Микола Пивовар, власник агропідприємств "Андріївка" та "Раяківка" у Берестинському районі Харківської області, отримав сходи озимої пшениці лише у жовтні - на тиждень пізніше, ніж потрібно. Це не помилка агронома. Це реальність харківського села у 2025 році, де друга посуха поспіль ставить під загрозу не лише врожай, а й продовольчу безпеку всієї країни.
260 міліметрів замість 500: коли природа не на твоєму боці
З початку 2025 року до середини жовтня на територіях, де знаходяться господарства Миколи Пивовара, випало всього 260 міліметрів опадів. Для порівняння: середня багаторічна норма для Харківщини — 500-600 міліметрів на рік. Тобто цього року було майже вдвічі менше, ніж потрібно.
"Ми зібрали урожай, посіяли озимий клин під наступний урожай, але сходи отримали лише у жовтні, - розповідає фермер. - Це дуже пізно. Рослини знаходяться на стадії шило - два, максимум три листочки. Вони підуть в зиму незагартованими, нерозкущеними. Далі все залежатиме від того, яку ми матимемо зиму".
Слова фермера підтверджують науковці. Доктор сільськогосподарських наук Сергій Авраменко, який займається дослідженням ґрунту та відстежує його зволоженість, назвав 2025 рік найгіршим за всю історію спостережень на Харківщині.
"За всю історію спостережень на Харківщині таких посушливих років, щоб у глибоких ґрунтових горизонтах була відсутня волога, ще не було, - науковець. - Я ще з осені минулого року попереджав аграріїв нашого регіону, що варто готуватися, що врожайності не буде. У кінці 2024 року вологи не було взагалі навіть на глибині 1,5 метра".
За його словами, лише при надмірній кількості опадів - у три-чотири рази вище норми - Харківщина могла б вийти на середній рівень врожайності. Але цього не сталося.
Парадокс врожаю: успіх 2024-го і провал 2025-го
Іронія ситуації полягає в тому, що 2024 рік був відносно успішним для харківських аграріїв. Попри непрості безпекові умови та війну, фермерські господарства намолотили на 13% більше врожаю, ніж у 2023 році.
Найбільше зібрали пшениці — понад 1,2 мільйона тонн, що на 34% більше показника 2023-го року. Врожай кукурудзи виявився вищим на 9%. Ячменю намолотили 170 тисяч тонн. Найкращі результати показали сільгоспвиробники Берестинського, Богодухівського та Лозівського районів.
Але 2025 рік перекреслив цей оптимізм. Урожайність озимої пшениці впала до рівня ярої — від 1,5 до 3,5-4 тонн з гектара. Для порівняння, середня врожайність пшениці в господарствах Миколи Пивовара за попередні п'ять років (без урахування 2024 і 2025 років) становила близько 6 тонн з гектара.
"У 2024 році ми отримали 40 центнерів з гектара, в 2025-му — 43 центнери, майже однаковий показник, - каже Микола Пивовар. - Але середня врожайність завжди була десь на рівні близько 6 тонн. Тобто ми третину урожаю недоотримуємо".
Те саме з кукурудзою. У 2024 році врожайність становила 3 тонни на гектар, у 2025-му — 4,6 тонни. Середня ж — близько 5 тонн.
Статистика врожаю: цифри, які говорять самі за себе
Загальна картина по Харківській області за 2024 рік виглядала так: станом на кінець листопада аграрії зібрали зернових і зернобобових з площі 644,5 тисячі гектарів (95,3%), намолотили 2 мільйони 192,3 тисячі тонн з середньою врожайністю 3,4 тонни на гектар
У розрізі культур:
- пшениця (озима + яра): зібрано з площі 364,2 тисячі гектарів, намолочено 1 мільйон 295,5 тисячі тонн, урожайність 3,56 тонни на гектар. Для порівняння: у 2023 році площа становила лише 226,9 тисячі гектарів.
- ячмінь (озимий + ярий): 62,4 тисячі гектарів, намолочено 170,42 тисячі тонн, урожайність 2,74 тонни на гектар (у 2023 році площа була більшою — 84,3 тисячі гектарів).
- кукурудза: зібрано з 177,1 тисячі гектарів (85% від посіяних 207,7 тисячі гектарів), намолочено 660,9 тисячі тонн, урожайність 3,73 тонни на гектар.
- горох: 19,5 тисячі гектарів, намолочено 28,8 тисячі тонн, урожайність 1,48 тонни на гектар.
