Цього разу машина часу перенесла вас на півстоліття далі, ніж минулого разу. За вікном — 1850 рік. У Харкові вже є університет, театр, губернська газета і навіть генерал-губернатор. Але ще немає залізниці, газових ліхтарів і водопроводу, а половина населення країни — кріпаки.
Цей Харків набагато більше схожий на «нормальне» місто, ніж Харків 1800 року. Саме тому тут легко розслабитися й припуститися помилки. Розповідаємо, як вижити в ніколаївській імперії й не стати ані арештантом, ані втікачем, ані жертвою холери.
Куди ви потрапили
На престолі Микола I. Він править з 1825 року і помре в 1855-му, у розпал Кримської війни. Зараз мирний час, але час суворий: міцна бюрократія, жорстка цензура, таємна поліція.
Харків — центр Харківської губернії: її утворили 1835 року на місці Слободсько-Української. Більше того, з 1847 по 1856 рік Харків — резиденція малоросійського генерал-губернатора Сергія Кокошкіна, якому підпорядковані одразу три губернії: Харківська, Полтавська та Чернігівська. Імператор повністю йому довіряв, хоча Кокошкіна не раз звинувачували у хабарництві.
Місто швидко зростає. Якщо у 1800 році тут мешкало близько десяти тисяч людей, то у 1864-му — вже близько 61 тисячі. У 1850-му, за приблизними оцінками, десь посередині цього шляху. Це велике торговельне та наукове місто півдня імперії.
Що тут уже є:
- Університет, відкритий у 1805 році. Вулицями ходять студенти в мундирах.
- Кам’яний театр, побудований у 1842 році.
- «Харківські губернські відомості» — щотижнева газета з оголошеннями, розпорядженнями влади та міськими новинами. Перше, що варто купити, щоб зрозуміти, де ви.
- Книгарні, гімназія, лікарні, десятки церков.
- Ярмарки — як і раніше, головна подія року.
Чого ще немає: залізниці (вона з’явиться у 1869 році), газового освітлення, водопроводу, телеграфу для приватних осіб. До Москви — кілька днів на поштових конях.
Календар юліанський, відставання від європейського — ті самі 12 днів.
Зовнішній вигляд: одяг — це паспорт
Павловських заборон на фраки вже давно немає. Але одяг у 1850 році одразу вказує, до якого стану ви належите, а отже — як з вами розмовляти та які документи у вас попросити. Оберіть роль заздалегідь і одягайтеся відповідно до неї.
- Простий міщанин або селянин. Сорочка, шаровари, свитка, взимку кожух, картуз або шапка, чоботи. Найнепомітніший варіант, але й найбезправніший.
- Міщанин або дрібний торговець. Суконний кафтан або простіший сюртук, жилет, картуз, чоботи.
- «Чиста публіка». Сюртук або фрак, жилет, вузькі панталони, шийна хустка, циліндр. Дорого, і до такого костюма очікують відповідних манер, мови та документів.
Уважно до обличчя. Указ 1837 року вимагав, щоб цивільні чиновники не носили ані бороди, ані вусів: вуса вважалися атрибутом військових. Бороди носять купці, міщани та селяни. Звідси просте правило: гладко поголена людина в сюртуку виглядає чиновником або паном, бородань у кафтані — купцем. А ось цивільна людина з модною неголеною бородою або лише вусами викличе питання, хто вона така.
Жінкам простіше: довга сукня, хустка або чепець, жодних коротких стрижок і штанів. Заміжня простолюдинка на людях покриває голову.
Документи: головна небезпека — видатися за втікача
У 1850 році кріпосне право ще діє. Його скасують лише в 1861-му. Мільйони селян належать поміщикам, і держава пильно стежить, щоб вони не розбігалися.
Для людини без документів це найгірший варіант. Незнайомця без паспорта в першу чергу підозрюють у тому, що він — втікач-кріпак або дезертир. Затриманого допитуватимуть, чий він і звідки, розсилатимуть запити, триматимуть під вартою. Якщо господаря не знайдеться, доля «бродяги» за часів Миколая — заслання до Сибіру або солдатська служба.
При цьому бюрократія стала набагато щільнішою, ніж півстоліття тому: у місті є поліція, квартальні наглядачі, губернські канцелярії, і всі хочуть бачити документи.
Що робити:
- Не потрапляйте в руки поліції в перші дні. Не ночуйте на вулиці, не беріть участі в бійках, не шуміть.
- Тримайтеся великого ярмарку. Тисячі приїжджих, прикажчики, візники, торговці з усієї імперії. Тут документи запитують рідше, а роботу дають швидше.
