Житель Харківської області визнаний винним у вбивстві та розчленуванні тіла. Про це повідомило Суспільне з посиланням на вирок Нововодолазького райсуду Харківської області.

Як розповів засуджений, ввечері 26 липня 2025 року він отримав повідомлення про нібито виграш 450 тисяч гривень. Знайомий вимагав у нього поділитися грошима, тому чоловіки посварилися і пішли додому до засудженого.

"Цього вечора обвинувачений не хотів пускати знайомого до свого будинку, але той все одно зайшов всередину, при цьому постійно вимагав поділитися виграшем після його отримання. Перебуваючи в кімнаті, поки обвинувачений прибирав їжу зі столу в холодильник, знайомий вдарив його по голові і почав погрожувати, що знайде його дочку, якщо він не поділиться виграшем", — йдеться у вироку.

Засуджений вдарив знайомого металевим совком і обухом сокири, а потім вийшов на вулицю і випив пляшку горілки. За його словами, він не пам'ятав, що було далі. Вранці 28 липня до засудженого приїхали співробітники поліції, які знайшли останки тіла вбитого за будинком.

Один зі свідків розповів у суді, що 28 липня прийшов до фігуранта, щоб набрати води, і побачив у дворі фігуранта кров і людську ногу, яку тягав собака. Цю інформацію підтвердили ще кілька свідків, йдеться у вироку.

Суд визнав чоловіка винним в умисному вбивстві і нарузі над тілом. Йому призначили покарання — позбавлення волі на вісім років.

Розчленування тіла після вбивства — явище відносно рідкісне і зустрічається далеко не в кожному випадку. За даними кримінологічних досліджень, воно фіксується приблизно в 1 випадку на 224 вбивства, тобто менше ніж у 2 % всіх гомицидів. У звичайних побутових або корисливих злочинах це майже не відбувається. Значно частіше (від 5 до 20 %) розчленування відзначається в сексуальних вбивствах і у серійних злочинців, де воно служить або для приховування доказів, або стає частиною ритуалу.

У більшості випадків (близько 70-80%) розчленування носить «захисний» характер: злочинець просто хоче полегшити транспортування і заховати частини тіла, щоб їх не знайшли. Рідше воно буває «агресивним» (результат люті або психозу під час вбивства) або «offensive» (садистським, некрофільним, коли тіло стає об'єктом сексуальної фантазії). Тобто акт може бути цілком раціональним і прагматичним рішенням, а не проявом божевілля.

Саме по собі розчленування не свідчить про важке психічне захворювання. Хоча серед таких злочинців частіше зустрічаються психопатія, сексуальний садизм або розлади особистості, у половині випадків суди відхиляють захист на підставі неосудності: людина розуміла, що робить, і діяла свідомо. Психоз або шизофренія — швидше виняток. Суспільне уявлення «розрізав — значить божевільний» сильно перебільшене; частіше це риса характеру або девіація, а не клінічне божевілля.