Безпліддя — це проблема, з якою стикаються мільйони пар у всьому світі. За статистикою, близько 10–15% подружніх пар мають труднощі із зачаттям природним шляхом. Проте сучасна медицина пропонує ефективні рішення, і одне з найуспішніших — це екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ).

Ця технологія дає шанс стати батьками навіть у тих випадках, коли інші методи виявилися безрезультатними. У цій статті ми розглянемо всі основні етапи ЕКЗ — від першого візиту до лікаря до довгоочікуваного позитивного тесту на вагітність.

Що таке ЕКЗ?

ЕКЗ (екстракорпоральне запліднення) — це метод допоміжних репродуктивних технологій, при якому запліднення яйцеклітини сперматозоїдом відбувається не в тілі жінки, а в лабораторних умовах. Отриманий ембріон потім переносять у порожнину матки, де він імплантується і розвивається природним шляхом.

Цей метод вперше був застосований у 1978 році, і відтоді подарував життя мільйонам дітей у всьому світі. ЕКЗ допомагає подолати широкий спектр проблем із фертильністю, включно з:

  • непрохідністю або відсутністю маткових труб;
  • низькою якістю сперми чи її відсутністю;
  • ендометріозом;
  • віковим фактором у жінок;
  • нез’ясованим безпліддям;
  • неефективністю інших методів лікування.

1. Консультація та діагностика

Перший крок на шляху до батьківства — це консультація з фахівцем з репродуктивної медицини. Під час прийому лікар збирає детальний анамнез, дізнається про історію захворювань, тривалість спроб завагітніти та інші важливі фактори.
Обидва партнери проходять комплексне обстеження, яке зазвичай включає:

  • гормональні аналізи;
  • УЗД органів малого таза;
  • аналіз сперми (спермограму);
  • перевірку прохідності маткових труб;
  • тестування на інфекції.

На основі отриманих результатів лікар визначає оптимальну тактику лікування. У деяких випадках спочатку рекомендують простіші методи (наприклад, стимуляцію овуляції чи інсемінацію), але якщо вони неефективні або ситуація складна, призначається ЕКЗ.

2. Стимуляція овуляції

У природному циклі дозріває лише одна яйцеклітина. Однак для підвищення шансів на успіх ЕКЗ необхідно отримати кілька зрілих яйцеклітин, з яких можна буде обрати найякісніші. Саме для цього застосовується стимуляція овуляції.

Пацієнтка приймає гормональні препарати протягом 8–14 днів. У цей період лікар регулярно проводить УЗД для контролю росту фолікулів і призначає аналізи на гормони.
Коли фолікули досягають потрібного розміру, вводиться «тригер» овуляції — ін’єкція, що завершує дозрівання яйцеклітин і готує їх до забору.

3. Пункція фолікулів

Через 34–36 годин після введення тригера проводиться пункція фолікулів — коротка амбулаторна процедура під легким наркозом. За допомогою тонкої голки лікар забирає зрілі яйцеклітини з яєчників.

У цей же день чоловік здає сперму, яка буде використана для запліднення. У разі необхідності можуть застосовуватися заморожені зразки або донорський матеріал.

4. Запліднення та розвиток ембріонів

Яйцеклітини поєднуються зі сперматозоїдами у спеціальних умовах. У деяких випадках застосовується метод ІКСІ — введення окремого сперматозоїда безпосередньо в яйцеклітину, що підвищує шанси на успішне запліднення.

Після запліднення ембріони ростуть і розвиваються в інкубаторі протягом 3–5 днів. На кожному етапі їх оцінюють за морфологією та якістю. Найкращі ембріони обирають для перенесення в матку.

5. Перенесення ембріонів

Перенесення ембріонів — це безболісна і швидка процедура, яка не потребує анестезії. За допомогою тонкого катетера ембріон поміщають у порожнину матки. Найчастіше переносять один ембріон, щоб зменшити ризик багатоплідної вагітності.

Після ембріотрансферу пацієнтці рекомендують уникати надмірних фізичних навантажень, не приймати гарячі ванни, контролювати рівень стресу та дотримуватися всіх призначень лікаря.

6. Підтримка лютеїнової фази

Щоб підвищити шанси на успішну імплантацію ембріона, призначається гормональна терапія (зазвичай препарати прогестерону). Вона створює сприятливі умови для прикріплення ембріона до ендометрію.

На цьому етапі надзвичайно важливим є збереження спокою, повноцінний відпочинок, збалансоване харчування та позитивний настрій. Психоемоційний стан також впливає на успішність імплантації.

7. Очікування та тест на вагітність

Найвідповідальніший і водночас найемоційніший етап — очікування результату. Через 10–14 днів після перенесення проводиться аналіз на хоріонічний гонадотропін людини (ХГЛ) — гормон, який свідчить про настання вагітності.

У разі позитивного результату лікар призначає перше УЗД приблизно через 2–3 тижні, щоб підтвердити вагітність та оцінити розвиток ембріона. Якщо ж спроба не вдалася, спеціаліст аналізує причини і пропонує подальший план дій, включаючи можливість повторного циклу ЕКЗ.