик на шляху відбудови університету. 90% витрат покриваються власними коштами університету та допомогою донорів: держава за час повномасштабного вторгнення виділила на відбудову ХПІ лише 2,5 мільйона гривень. Для порівняння відновлення лише 186 вікон у радіокорпусі коштувало 6,5 мільйона, які профінансувала комерційна структура. Благодійний фонд GEM допоміг із заміною столярки.
"Ми самі шукаємо донорів, звертаємося з пропозиціями. Кожен врятований корпус – це наша спільна перемога", – наголошує Сокол.
Корпус У4 на Весніна – складний випадок. Ракета зруйнувала його ліву частину, яка не підлягає відновленню. Права, новіша, могла би бути відремонтована, але розбір завалів коштує 9 мільйонів гривень, і цих грошей виш наразі не має. У 2023 році виділили 2 мільйони, щоб почати розчищення, але новий приліт у 2024 році вибив ще 17 вікон.
"Іноді я питаю себе: робити чи консервувати? – зізнається ректор. – Але доходжу висновку, що ми не можемо зупинятися. Ми робимо все, щоб будівлі не руйнувалися далі. Це наш внесок у майбутнє".
Щоб убезпечити будівлі, ХПІ консервує пошкоджені корпуси, закриваючи вікна плитами чи плівкою, ремонтує дахи й комунікації. У гуртожитку №7 відремонтували дах і склопакети, у "Гіганті" – сходові марші та коридори. У навчальному містечку замінили трубопроводи, відновили електро- та водопостачання.
Житловий будинок на Садовій, 1 постраждав 6 жовтня 2023 року від "Іскандера". 30% його мешканців – співробітники ХПІ та їхні родини.
Будинок на Садовій, жовтень-2023
Професорка Ольга Близнюк згадує: "Після вибуху все в квартирі – вікна, балкони, меблі – перетворилося на уламки. Вибухова хвиля занесла на п’ятий поверх шматки асфальту. Ми чудом вижили". Методистка Ніна Костенко додає: "Вибух був настільки потужним, що дверна коробка відлетіла на кілька метрів".
За місяць ХПІ профінансувало вивезення 100 кубометрів сміття, відремонтувало дах, закрило вікна OSB-плитами.
Будинок на Садовій, жовтень-2023
Будинок на Садовій, жовтень-2023
Освітній процес: адаптація до війни
У квітні 2023 року в корпусі У2 відкрили сховище на 150 місць; у 2025 році в іншому укритті створили освітній простір на 25 робочих місць із комп’ютерами, Wi-Fi, вентиляцією, протипожежною системою та медичною кімнатою.
Укриття в НТУ "ХПІ", квітень-2023
Укриття в НТУ "ХПІ", квітень-2025
Незважаючи на це, ХПІ працює повністю онлайн, спираючись на досвід пандемії COVID-19.
"У нас 10 тисяч студентів, але в Харкові лише 500. Лабораторні роботи з технічних дисциплін неможливо перенести в укриття, тому про офлайн поки не йдеться", – пояснює ректор.
Університет адаптується, співпрацюючи зі стейкхолдерами. Дуальна освіта дозволяє студентам проходити практику на підприємствах, де є потрібне обладнання.
За словами ректора, останнім часом зростає попит на технічні спеціальності: Інститут механічної інженерії транспорту, інститут електроенергетики, електромеханіки, електроприводу показують кращі результати набору.
"Економіка потребує інженерів. Стейкхолдери, зокрема Міноборони й промислові підприємства, підтверджують: технічні фахівці – це майбутнє. Ситуація з хімічними спеціальностями залишається складнішою через відсутність у Харкові відповідної промисловості", – наголошує Сокол.
Також ХПІ має спільну програму з двома німецькими вишами: вона дозволяє студентам, які навчаються в ХПІ онлайн, вступати до Магдебурзького чи Ахенського університетів і отримувати два дипломи. У 2023 році ХПІ посів шосте місце в Україні за набором студентів, попри відтік людей із східних регіонів.
Ксенія Мінакова, фізик ХПІ (на фото нижче), попри руйнування лабораторії в корпусі У4, продовжує дослідження сонячної енергії. Після обстрілу вона з колегами врятувала мікроскопи й комп’ютери, а партнери з Університету Тулейна надіслали сонячні батареї та тепловізор.
