На Харківщині російський військовий розстріляв родину із двома дітьми. У прокуратурі повідомили, що суд ухвалив обвинувальний вирок.

Засуджений – 23-річний уродженець Білгородської області РФ, військовослужбовець 237-го танкового полку 3-ї мотострілецької дивізії 20-ї гвардійської загальновійськової армії Московського військового округу.

Військовий злочин було скоєно 2 березня 2022 року. Трасою біля села Дементіївка Харківського району, яке на той момент вже контролювали війська РФ, їхав автомобіль. У машину знаходилося подружжя разом із двома дітьми — 9-річною дочкою та 17-річним сином. Їх помітив російський солдат, що знаходився неподалік у танку. Він відкрив машиною вогонь з великокаліберного кулемета.

Після перших пострілів водій втратив керування, автомобіль з'їхав із дороги. Коли чоловік спробував знову завести двигун, пролунали нові постріли. Машина спалахнула.

Батько та дочка загинули на місці. Мати і син отримали важкі поранення, але змогли вибратися з автомобіля, що горить.

Жінка розповіла, що після обстрілу до машини підійшли російські солдати. Вони спитали у стрільця, навіщо той розстріляв машину. Той відповів, що отримав наказ бити по будь-яких цілях, що рухаються.

Пізніше поранених помітили небайдужі люди та вчасно доправили до лікарні.

За ч. 2 ст. 438 КК України - у редакції до 24.10.2024), суд заочно ухвалив російському військовому вирок – довічне ув'язнення.

Коментар прокуратури

"Засуджений чітко усвідомлював, що перед ним мирні люди, які не становили жодної загрози. Обстрілювати цивільне авто з великокаліберної зброї, а потім цинічно кинути поранених стікати кров’ю на дорозі — це не виконання наказу, це свідоме звірство та воєнний злочин. Довічне ув’язнення — єдине справедливе покарання для того, хто забрав життя у беззахисної дитини та її батька. Російські військові мають запам’ятати: жодні посилання на "накази зверху" не звільняють від відповідальності за вбивства українців. Покарання за такі злочини не має строків давності, і цей довічний вирок наздожене окупанта, де б він не переховувався", - зазначила старша групи прокурорів у вказаному кримінальному провадженні, прокурор відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Харківської обласної прокуратури Катерина Великодна.

Міжнародне право про військові злочини

Міжнародне право абсолютно однозначно кваліфікує навмисне розстріл мирних громадян військовослужбовцями як військовий злочин.

Захист цивільного населення під час війни присвячений Четвертій Женевській конвенції (1949 рік):

  • стаття 32 прямо забороняє тортури, тілесні покарання, заподіяння каліцтв або вбивства мирних громадян;
  • стаття 33 забороняє колективні покарання та будь-які заходи залякування чи терору щодо мирних жителів.

У 1977 році було прийнято Додаткові протоколи до цієї Конвенції:

  • стаття 51 Протоколу I вказує на те, що цивільне населення, а також окремі цивільні особи не повинні бути об'єктом нападів. Забороняються акти насильства чи загрози насильством.

Про неприпустимість нападів на мирне населення йдеться й у Римському статуті (Міжнародний кримінальний суд). Відповідно до статті 8, «навмисне вбивство» осіб, які перебувають під захистом Женевських конвенцій (до яких належать мирні жителі), а також навмисне завдання ударів по цивільному населенню визнаються військовими злочином.

Згідно з міжнародним правом, за розстріл мирних громадян індивідуальну кримінальну відповідальність несе не тільки той, хто натиснув на спусковий гачок, але й командир, який віддав такий наказ (або знав, що його підлеглі вчиняють злочин, але не вжив заходів для запобігання та покарання винних). Наказ начальника ніколи не є виправданням для скоєння воєнного злочину.