Про автора

Леонід Іванович Глібов — не лише письменник і журналіст, а й справжній чарівник українського слова. Народжений у 1827 році, він пройшов шлях від сільського хлопця до класика, чия творчість і сьогодні звучить свіжо й дотепно. «Байки Глібова» стали синонімом дотепної моралі та народної мудрості.

Біографія

У полтавському селі Веселий Поділ 5 березня 1827 року з’явився на світ майбутній байкар. Мати навчила малого Леоніда читати; змалку він спостерігав характери й занотовував у пам’яті жарти та приказки. Навчання у Полтавській гімназії, а згодом у Ніжинському ліцеї відкрило йому шлях у літературу. Після студій він викладає історію та географію, працює в Чернігівській гімназії. У 1861–1863 роках очолює тижневик «Чернігівський листок», де порушує гострі соціальні теми й боронить українське слово; цензурні утиски боляче б’ють по кар’єрі, але не гасять творчого вогню. Згодом він керує земською друкарнею, багато пише для дітей. Земний шлях митця завершився 10 листопада 1893 року в Чернігові.

Творчість

Байки Глібова — це дзеркало життя. У них оживають тварини, що говорять людськими голосами, аби висміяти людські вади: жадібність, заздрість, лінощі, хвалькуватість. За простими сюжетами ховається народна мудрість, тому тексти й далі звучать сучасно. Автор щедро послуговується прислів’ями й дотепними зворотами, створює відчуття живої розмови. Окрім байок, він залишив поезії та чимало дитячих творів — загадки й акровірші.

Основні твори

  • «Лебідь, Щука і Рак» — гірка алегорія безплідних зусиль, коли бракує єдності й мети.
  • «Жаба і Віл» — застереження проти заздрості, що веде до поразки.
  • «Муха і Бджола» — діалог про цінність праці та порожнечу марнославства.
  • «Осел і Соловей» — дотепне висміювання сліпоти до справжнього таланту.

Стиль і теми

Глібов поєднує легку іронію з проникливим поглядом на душу. Герої — тварини, але за їхніми масками проступає людина зі слабкостями й надіями. Він говорить простою мовою про складне — тому його читають і діти, і дорослі. У центрі — моральний вибір: честь чи вигода, праця чи легка нажива, спільна справа чи егоїстичний тягар у різні боки.

Нагороди

Офіційних премій у ті часи Глібов не мав, але справжньою нагородою стала любов читачів. Попри цензурні заборони й вилучення окремих видань, «байки Глібова» вперто доходили до людей — спершу в рукописах, а потім у численних передруках.

Вплив і спадщина

Леонід Глібов подарував українській літературі скарбницю, що не тьмяніє. Його байки — класика шкільної програми; їх інсценізують, перекладають, цитують у публічних дискусіях. Недарма його називають «українським Езопом» — у простих образах, народжених на ґрунті живої мови, він доносить складні істини ясно й переконливо.

Цікаві факти

  • Часто підписував твори псевдонімом «Дідусь Кенир» — на згадку про співучу канарку, яку любив його батько.
  • Любив природу; у Седневі збереглася «альтанка Глібова», оповита легендами про натхнення.
  • Редагував газету «Чернігівський листок», що стала майданчиком для соціально гострих публікацій.