Ці цифри показують, що попри війну та погодні виклики, Харківщина залишалась одним із ключових аграрних регіонів України.
Однак врожайність 2025 року виявилася значно гіршою через катастрофічну посуху.
2025 рік: катастрофа, якої чекали
Прогнози науковців справдилися. У 2025 році врожайність основних культур обвалилася. За Національної академії аграрних наук, на сході та півдні України, зокрема в Харківській області, середня врожайність озимих зернових культур становить лише 1,25 - 2,9 тонни з гектара, тоді як у центральних і західних регіонах аграрії збирають 5-6 тонн.
Україна загалом до 22 серпня 2025 року зібрала 27,25 мільйона тонн зерна з 6,7 мільйона гектарів. Це на 19% менше, ніж торік, і на 13% нижче за середній показник останніх п'яти років. Середня врожайність озимої пшениці впала з 4,3-4,5 тонни з гектара у 2024 році до 3,1 тонни у 2025-му, озимого ячменю — з близько 4 тонн до 3,3 тонни з гектара.
Другим чинником низької врожайності, окрім посухи, стали весняні приморозки. Пшениця у цей час знаходилася у фазі кінця кущення - початку виходу в трубку. Пізніші заморозки припали на початок колосіння, що остаточно підірвало потенціал врожаю.
За словами Сергія Авраменка, в наступному 2026 році варто очікувати таку саму ситуацію, якщо не буде аномальної кількості опадів за зимово-весняний період. Адже середня багаторічна норма опадів за рік на Харківщині має бути 500-600 міліметрів, а насправді випадає лише 300-350 міліметрів.
Соняшник: рятівне коло українського фермера
У цій похмурій картині є одна світла пляма - соняшник. Саме ця культура залишається найбільш маржинальною для харківських аграріїв і рятує господарства від фінансового колапсу.
"Соняшник - це єдина культура, яка дає підприємствам можливість фінансово тримати якийсь баланс, - підкреслює Пивовар. - На півдні взагалі деякі господарства не збирали соняшник, тому що збирати було нічого. Він просто не сформував урожай без достатньої кількості опадів. Деякі поля були з урожайністю 2-3 центнери, хоча нормальний урожай - це 2-3 тонни".
За даними Сергія Авраменка, на півдні та сході України, де посуха вдарила найбільше, соняшник збирали з урожайністю 0,5-2,2 тонни на гектар, у середньому — 1,1-1,2 тонни. Там, де випав хоча б один дощ, отримували 1,8-1,9 тонни з гектара. А де не було дощів — лише 0,9 тонни.
У господарствах Пивовара середній урожай за п'ять останніх років також просів, але, за його словами, вдалося зібрати дві тонни на гектар. "Це для нас спасіння", - зізнається фермер.
Фактор війни: коли до посухи додаються обстріли та логістичні складнощі
Критична нестача вологи другий рік поспіль - дуже серйозний виклик для харківських аграріїв. Звісно, додає проблем і війна. Для аграріїв, які працюють не біля лінії фронту, це насамперед логістичні складності.
"Не працюють відповідним чином залізниця, елеватори, переробні підприємства, яких, до речі, стало менше, тому що велика частина бізнесу релокована, - пояснює Микола Пивовар. - Зрозуміло, це все впливає на вартість урожаю".
Близько 60% урожаю з господарств Пивовара йде в порти - це пшениця, кукурудза, озимий ріпак, горох. Соняшник реалізується в регіонах - на Дніпропетровщині та Полтавщині, де розташовані переробні підприємства.
Ще одна проблема - бронювання працівників. За словами Пивовара, для його потреб робочих рук вистачає, але питання бронювання не вирішується належним чином.
"Не так давно було скасовано МінАПК, яке приймало заявки щодо надання підприємствам статусу критичності, що було підставою для бронювання працівників, - каже він. - У нас два підприємства, ми подали заявки на розгляд, і вже протягом трьох місяців немає рішення".
Фермерство на передовій: коли поле стає полем бою
Однак для тих аграріїв, які працюють безпосередньо біля лінії фронту, війна - це не лише логістичні проблеми. Це щоденний ризик життям.
У прикордонному містечку Дергачі ситуація показує масштаби проблеми. До війни в цьому районі працювали 27 агрофірм. Зараз — лише чотири, і то не на повну потужність.
«Деякі господарства повністю засіяли свої площі. Це одне підприємство. І ще три, які частково обробляють землю. Загальна площа підприємств, які не працюють, — близько 70 відсотків», — каже голова Дергачівської військової адміністрації В'ячеслав Задоренко.