"Найкраща ідея для життя – не мати вільного часу", – каже Ксенія, поєднуючи науку, викладання та волонтерство, зокрема грантову програму з геліоенергетики.
Ксенія Мінакова на руїнах своєї лабораторії
Люди ХПІ: сила спільноти
Відбудова ХПІ – це не лише фізичне відновлення, а й підтримка духу працівників. "ХПІ завжди був спільнотою. А зараз ми згуртувалися, щоб пережити ці часи", – говорить ректор.
Студент Микита Ряко підтверджує:
«Це не просто стіни, це місце, де ми навчалися, де працюють наші викладачі. Я не міг сидіти вдома, коли руйнується те, що для мене важливо. Хотілося бути корисним. Коли ти бачиш реальні сліди війни - то потім відчуваєш гордість і силу, бо ми не здались, об'єдналися і самі відновлювали свій дім».
Андрій Андрєєв, керівник відділу "Житлові будинки" ХПІ та координатор фонду "Вільні люди", згадує початок війни:
"Ректорат ухвалив рішення надавати гуманітарну допомогу. Студенти допомагали людям дістатися до вокзалу, розвантажували продукти». Аліна Гончаренко організувала плетіння маскувальних сіток для ЗСУ. Фонд, створений у 2022 році, доставляє гуманітарну допомогу харків’янам, співпрацюючи з європейськими партнерами та випускниками ХПІ. Ми працювали під обстрілами, але ніхто не відступав. Наш народ неможливо здолати".
Волонтер ХПІ, 2022 рік
Андрій Єфтифієв наголошує, що стрижень відбудови університету - це не будівлі, а безпосередньо люди, колектив, який об'єднується навколо ХПІ.
«Є багато людей, які живуть нашим університетом, які постійно згадують його і будуть раді об'єднатися навколо нашої команди, нашої родини. Вони могли б допомагати нашому університету у всіх напрямках. Тобто ми могли би створити таку онлайн-команду, яка допомагатиме відбудовувати наш університет в мобільному режимі. І ця команда буде непереможна: її не можна буде зруйнувати ніякими бомбами, ракетами, і ми постійно будемо відновлювати нашу інфраструктуру», - каже він.
Ректор згадує розмову з робітниками:
"Вони сказали: "Якщо Професор (Професором співробітники Політеху називають між собою Євгена Сокола – ред.) щось будує, то, мабуть, знає, що все буде гаразд". Це психологічний момент: коли люди бачать, що ми не відмовляємось від відновлення, вони вірять у майбутнє".
Візія майбутнього: Харків як глобальне місто
Сокол переконаний, що Харків має стати «глобальним містом». У світі є лише 500 таких міст, які впливають на глобальний розвиток людства, і на переконання ректора ХПІ Харків має всі підстави - економіку, освіту, науку, спорт, культуру, – щоб поповнити список таких міст. Зараз університет створює пам’ятник "50-та паралель", який символізував би зв’язок Харкова з провідними містами світу.
ХПІ інвестує в енергоефективність: на спорткомплексі будують сонячну електростанцію, а генератори від українських фондів забезпечують безперебійну роботу обчислювального центру. Університет співпрацює з Європейським інвестиційним фондом, який планує реконструкцію чотирьох корпусів, але чекає завершення бойових дій. Ректор каже, що виш готовий розпочати ремонт, але інвестори хочуть гарантій безпеки.
Питання про релокацію ХПІ не розглядається.
Історія ХПІ – це історія людей, які не здаються. Ксенія Мінакова, яка відбудовує лабораторію під сиренами. Олександр Андрєєв, який розчищав завали спорткомплексу. Ольга Близнюк і Ніна Костенко, які вистояли після руйнування їхнього будинку. Світлана Медведєва, чия смерть стала трагедією для всіх.
Андрій Андрєєв, який доставляв гуманітарку під обстрілами. Андрій Єфтифієв, який певен, що команді ХПІ на страшні ніякі ракети. І тисячі інших, хто щодня працює, навчає, волонтерить.
"Ніхто не знає, коли закінчиться війна, – каже Євген Сокол. – Але ми віримо, що мирний час настане. І краще жити надією, ніж без неї".
Фото - прес-служба НТУ "ХПІ", Status Quo
