Країна, яка одночасно воює й планує відбудову, потребує конкретних людей: тих, хто вміє проєктувати мости й підстанції, обслуговувати енергомережі, будувати техніку і захищати інформаційні системи від атак. Логічно було б очікувати, що саме ці спеціальності стають головним вибором молоді. Дані вступної кампанії у Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут» - виші, для якого інженерія є не побічним, а профільним напрямом, - дозволяють перевірити, наскільки ці очікування відповідають дійсності.
За даними системи «Вступ.ОСВІТА.UA», до ХПІ цього року подано 16063 заяви на 7702 ліцензійних місця - по 709 освітніх пропозиціях. Це виш іншого масштабу й профілю, ніж великі класичні університети: тут переважають інженерія, енергетика, машинобудування, ІТ, і значно менше представлені право, журналістика чи міжнародні відносини.
Топ-10 спеціальностей за кількістю заяв
- Інженерія програмного забезпечення (ННІ комп'ютерних наук та інформаційних технологій) - 634 заяви
- Кібербезпека (той самий інститут) - 519
- Комп'ютерні науки та інтелектуальні системи (той самий інститут) — 413
- Психологія (ННІ соціально-гуманітарних технологій) - 410
- Електроенергетика (ННІ енергетики, електроніки та електромеханіки) - 388
- Маркетинг (ННІ економіки, менеджменту і міжнародного бізнесу) - 295
- Комп'ютерні науки. Моделювання, проектування та комп'ютерна графіка (ННІ комп'ютерного моделювання, прикладної фізики та математики) - 280
- Штучний інтелект (ННІ комп'ютерних наук та інформаційних технологій) - 252
- Сучасне програмування, мобільні пристрої та комп'ютерні ігри (той самий інститут) - 233
- Логістика та митна справа (ННІ економіки, менеджменту і міжнародного бізнесу) - 228
На перший погляд картина обнадійлива: перші три місця - за ІТ-напрямами, а електроенергетика впевнено тримається в топ-5. Але вже четверте місце ламає очікувану логіку: психологія - спеціальність, яка не має прямого стосунку до профілю технічного вишу, - обійшла за кількістю заяв майже всі інженерні програми ХПІ, крім найбільших ІТ-напрямів.
Топ-10 спеціальностей за конкурсом на бюджетне місце
Кількість заяв - показник настрою абітурієнтів, але не показник реальної складності вступу на бюджет. Тут картина змінюється ще сильніше:
- Логістика та митна справа - 228 заяв на 3 бюджетних місця, 76 абітурієнтів на місце
- Маркетинг — 295 заяв на 7 місць, 42 абітурієнти на місце
- Германські мови та літератури (переклад включно), перша - англійська - 199 заяв на 5 місць, 40 абітурієнтів на місце
- Психологія - 410 заяв на 16 місць, 26 абітурієнтів на місце
- Підприємництво, торгівля та біржова діяльність - 76 заяв на 3 місця, 25 абітурієнтів на місце
- Менеджмент організацій і адміністрування - 216 заяв на 9 місць, 24 абітурієнти на місце
- Готельно-ресторанна справа - 104 заяви на 5 місць, 21 абітурієнт на місце
- Міжнародний бізнес (менеджмент) - 182 заяви на 9 місць, 20 абітурієнтів на місце
- Подорожі, туризм і рекреація - 89 заяв на 5 місць, 18 абітурієнтів на місце
- Штучний інтелект - 252 заяви на 15 місць, 17 абітурієнтів на місце
Дев'ять із десяти позицій цього рейтингу належать одному-єдиному підрозділу вишу - Навчально-науковому інституту економіки, менеджменту і міжнародного бізнесу. Жодної суто інженерної спеціальності серед лідерів конкуренції немає взагалі: інженерія програмного забезпечення, попри рекордну кількість заяв, дала конкурс лише 4 особи на місце, а кібербезпека - 14. Держава явно вирішила фінансувати технічні напрями значно щедріше, ніж економічні, - і це, з одного боку, логічно, а з іншого означає, що найбільший конкурсний тиск у виші несуть на собі якраз ті, хто вступає не на інженерні спеціальності.
Найдорожчі та найдешевші бали вступу
Перш ніж перейти до балів, варто зробити застереження: середній бал ЗНО, який показує система «Вступ.ОСВІТА.UA», - це показник 2025 року, навіть у вкладці поточного, 2026-го. Фактичний прохідний бал цьогорічної кампанії, вочевидь, іще не прораховано чи не оприлюднено, тож нижче йдеться про орієнтир за результатами минулої кампанії.
