Росіянин розстріляв полоненого українського військового під Вовчанськом. Суд засудив його до довічного ув'язнення. Про це повідомив речник обласного управління СБУ Владислав Абдулла.

Засуджений - 36-річний громадянин РФ Сергій Тужилов (позивний «Алтай») – стрілець-штурмовик 69-ї мотострілецької дивізії Ленінградського військового округу РФ. До мобілізації він двічі відбував ув’язнення в російських тюрмах за наркозлочини та розбій.

Як встановило розслідування, Тужилов воював під Вовчанськом у червні 2024 року. Під час штурму місцевого заводу він разом зі спільником розстріляли трьох військовослужбовців ЗСУ, які потрапили у полон. Тужилов особисто з табельного автомата вистрелив у потилицю зв’язаного українського воїна.

Також зловмисник обирав місця для вбивства ще двох полонених та охороняв «периметр» під час розстрілів. Перед цим росіяни прив’язували потерпілих до стовпів і катували. Потім бойовики по рації доповідали своєму командуванню про наслідки тортур і погоджували розстріли.

Через декілька тижнів українські військові знищили підрозділ Тужилова, а його самого, як єдиного вцілілого, взяли у полон.

Міжнародне законодавство

Міжнародне законодавство розглядає розстріл військовополонених як один із найтяжчих злочинів в умовах збройного конфлікту. З юридичної точки зору це не просто вбивство, а воєнний злочин, який не має терміну давності.

Поводження з військовополоненими регулюється такими міжнародними актами:

  • Третя Женевська конвенція 1949 року. Стаття 13 свідчить, що з військовополоненими завжди слід поводитися гуманно. Будь-який незаконний акт, що призводить до смерті або серйозно загрожує здоров'ю військовополоненого, заборонено;
  • Римський статут Міжнародного кримінального суду. Відповідно до статті 8 умисне вбивство осіб, які захищаються Женевськими конвенціями (включаючи військовополонених), класифікується як військовий злочин.

Кримінальний кодекс України

У Кримінальному кодексі України (УКП) розстріл військовополонених кваліфікується не просто як вбивство, а як військовий злочин. Основною нормою для таких випадків є стаття 438 (Порушення законів та звичаїв війни):

  • частина 1 статті встановлює відповідальність за жорстоке поводження з військовополоненими. Карається позбавленням волі терміном від 8 до 12 років;
  • частина 2 застосовується у випадках, коли такі дії пов'язані з умисним вбивством (що стосується ставлення до розстрілу). Покарання - позбавлення волі терміном від 10 до 15 років чи довічне ув'язнення.

Відповідальність несе не лише той, хто натиснув на спусковий гачок, а й той, хто наказав про розстріл. Стаття 438 прямо включає "віддачу наказу про вчинення таких дій" до складу злочину. Якщо командир знав про розстріли, що скоюються його підлеглими, але не запобіг або не покарав винних, він також підлягає кримінальному переслідуванню.

Чому не стаття 115 (Умисне вбивство)?

Хоча розстріл технічно є вбивством, українське правосуддя надає пріоритет статті 438 з кількох причин:

  • злочин вчиняється в умовах збройного конфлікту проти особи, яка має особливий статус захисту (полоненого);
  • військові злочини за статтею 438 не мають терміну давності. Винного можна притягнути до відповідальності і через 30, і через 50 років;
  • на осіб, засуджених за військові злочини, згідно з міжнародними нормами, не має поширюватися амністія.