- Шукайте господаря-поручителя. Купець, який найняв вас приказником або робітником, — ваш захист. З такою людиною можна з часом оформити собі дозвіл на проживання.
- Легенда — лише скромна. Міщанин із далекого повітового міста, документи вкрадені в дорозі. Не видавайте себе за дворянина чи іноземця: такі історії перевіряють, і брехня швидко викриється.
Як розмовляти
Місто стало трохи більш російськомовним, ніж у 1800 році. Російською розмовляють у канцеляріях, в університеті, у театрі. На базарі, на околицях і серед приїжджих селян лунає українська мова. Багато містян вільно переходять з однієї мови на іншу.
Правила спілкування ті самі, що й півстоліття тому — звертатися за званням, забути сучасні слова, вивчити міри відстаней і ваги. Плюс є одне нове, але важливе: будьте обережні з українським словом у політичному сенсі. Говорити українською — нормально. Розмірковувати про українську історію, козацькі вольності та «права Малоросії» — небезпечно: після справи Кирило-Мефодіївського братства влада вбачає в цьому крамолу.
Гроші та робота
Вам пощастило: гроші в 1850 році надійніші, ніж будь-коли раніше. Реформа міністра фінансів Єгора Канкрина (1839–1843) зробила головною грошовою одиницею срібний рубль. Старі паперові асигнації обміняли за курсом 3,5 рубля за срібний рубль, а замість них випустили кредитні банкноти, які вільно обмінювали на срібло. Пастка полягає в тому, що багато хто зі звички досі рахує «на асигнації». Коли продавець називає ціну, уточнюйте: «сріблом?». Різниця — у три з половиною рази.
За офіційними даними за весну 1850 року, пішому поденному робітникові платили 36 копійок на день, а робітникові з конем — 64 копійки.
Роботу найкраще шукати на ярмарках. Вантажники, сторожі, візники та прикажчики потрібні всім. Перевагою, як і раніше, залишається грамотність — писати й рахувати вміють далеко не всі. Новий вид заробітку — візництво. Це непогані гроші, але потрібен кінь, а це капітал.
Не грайте в карти в трактирах і не позичайте у лихварів. Боргова яма — реальна річ, а не метафора.
Де жити і що їсти
На відміну від 1800 року, у Харкові є готелі та мебльовані номери. Але це для купців і панів, і без документів вас там не радо приймуть. Ваш варіант — заїжджі двори біля базарів і на в’їздах до міста, а також куточок у міщанській родині.
Нічліжки з’являться в місті пізніше. У другій половині XIX століття в приватних харківських нічліжках брали за ніч від 2 до 5 копійок — це мінімальна ціна за дах над головою.
Що їдять. Основа столу простого харків’янина мало змінилася з 1800 року: хліб, борщ, каша, сало, вареники, галушки. Але за півстоліття з’явилося дещо нове.
- Картопля. Ще на початку століття вона була дивиною, а до 1850 року міцно увійшла до раціону: її додають у борщ, варять, печуть.
- Чай і трактир. Трактир із самоваром — улюблене місце купців, прикажчиків і візників. Тут п’ють чай парами чайників, домовляються про справи, читають газету. Цукор дорогий, тому п’ють «на закуску»: відкушують маленький шматочок від головки і запивають.
- Базар. На Благовіщенському базарі — солона та сушена риба, мед, птиця, яйця, овочі. Влітку — кавуни та дині, які везуть возами, восени — яблука, груші, сливи.
- Піст і свято. М’ясо прості люди їдять переважно у свята. Під час посту їдять рибу, гриби, горох, кашу на пісному маслі — конопляному або лляному.
- Алкоголь. Горілку продають через винних відкупників, і в шинках її ціна вас неприємно здивує. Пиво та мед дешевші, але теж не на щодня.
- «Чиста публіка» обідає в кращих трактирах та в кухмістерських, де подають обіди з супом, печенею та пирогами. Вас, якщо ви одягнені як простолюдин, туди, найімовірніше, не пустять.
Скільки коштує їжа. Фунт житнього хліба коштував близько 2 копійок, а білого, з крупчатки, — 5 копійок. Фунт свіжого м’яса коштував 4,5 копійки, яловичий язик — 15 копійок за штуку. Гречана крупа коштувала 2,5–3 копійки за фунт, рослинна олія — 12–13 копійок, сальні свічки — 12,5 копійки за фунт.
Фунт — близько 410 грамів. На півдні м’ясо було дешевше, ніж на півночі: худоби тут багато, а прості люди їдять її рідко, тому попит невеликий. Якщо піший поденник заробляє близько 36 копійок на день, його денний заробіток — це приблизно 8 фунтів м’яса або 20 фунтів житнього хліба. Прогодуватися можна, але на свічки, чоботи та кут уже доводиться рахувати кожну копійку.