Топ-5 найвищих торішніх балів:
- Міжнародний бізнес - 169.41
- Економіка та міжнародні економічні відносини - 167.00
- Бізнес-адміністрування, англійською мовою навчання - 165.15
- Системний аналіз та інтелектуальні технології прийняття рішень - 162.54
- Комп'ютерні науки та інтелектуальні системи - 162.44
Топ-5 найнижчих торішніх балів:
- Холодильні та кліматичні технології (енерговиробництво) - 129.53
- Проєктний менеджмент - 130.92
- Готельно-ресторанна справа - 131.00
- Подорожі, туризм і рекреація - 133.75
- Технології захисту навколишнього середовища - 133.92
Тут теж є нюанс: найвищі бали здебільшого не в інженерії, а в економіці й аналітиці даних, тоді як найнижчі - переважно в сфері послуг і туризму. Профільні інженерні спеціальності ХПІ в цей рейтинг практично не потрапляють - вони тримаються в середині діапазону, без різких сплесків в обидва боки.
Гуманітарії в технічному виші - це не випадковість
Те, що психологія стала однією з найконкурентніших спеціальностей суто технічного університету, варто розглядати не як випадковість, а як частину ширшої картини. Подібну логіку ми бачили й у Харківському національному університеті імені Каразіна - там абітурієнти масово обирали право, менеджмент і маркетинг, і саме ці напрями показали найгостріший конкурс за бюджетні місця.
У ХПІ ситуація - однакова за суттю: виш інженерний, а найбільший конкурсний тиск тримають не інженери, а психологи, маркетологи й логісти. Схоже, вибір абітурієнта в 2026 році визначає не стільки профіль конкретного вишу, скільки загальна тяга молоді до гуманітарних, управлінських і соціальних професій - незалежно від того, до якого університету вона подає документи.
Хто насправді вчиться на потреби відбудови
Відбудова інфраструктури й енергосистеми потребує не однієї професії, а цілого набору фахівців: електроенергетиків, інженерів автоматизації, матеріалознавців, конструкторів машин і механізмів, спеціалістів з екологічного захисту територій. У ХПІ всі ці напрями представлені - і, на відміну від деяких інших вишів, тут вони справді збирають помітну кількість заяв.
Найбільш показовий приклад - електрична інженерія: три освітні програми цього напряму зібрали разом понад 650 заяв. Електроенергетика - 388 заяв на 140 місць, 105 з яких бюджетні (75% набору фінансує держава). Електропривод, мехатроніка та робототехніка - 144 заяви на 57 місць, 49 бюджетних (86%). Електромеханіка - 136 заяв на 62 місця, 47 бюджетних (76%). Суміжна електроніка дала ще 96 заяв на 42 місця, 27 із яких бюджетні.
Енерговиробництво представлене трьома вужчими спеціалізаціями з дуже різною долею: теплоенергетика (44 заяви на 24 місця, 18 бюджетних) і гідроенергетика (43 заяви на 15 місць, 13 бюджетних) тримаються на рівні, порівняному з рештою технічних напрямів, а от холодильні та кліматичні технології відстають - лише 21 заява на 12 місць.
Автоматизація виробничих процесів - ще один напрям, прямо пов'язаний із відновленням і модернізацією промисловості: освітня програма «Комп'ютерні технології та програмування в автоматизованих системах керування» зібрала 262 заяви на 80 місць, 54 з яких бюджетні.
А ось машинобудування - конструювання техніки, двигунів, верстатів - тримається скромніше: від 49 до 151 заяви залежно від спеціалізації, здебільшого без ажіотажу, але й без провалу. Матеріалознавство (виробництво нових матеріалів для промисловості) зібрало 82 заяви на 40 місць. Технології захисту довкілля - 51 заяву на 15 місць.
Виняток із цієї загалом непоганої картини - прикладна фізика наноматеріалів та радіотехнологій: лише 18 заяв на 15 місць. Це той рідкісний випадок, коли навіть у технічному виші, оточена цілком затребуваними суміжними напрямами, вузькоспеціалізована фізика не знаходить достатньо охочих.
Загалом же висновок обнадійливіший, ніж міг би бути: там, де підготовка фахівців для відбудови й енергетики є профільним напрямом вишу, а не одиничною програмою серед інших, попит абітурієнтів здебільшого відповідає державним пріоритетам у фінансуванні. Проблема концентрується не в масовій непопулярності інженерії як такої, а у вузьких, суто наукових спеціалізаціях і - як ми побачимо нижче - в напрямах, пов'язаних із обороною.
