Шоста зупинка машини часу — 1962 рік. Харків піднявся з руїн, на Павловому Полі стоять новенькі п’ятиповерхівки, по радіо говорять про космонавтів і кукурудзу, а в кишені у кожного лежать нові хрущовські гроші.
З усіх епох циклу ця здається найзнайомішою: тролейбуси, телевізори, дитячі садки, п’ятиповерхівки, в яких багато харків’ян мешкають досі. Але на мандрівника з XXI століття тут чекають свої пастки: прописка, стаття за тунеядство, дефіцит і слова, які краще не вимовляти вголос. Розповідаємо, як вижити в Харкові часів Хрущова.
Куди ви потрапили
Країною керує Микита Хрущов. Це час «відлиги»: табори спорожніли, про культ особистості Сталіна говорять відкрито, Гагарін злетів у космос рік тому. Але це все ще СРСР з єдиною партією, КДБ і контролем за кожним кроком.
Харків швидко зростає. За переписом 1959 року в ньому мешкало 953 тисячі людей, а в 1965-му — вже близько 1 070 тисяч. Мільйонний рубіж місто подолає якраз до кінця 1962 року.
Що тут відбувається:
- Будується житло. Перший харківський мікрорайон — Павлове Поле — збудували в 1954–1958 роках на 55 тисяч мешканців. З 1959 року місто припинило малоповерхове та індивідуальне будівництво й перейшло на панельні мікрорайони.
- Метро ще немає. Перші пропозиції щодо харківського метро пролунають саме в 1962 році, а дозвіл на будівництво місто отримає лише в грудні 1965-го. Їздіть на трамваї, тролейбусі та автобусі.
- Неспокійний рік. 1 червня 1962 року подорожчали м’ясо та масло, а в сусідньому Новочеркаську розстріляли демонстрацію робітників. У жовтні світ опиниться на межі ядерної війни через Карибську кризу.
Гарна новина для мандрівника: календар, орфографія та метрична система такі самі, як і зараз.
Харківські прикмети 1962 року
Місто-мільйонник. До кінця 1962 року площа Харкова перевищила 30 тисяч гектарів, а населення — мільйон осіб. 12 грудня 1962 року перший секретар Харківського обкому Микола Соболь запропонував на сесії Верховної Ради СРСР будувати в місті метро. Якщо потрапите в грудень, про це говоритимуть у чергах і курильних.
Що нещодавно побудували:
- Будинок зі шпилем на площі Тевелева (зараз площа Конституції). Його збудували в 1950–1954 роках для працівників турбогенераторного заводу за проєктом Петра Арешкіна: семиповерховий корпус і 11-поверхова вежа зі шпилем. У 1962 році це одна з найпомітніших новобудов центру.
- Телевежа на «Госпромі». З середини 1950-х на даху «Госпрому» стоїть телеантена, разом з нею будівля підноситься на 108 метрів. Харківське телебачення виходить в ефір з 1950-х, перший ефір із «Госпрому» відбувся 7 травня 1951 року.
- Аеропорт. Харківський аеропорт відкрили в 1954 році.
Чого ще немає:
- Леніна на площі Дзержинського (зараз площа Свободи). Пам’ятник відкриють лише 5 листопада 1963 року, тож зустріч «біля Леніна» не призначайте.
- Концертного залу «Україна» у саду Шевченка. Його відкриють 12 серпня 1963 року.
- Нового стадіону «Металіст». Велика реконструкція з трибунами на 40 тисяч глядачів і дренажем поля розпочнеться лише в середині 1960-х.
Чим місто пишається:
- Літаками. Харківський авіазавод у 1960–1965 роках випускає Ту-124 — перший серійний пасажирський літак із турбовентиляторними двигунами. Загалом тут побудують близько 165 машин. У «Аерофлоті» Ту-124 почав літати 2 жовтня 1962 року.
- Велосипедами. Харківський велозавод імені Петровського випускає дорожні велосипеди «Україна». У 1960 році вийшла перша післявоєнна модель серії, В-120, а в 1961-му завод почав випускати «Супутник».
