Мер Харкова і голова Асоціації прифронтових міст та громад Ігор Терехов політику підтримки ВПО.
«Сьогодні людина, яка втратила дім, змушена самостійно проходити складний шлях між різними інституціями – від оформлення допомоги до пошуку житла та роботи. Це не система, а набір розрізнених процедур. Ми пропонуємо побудувати цілісну модель, у центрі якої задоволення потреб і очікувань людини. Систему, в якій держава супроводжує переселенця від моменту переміщення до повноцінної інтеграції в нову громаду та стабільного життя», – зазначив Терехов.
Асоціація напрацювала та передала до Кабміну України пропозиції до Стратегії державної політики щодо внутрішньо переміщених осіб до 2030 року. Відповідний документ наразі проходить громадське обговорення.
Пропозиції сформовано на основі практичного досвіду громад, які з початку повномасштабної війни забезпечують прийом, розміщення та інтеграцію вимушених переселенців.
Проблеми політики щодо ВПО
У пропозиціях наголошується, що сьогодні статус внутрішньо переміщених осіб мають понад 4,6 млн українців. Але, вважають в Асоціації, чинна система підтримки ВПО залишається фрагментованою і не дає результату: житлові, соціальні та економічні інструменти функціонують окремо, без єдиної логіки, а відповідальність розподілена між різними відомствами.
В Асоціації підкреслюють, що ключовою проблемою залишається відсутність єдиного центру координації державної політики щодо ВПО. Рішення формуються і реалізуються різними органами влади без синхронізації, що унеможливлює побудову цілісної системи підтримки. Це призвело до того, що значна частина навантаження фактично перекладена на громади. Саме на місцевому рівні забезпечується більшість рішень – від розміщення людей до їхньої соціальної та економічної інтеграції – без достатніх ресурсів і чіткої державної моделі.
Соціальний супровід
Ключовою пропозицією Асоціації є запровадження єдиного маршруту підтримки ВПО – системи, яка охоплює всі етапи після переміщення: від первинної допомоги до інтеграції в нову громаду чи повернення. Зокрема, пропонується закріплювати за кожним переселенцем відповідального фахівця – соціального менеджера, який:
- супроводжуватиме людину протягом усього маршруту;
- координуватиме доступ до допомоги, житла, роботи та послуг;
- забезпечуватиме взаємодію з усіма державними і місцевими інституціями.
Цілісна модель
Окремо пропонується створити цілісну модель інтеграції – «житло + робота + послуги». Такий підхід означає, що питання житла, роботи та доступу до послуг вирішуються одночасно як єдина система, без якої неможлива реальна інтеграція людей.
Житлова політика
Значна увага приділяється житловій політиці. АПМГ пропонує перейти від тимчасових рішень до системної моделі, яка включає:
- розвиток соціальної та муніципальної оренди;
- створення житлових фондів;
- підтримку будівництва нового житла;
- інтеграцію з механізмами компенсації за знищене або втрачене житло.
Фінансова політика
Суттєві зміни пропонуються і в частині фінансової політики. Йдеться про перехід до моделі, яка враховує реальні умови проживання, безпекову ситуацію та вартість життя. Зокрема, пропонується:
- запровадити обов’язкову щорічну індексацію виплат для внутрішньо переміщених осіб, щоб забезпечити їх відповідність реальним витратам;
- зробити систему підтримки передбачуваною.
Спеціальний режим підтримки
Ще один пакет пропозицій стосується прифронтових територій, для яких пропонується запровадити спеціальний режим підтримки. Зокрема, йдеться про:
- підвищений рівень фінансування;
- механізм прямої субвенції з державного бюджету на кожну внутрішньо переміщену особу, яка фактично проживає та отримує послуги у громаді.
Стимули для зайнятості
Також пропонується суттєво посилити житлові інструменти та стимули для зайнятості і розвитку бізнесу в таких громадах.
Окремо наголошується, що політика повернення ВПО має враховувати не лише готовність людини повернутися, а й реальну спроможність громади забезпечити базові умови життя – житло, роботу, доступ до послуг та безпеку. Саме баланс цих факторів має визначати ефективність рішень щодо повернення.
В Асоціації зазначають: без таких системних змін державна політика щодо ВПО залишатиметься набором окремих інструментів і не забезпечить ані інтеграції людей, ані відновлення громад.