Як і в 1800-му, дотримуйтесь постів: під час посту, а також щосереди та щоп’ятниці м’яса при людях не їдять.
Вода. Водопроводу все ще немає. Річки Харків і Лопань брудні: у них зливають відходи, їх перекривають млиновими греблями, влітку вони цвітуть. Вода з колодязя теж буває небезпечною. Пийте кип’ячену: чай та узвар.
Здоров’я: остерігайтеся холери
Головна загроза середини століття — холера. Вона прийшла з Азії й поверталася хвилями. Найстрашніша епідемія прокотилася в 1847–1848 роках: лише в 1848-му в Росії захворіло понад 1,7 мільйона осіб. Професорів і студентів Харківського університету тоді відправляли на боротьбу з епідемією.
У 1850 році нова хвиля може настати в будь-який момент. Як захиститися, знаючи те, чого ще не знають місцеві лікарі (збудника відкриють лише в 1883 році):
- пийте лише кип’ячену воду;
- мийте руки перед їжею, навіть якщо оточуючі цього не роблять;
- не їжте сирі овочі та фрукти, вимиті річковою водою;
- тримайтеся подалі від хворих і не ночуйте з ними в одній хаті.
Віспа вже не така страшна, як у 1800-му: щеплення коров’ячою віспою роблять уже десятиліттями. Але ви, найімовірніше, від неї не щеплені. Тримайтеся подалі від хворих із висипом.
Лікарі в місті є: університетська клініка, губернська лікарня, аптеки. Лікують, як і раніше, кровопусканням, п’явками та ртутними препаратами. Звертайтеся до них лише в крайньому випадку й відмовтеся від кровопускання, якщо зможете.
Як уникнути неприємностей
Це час, коли за необережне слово можна поплатитися дуже серйозно. Політичним розшуком займається Третє відділення Власної канцелярії Його Імператорської Величності та корпус жандармів. Після європейських революцій 1848 року влада особливо підозріла.
Два свіжі приклади, про які в Харкові 1850 року знають усі освічені люди:
- Справа Кирило-Мефодіївського братства (1847). Таємне товариство в Києві мріяло про федерацію слов’янських народів. За доносом його членів їх заарештували. Тараса Шевченка віддали в солдати, Миколу Гулака ув’язнили у Шліссельбурзькій фортеці, решту, зокрема випускника Харківського університету Миколу Костомарова, вислали.
- Справа петрашевців (1849). Молодих людей, які обговорювали заборонені книги, засудили до розстрілу, і лише біля ешафоту оголосили про заміну страти на каторгу. Серед них був молодий Федір Достоєвський.
Звідси випливали правила:
- Жодної політики. Жодного слова про конституцію, скасування кріпосного права, права народів, революції в Європі. Жодного слова про царя, крім похвал.
- Жодних таємних зібрань і «гуртків». Навіть літературний гурток може закінчитися допитом.
- Не говоріть про майбутнє. Кримська війна, смерть Миколи, скасування кріпосного права через 11 років — усе це звучить як пророцтво або як підбурювання.
- Будьте ввічливі з поліцією та чиновниками. Не сперечайтеся, знімайте шапку, поступайтеся дорогою. Хабарі тут — звична справа, але пропонувати їх, не знаючи порядків, небезпечно.
- Уникайте кулачних боїв. У 1840–1850-х роках на льоду Лопані навпроти Благовіщенського базару щороку збиралися групи, щоб битися. Подивитися — цікаво, брати участь — шлях до зламаних ребер і знайомства з квартальним.
- Ходіть до церкви. Православна обрядовість, як і раніше, обов’язкова для «своєї» людини.
- Не гуляйте вночі по околицях. Освітлення — рідкісні масляні ліхтарі в центрі, а далі темно.
Шпаргалка мандрівника
- Вирішіть, ким ви будете — міщанином, прикажчиком, селянином, — і одягайтеся відповідно до цієї ролі.
- Поголіться або відростіть бороду. Одні вуса без мундира викликають запитання.
- Тримайтеся подалі від поліції, доки не знайдете поручителя.
- Шукайте роботу на ярмарку та у купців.
- Уточнюйте ціну: сріблом чи «на асигнації».
- Пишіть за старою орфографією, говоріть без сучасних слів.
- Пийте лише кип’ячену воду — холера поруч.
- Не говоріть про політику, царя, Шевченка та майбутнє.
- Не вступайте до гуртків і таємних товариств.
- Ходіть до церкви, дотримуйтесь постів, знімайте шапку перед чинами.