- Футболом. Команда, яку ви знаєте як «Металіст», у 1962 році називалася «Авангард». З 1960 року вона грає у класі «А», вищій лізі СРСР, а сезон 1961 року в історії клубу вважають одним із найкращих. Розмова про футбол — хороший спосіб завести знайомство, але команду називайте «Авангардом».
Як називаються вулиці. Не питайте дорогу за сучасними назвами. Площа Свободи — це площа Дзержинського, площа Конституції — площа Тевелева, проспект Науки — проспект Леніна, Полтавський Шлях — вулиця Свердлова.
Зовнішній вигляд: не схожіть на стилягу
У 1962 році одяг уже схожий на наш, але все ваше сучасне видасть вас як «іноземця» чи «стилягу». І те, і інше приверне увагу дружинників, комсомольців та міліції.
- Чоловікам: темний костюм або штани з сорочкою, кепка або капелюх, шкіряні черевики. Взимку — пальто та шапка-вушанка.
- Жінкам: сукня або спідниця нижче коліна, жакет, хустка. Штани на вулиці викличуть запитання.
- Чого слід уникати: джинсів із західними брендами, яскравих футболок із написами англійською, кросівок, пірсингу, татуювань. Татуювання у 1962 році — ознака колишнього в’язня або моряка.
Наручний годинник вас не видасть: його носять багато хто. А ось смарт-годинник, смартфон і бездротові навушники в рік Карибської кризи виглядають як шпигунська апаратура. Їх краще відразу сховати.
Документи: паспорт, прописка та трудова книжка
У 1962 році містянин живе з паспортом, у якому стоїть штамп про прописку. Без прописки не можна влаштуватися на роботу, отримати житло, стати на чергу, оселитися в готелі. А без роботи не можна надовго прописатися. З цього замкнутого кола мандрівникові й доведеться вибиратися.
Тунеядство. 4 травня 1961 року влада ухвалила указ «Про посилення боротьби з особами, які ухиляються від суспільно корисної праці». Тунеядцем могли визнати того, хто офіційно не працював більше чотирьох місяців на рік. Лише до 1 серпня 1961 року міліція виявила по країні близько 120–130 тисяч «тунеядців», а з 1961 по 1965 рік на заслання відправили 37 тисяч осіб.
Людина без паспорта, без прописки та без трудової книжки для міліції — або дармоїд, або бродяга, або чийсь агент. У найкращому випадку вас вишлють із міста.
Як викрутитися:
- Легенда. Скажіть, що паспорт вкрали в поїзді, і заявіть про це в міліцію. Але вони зроблять запит за колишнім місцем проживання, а там про вас ніхто не чув.
- Організований набір і будівництва. Новим будівництвам і заводам потрібні робочі руки, а робітникам надають місце в гуртожитку та тимчасову прописку. Це найреальніший шлях до документів.
- Не потрапляйте до дружинників. Добровільні народні дружини з червоними пов’язками патрулюють вулиці й можуть відвести вас до міліції.
Гроші та робота
Гроші зовсім нові. 1 січня 1961 року розпочалася грошова реформа: старі гроші обміняли на нові у співвідношенні 10 до 1, і в тій самій пропорції перерахували ціни та зарплати. У обігу — банкноти Держбанку номіналом 10, 25, 50 і 100 рублів, казначейські банкноти номіналом 1, 3 і 5 рублів та нові монети. Старі мідні монети номіналом 1, 2 і 3 копійки залишилися в обігу без обміну, і ті, хто накопичував мідь, раптово збагатилися вдесятеро.
Валюта — небезпечна. Офіційно долар тепер коштує 90 копійок. Але навіть не думайте діставати долари з кишені: за валютні операції в ці роки судять дуже суворо, аж до розстрілу.
