Суд визнав підприємця банкрутом і відкрив ліквідаційну процедуру. В її рамках через біржу було продано нежитлову будівлю площею понад 900 кв. м у центрі Харкова. Покупець заплатив за неї понад 800 тисяч гривень. Ця будівля була передана в іпотеку як забезпечення кредитів, тому гроші мали надійти банку-кредитору.
Після зміни ліквідатора новий керуючий отримав ці гроші від попередника, але не передав їх банку, а забрав собі.
Йому повідомлено про підозру в привласненні чужого майна шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах (ч. 5 ст. 191 КК України).
Зараз підозрюваний вже не є арбітражним керуючим.
Найпоширеніші кримінальні статті проти арбітражних керуючих (за частотою згадок у практиці):
- ст. 219 КК України — Доведення до банкрутства. Одна з найчастіших претензій. Обвинувачують у навмисному доведенні підприємства до неплатоспроможності через фіктивні угоди, приховування майна, штучне створення заборгованості тощо.
- ст. 191 КК України — Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Дуже поширена. Найчастіше — у контексті продажу майна боржника за заниженою вартістю, виведення активів, нецільове використання коштів конкурсної маси.
- ст. 175 КК України — Невиплата заробітної плати. Досить часта, особливо коли арбітражний керуючий не виплачує зарплату працівникам боржника під час процедури.
- ст. 194 КК України — Умисне знищення або пошкодження майна (рідше). Зустрічається в ситуаціях, коли майно боржника «губиться», пошкоджується або знищується під час процедури.
- ст. 212 КК України — Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів). Коли керуючий не сплачує податки з конкурсної маси або сприяє ухиленню.