Оборонні спеціальності без жодного бюджетного місця
Дві спеціальності ХПІ прямо стосуються захисту державної кіберінфраструктури, і обидві виявилися повністю контрактними:
- Національна безпека у сфері кіберзахисту (ННІ комп'ютерних наук та інформаційних технологій) - 20 заяв, усі 2 ліцензійні місця - контрактні.
- Управління інформаційною безпекою (той самий інститут) - 10 заяв, усі 3 місця - контрактні.
Для порівняння: «звичайна» кібербезпека того самого інституту отримала цього року 37 бюджетних місць із 52 ліцензійних. Тобто загальна кіберосвіта фінансується доволі щедро, а ось дві вужчі, прямо орієнтовані на національну безпеку спеціалізації - це фактично приватна ініціатива тих, хто готовий самостійно оплатити навчання: держава не виділила туди грошей узагалі.
Хто йде на нафту і газ
Видобувна галузь - ще одна сфера, критично важлива для енергетичної незалежності країни в умовах постійних атак на енергоінфраструктуру. У ХПІ спеціальність «Видобування нафти і газу» (ННІ хімічних технологій та інженерії) зібрала 171 заяву на 65 ліцензійних місць, 31 з яких бюджетні, з торішнім прохідним балом на бюджет 136.80.
Це помітно жвавіший попит, ніж на споріднений напрям в іншому харківському виші - Каразінському університеті, де аналогічна спеціальність («Геологія нафти і газу») торік зібрала лише 68 заяв. Можливе пояснення - різниця в самій суті підготовки: в ХПІ це передусім інженерна спеціальність, зосереджена на технологіях видобутку й обладнанні, тоді як у класичному університеті вона ближча до геологічної науки. Для абітурієнта, який хоче прикладну професію в реальному секторі, інженерний варіант, вочевидь, виглядає привабливішим - хоча перевірити цю гіпотезу можна було б хіба що прямим опитуванням самих вступників.
Так чи інакше, порівняно з тим, наскільки критична ця галузь для енергетичної безпеки країни, навіть 171 заява на 65 місць - це не ажіотажний попит, а радше помірний інтерес, який навряд чи забезпечить галузь надлишком кадрів.
Тривожні тенденції
1. Оборонні напрями провалюються не лише у фінансуванні, а й у масштабі підготовки. Національна безпека у сфері кіберзахисту й управління інформаційною безпекою мають ліцензійний обсяг лише 2–3 місця - тобто держава не просто не профінансувала ці спеціальності, а й не заклала для них скільки-небудь помітної навчальної потужності. Для порівняння: загальна інженерія програмного забезпечення розрахована на 150 місць. Країна масово готує програмістів широкого профілю й практично не готує вузьких фахівців з інформаційної безпеки держави.
2. Матеріалознавство й вузька фізика лишаються найменш привабливими - попри технологічну важливість. Прикладна фізика наноматеріалів та радіотехнологій зібрала лише 18 заяв, металургія (технології ливарного виробництва) - 29. Обидва напрями - фундамент для виробництва сучасної електроніки, техніки й обладнання, без яких не обійтися ні відбудові, ні виробництву техніки на кшталт дронів. Те, що ці спеціальності лишаються серед найменш популярних, повторюється незалежно від конкретного вишу - така сама картина спостерігалась і в Каразінському університеті.
3. Технології захисту довкілля не викликають ажіотажу, хоча масштаб екологічних наслідків війни буде одним із найбільших викликів повоєнного відновлення. Лише 51 заява на цю спеціальність - при тому, що розмінування, ліквідація забруднень і відновлення екосистем на деокупованих і постраждалих територіях потребуватимуть тисяч підготовлених фахівців у найближчі роки.
Замість висновку
Технічний виш підтвердив частину очікувань: там, де підготовка енергетиків, електротехніків і фахівців з автоматизації є профілем університету, попит абітурієнтів у цілому відповідає державним пріоритетам фінансування. Але навіть тут держава й молодь розходяться в найважливіших, здавалося б, точках - оборонні кіберспеціальності лишаються найменш підтриманими і найменш масштабними за набором, а найгостріша боротьба за бюджетне місце точиться зовсім не в інженерії.
Питання, з якого ми почали - чи готує країна достатньо фахівців для власного захисту й відновлення? - після аналізу кампанії в ХПІ звучить не менш гостро, ніж після Каразінського, просто з інакшими деталями.