Робота. Шукати її не доведеться довго: у місті будують будинки та розширюють заводи, на воротах висять оголошення «Потрібні». Будівництва та великі заводи надають робітникам гуртожиток і прописку. Знаєте математику та фізику — можна займатися репетиторством, але неофіційний заробіток без основної роботи підпадає під указ про тунеядство: він поширюється й на тих, хто живе на «нетрудові доходи».
Робочий день. У 1960 році ухвалили закон про перехід на семи- та шестигодинний робочий день. Працюють шість днів на тиждень, вихідний — неділя.
Де жити й що їсти
Житло. Харків будується швидше, ніж будь-коли: у 1957 році ввели 95,2 тисячі квадратних метрів житла, а до 1966-го — близько 400 тисяч на рік. П’ятиповерхівки будують під гаслом «кожній родині — окрему квартиру», щоб розселити комуналки. Але квартиру надає держава або підприємство, у черзі, яка тягнеться роками. Купити її неможливо, якщо не брати до уваги житлові кооперативи, які лише з’являються у 1960-х.
Реальні варіанти для мандрівника:
- гуртожиток при заводі або на будівництві — якщо влаштуєтеся на роботу;
- кімната або куточок у приватника в приватному секторі на околицях — без прописки це ризиковано і для вас, і для господині;
- готель — лише за паспортом, і практично завжди «місць немає».
Що їдять. Голоду в місті немає, але є черги й дефіцит. Масло, м’ясо та ковбаса з’являються в магазинах не завжди. Дослідники пишуть, що після реформи 1961 року колгоспи почали вивозити більшу частину продукції на ринок, де ціни вищі, а в 1963–1964 роках справа дійде до продовольчої кризи та закупівлі зерна за кордоном. Пересічний харків’янин обідає у заводській їдальні, а за кращими продуктами їде на ринок: Благовіщенський, Кінний, Сумський.
Скільки коштує їжа. Відразу після реформи 1961 року коробочка сірників коштувала 1 копійку, кілограм картоплі — 10 копійок, хліб — приблизно 15–30 копійок, десяток яєць і кілограм цукру — 90 копійок — 1 рубль, рослинна олія — 1,7 рубля. 31 травня 1962 року влада оголосила, що з 1 червня м’ясо та м’ясні продукти подорожчають на 30 %, а вершкове масло — на 25 %. Офіційно їх назвали «тимчасовими», але ціни не повернулися до попереднього рівня. Коли ви потрапите до Харкова — до чи після 1 червня, — ціна ковбаси буде різною.
Що пити та курити
Горілка. Після реформи 1961 року пляшка «Московської» коштувала 2 рублі 87 копійок, «Столичної» — 3 рублі 12 копійок. До реформи найдешевша горілка коштувала 21 рубль 20 копійок за старим курсом, тобто за новим курсом вона подорожчала. У народі склали віршик: «Товаришу, повір, вона прийде, колишня ціна на горілку». Не прийшла: 2,87 протримаються до 1972 року, а потім горілка подорожчає до 3,62.
Пиво. У Харкові є свій пивоварний завод на Новій Баварії. Його заснував у 1870-х роках баварець Франц Гершгеймер, і на честь заводу названо весь район.
Де п’ють. У пивних і біля пивних кіосків, у їдальнях і кафе, у ресторанах — якщо є гроші, але найчастіше вдома та в гостях. Випити з сусідами по гуртожитку або бригадою після зміни — найшвидший спосіб стати своїм. Але п’яна людина на вулиці — легка здобич для дружинників, а з витверезника надходить повідомлення на роботу.
Куріння. Курять багато, і не тільки сигарети, а й папіроси — з картонним мундштуком замість фільтра. Найвідоміші — «Беломорканал», його з 1932 року випускає ленінградська фабрика імені Урицького. На заводі перерву називають «перекуром». Пачку західних сигарет з акцизною маркою та попередженням «Куріння вбиває» не діставайте: запам’ятають назавжди. Купіть місцеві папіроси в першому ж кіоску — і сірники за копійку.