Землі, що перебувають під контролем України, але фактично недоступні для використання через близькість до лінії фронту та замінованість, займають площу близько півтора мільйона гектарів. Це приблизно відповідає території всієї Чорногорії або половині Бельгії.
Фермер Ігор Нікольченко з Дергачів до своїх земель. У 2022-му його земля була окупована, російські війська забрали техніку, а тепер ті території — «сіра зона».
«Вже майже чотири роки там нічого не робилося, там бур'ян заввишки з людину. Поля не зібрані, не оброблені. Спочатку їх треба розмінувати. У грошовому еквіваленті втратив близько двох мільйонів доларів», — розповідає Ігор Нікольченко.
Попри всі ці виклики, фермери продовжують працювати.
«Фермери кажуть: якщо є можливість бодай щось виростити, то упускати шанс не можна, навіть якщо це небезпечно», — каже заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук.
Ціни: від провалля до стабільності
Ситуація з цінами на сільгосппродукцію у 2025 році краща, ніж була рік-два тому. Якщо у 2023 році Микола Пивовар скаржився на значне падіння цін, то зараз вони, за його словами, "доволі хороші".
"Якщо говорити про пшеницю та кукурудзу, то ціни відповідають часу, — каже фермер. — Останню кукурудзу врожаю 24-го року ми реалізовували в червні за ціною 11 300 гривень. Наразі ціна на кукурудзу в порту 9 700 — 10 000 гривень в залежності від обсягу та термінів поставки".
Є, звісно, просідання — різниця в тисячу гривень, але це, за словами Пивовара, фактори календаря: зараз іде збирання кукурудзи в центральних і західних регіонах, що впливає на формування ціни.
Загалом Україна у 2024 році продемонструвала зростання експорту зернових. Станом на 13 листопада 2024 року країна 16 мільйонів тонн зернових і зернобобових культур, що на 45,3% більше, ніж у попередньому сезоні. Експорт пшениці зріс на 56,9% до 8,202 мільйона тонн, кукурудзи — на 17,7% до 5,729 мільйона тонн.
Держава допомагає: програми є, але чи достатньо?
Попри всі виклики, Микола Пивовар вважає, що влада "доволі гарно працює" у напрямку підтримки аграріїв під час війни.
"Є програма «5-7-9" — це програма кредитування. Є грантові програми, є програми з відшкодування придбання вітчизняної техніки, — перераховує фермер. — Це все дійсно працює і є суттєвою допомогою".
У 2025 році для підтримки аграріїв Харківщини пропонувались гранти для переробної промисловості, садівництва та виноградарства, підтримка тепличних господарств та компенсація за розмінування земель.
Продовольча безпека: що на кону
Україна залишається критично важливим гравцем для глобальної продовольчої безпеки. До повномасштабної війни країна позиціонувалася як гарант продовольчої безпеки в багатьох країнах світу завдяки потужному продовольчому експорту. Внесок України до світового продовольчого ринку у 2021 році забезпеченню харчуванням близько 400 мільйонів осіб.
Україна стабільно входила до п'ятірки провідних світових експортерів зернових і зернобобових. До війни її частка в експорті пшениці становила 10%, ячменю - 15%, а у виробництві соняшникової олії - 47%.
У 2024 році Кабінет міністрів України схвалив Стратегію продовольчої безпеки України на період до 2027 року, яка визначає продовольчу безпеку як систему, що чітко функціонує для забезпечення всіх прошарків населення харчовими продуктами за прийнятими фізіологічними нормами за рахунок власного виробництва та необхідного імпорту.
Оптимізм крізь посуху
Незважаючи на всі труднощі, Микола Пивовар дивиться в майбутнє з надією. Його оптимізм заснований на простому факті: сходи озимої групи - пшениці, ячменю, гороху, ріпаку - все-таки отримані.
"Ми сподіваємось, що природа все ж повернеться до нас обличчям, - каже фермер. - Нам буде змога весною констатувати той факт, що вся озима група знаходиться в доброму стані, і ми будемо працювати далі".
Харківські аграрії продовжують працювати під обстрілами, адаптуються до логістичних викликів, борються з посухою та нестачею кадрів. Вони засівають поля, чекають на дощ і вірять у майбутнє. І в тому числі на цій стійкості, на цьому оптимізмі тримається не лише врожай Харківщини, а й продовольча безпека всієї України.