Як дістати дефіцит
Гарні речі в 1962 році рідко вільно лежать на прилавку, тому їх не купують, а «дістають». Як це роблять харків’яни:
- Черга. Побачили чергу — спочатку встаньте, потім питайте, що дають. Якщо товар «викинули», завтра його вже не буде.
- Блат. Знайома продавчиня відкладе товар «з-під прилавка», знайомий комірник або постачальник дістане потрібне. Для мандрівника без знайомих цей шлях відкриється не відразу, а хабар чужій людині може закінчитися міліцією.
- Ринок. Дорожче, ніж у магазині, зате є м’ясо, сир і овочі. Благовіщенський ринок харків’яни називають «Благбазом», Кінний ринок стоїть на своєму місці з 1816 року.
- Комісійний магазин. Там продають речі, здані містянами, і іноді трапляється імпортний одяг. Туди ж можна здати свою річ, але там попросять паспорт.
- Фарцовщики. З кінця 1950-х вони перепродають закордонні речі: головним чином одяг, а ще платівки, косметику, книги. Це незаконно, і для людини без документів будь-яка облава небезпечніша, ніж для самого фарцовщика.
- Самому торгувати дефіцитом не варто. Привабливо продати контрабандисту свої кросівки чи куртку, але така річ із майбутнього надто помітна й незабаром приведе до вас тих, хто захоче дізнатися, звідки вона.
Здоров’я
Вперше в цьому циклі медицина не страшніша за хворобу. Антибіотики вже є, лікування безкоштовне, у кожному районі є поліклініка, а дітей масово вакцинують.
Але є нюанси, про які мандрівникові варто знати:
- без паспорта та прописки вас не прикріплять до поліклініки. У екстреному випадку швидка допомога приїде, але в лікарні попросять документи;
- ваші щеплення не збігаються з радянськими. Наприклад, вакцини від кору в СРСР ще не застосовують масово, а ви, швидше за все, не щеплені від віспи: у ваші часи її вже не роблять;
- стоматологія працює, але знеболювання далеко не завжди таке, до якого ви звикли.
Як уникнути неприємностей
Відлига пом’якшила життя, але не скасувала контроль. За анекдот уже не дають 10 років таборів, як за Сталіна, але стаття за «антирадянську агітацію» збереглася, а донощики нікуди не поділися.
Правила:
- Не лайте владу в присутності сторонніх. На кухні з друзями — можна, і так роблять багато хто. На зборах, у черзі, у поїзді — не можна.
- Не займайтеся торгівлею. Перепродати щось із вигодою — це «спекуляція», кримінальна стаття. Контакти з іноземцями та чорноринкарями привернуть до вас увагу.
- Не показуйте речі з майбутнього. У жовтні 1962 року, під час Карибської кризи, людина з незрозумілою електронікою та без біографії — ідеальний кандидат у американські шпигуни.
- Не порушуйте громадський порядок. П’яна сварка або потрапляння до витверезнику закінчаться перевіркою документів, а звідси — один крок до звинувачення в тунеядстві.
Шпаргалка
- Документи: без паспорта з пропискою ви ніхто. Найшвидше отримати тимчасову прописку через оргнабір або будівництво з гуртожитком.
- Робота обов’язкова: більше чотирьох місяців без роботи — ризик потрапити під указ про дармоїдів.
- Гроші: з 1 січня 1961 року в обігу нові гроші, старі обмінюють у співвідношенні 10 до 1. Мідні 1, 2 і 3 копійки старого зразка в обігу. Долар офіційно коштує 90 копійок, але не купуйте й не продавайте його.
- Ціни: хліб 15–30 копійок, картопля 10 копійок за кіло, сірники 1 копійка. З 1 червня 1962 року м’ясо подорожчало на 30%, масло — на 25%.
- Зовнішній вигляд: скромний одяг без логотипів, без джинсів, без татуювань і пірсингу.
- Гаджети сховайте: восени 1962 року, під час Карибської кризи, вони зроблять з вас шпигуна.







