Книга 6 «Сімейне право» проекту Цивільного кодексу — це одна з найпомітніших для пересічного громадянина частин законопроекту. Сімейне право стосується всіх — від укладення шлюбу до поділу майна, від виховання дітей до утримання літніх батьків. І саме в цій сфері проект робить кілька концептуально важливих кроків. Ми розглянемо лише деякі з них, проаналізувавши окремі нововведення Книги 6.
Головна структурна зміна: Сімейний кодекс зникає як окремий закон
Зараз в Україні паралельно діють два кодекси: Цивільний (ЦК) і Сімейний (СК). Це створює системну проблему: з багатьох питань вони дублюють одне одного або суперечать. Наприклад, майнові відносини подружжя — це і сімейне право (СК), і цивільне (ЦК як загальна частина). Які норми застосовувати, коли вони розходяться? Десятиліттями це питання вирішувалося судами «на дотик».
Проект № 15150 вирішує це питання: Сімейний кодекс втрачає чинність, а його норми інтегруються до Книги 6 нового ЦК. Це частина загальноєвропейської логіки — у більшості країн континентальної Європи (Німеччина, Франція, Швейцарія, Італія) сімейне право є частиною цивільного кодексу, а не окремим актом.
Що це змінює на практиці:
- Єдина логіка регулювання — загальні принципи добросовісності, захисту прав, естопеля діють і в сімейних відносинах.
- Кінець конфліктів між ЦК і СК — більше не потрібно гадати, які норми застосовувати.
- Єдина система захисту — способи захисту цивільних прав (Глава 3 проекту) застосовуються і до сімейних відносин.
Новела №1: визначення сім’ї та коло її членів (ст. 1472)
Стаття 1472 дає офіційне визначення сім’ї: «природний та основний осередок суспільства». Це не просто красива фраза — це конституційно-правова формула, яка майже дослівно повторює ст. 16 Загальної декларації прав людини і підкреслює, що сім’я є первинною стосовно держави, а не навпаки.
Сім’я створюється:
- На основі шлюбу;
- На основі кровного споріднення;
- На основі усиновлення та інших форм влаштування дітей-сиріт;
- На інших підставах, не заборонених законом.
Ця остання категорія — відкрита. Законодавець залишив простір для життєвих ситуацій, які формально не підпадають під шлюб або споріднення, але фактично створюють сім’ю.
Хто належить до членів сім'ї (ч. 3): подружжя, батьки та діти, усиновлювачі та усиновлені, діти та особи, які взяли дітей на виховання, а також інші родичі за походженням, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки.
Важливе застереження: подружжя, малолітні та неповнолітні діти та батьки залишаються сім’єю і тоді, коли не проживають разом — якщо це пов’язано з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками. Тобто військовий, який роками перебуває на службі далеко від сім’ї, або студентка, яка поїхала навчатися до Польщі, — формально залишаються членами сім’ї батьків.
Новела №2: шлюб як союз жінки та чоловіка (ст. 1473)
Ст. 1473 дає лаконічне визначення: «Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який зареєстровано у встановленому законом порядку». Це формулювання, яке значною мірою відтворює чинну ст. 21 Сімейного кодексу України.
Тут варто називати речі своїми іменами: проект не передбачає одностатевих шлюбів і не передбачає інститут зареєстрованих партнерств для одностатевих пар. Це викликало критику з боку правозахисних організацій (ZMINA та інших), які вказують, що це суперечить еволюції практики ЄСПЛ — зокрема, справі Маймулахін і Марків проти України (2023), де Європейський суд вперше визнав порушення Конвенції через відсутність в Україні взагалі будь-якого механізму правового визнання одностатевих пар.
Це політично дуже чутливий момент проекту, і в ході підготовки до другого читання він, ймовірно, ще буде обговорюватися. Паралельно в парламенті є окремий законопроект про зареєстровані партнерства (№ 9103), який намагається вирішити цю проблему поза рамками ЦК. Зв’язок між цими процесами поки що непрозорий.
Новела №3: шлюбний вік — 18 років без винятків (ст. 1479)
Ст. 1479: шлюбний вік для жінки та чоловіка — 18 років. Це остаточна редакція після великого скандалу.
Спочатку попередня версія проекту (№ 14394) допускала виняток — шлюб з 14 років в особливих випадках, за рішенням суду. Це викликало хвилю суспільної критики: в умовах, коли паралельний проект оновлення Кримінального кодексу пропонував знизити вік згоди до 14 років, така комбінація фактично створювала б юридичну базу для примусових дитячих шлюбів і порушувала ст. 37 Стамбульської конвенції.
Після громадського тиску автори нової версії (№ 15150) повністю вилучили цю норму. Тепер діє жорстке правило: 18 років без винятків. Єдине послаблення — ст. 1478 ч. 2: з 16 років суд може надати право на шлюб, якщо встановить, що це відповідає інтересам особи. Це зберігає чинне правило ст. 23 СК, без зниження планки.
Новела №4: «заручини» — інститут заручин із правовими наслідками (ст. 1488)
Це інститут, який у нас існував на побутовому рівні, але не мав правових рамок. Тепер вони з’являються.
Заручені — це особи, які усно або письмово дали взаємну обіцянку укласти шлюб. Вони можуть провести заручини в урочистій обстановці або за звичаєм. Головний юридичний зміст ст. 1488:
- Заручини НЕ створюють обов'язку укласти шлюб (ч. 3)
- Можна передумати. Ніхто не може через суд змусити вас йти до РАГСу. Свобода шлюбу є священною.
- АЛЕ виникають фінансові наслідки у разі відмови (ч. 4-5)
Особа, яка відмовилася від укладення шлюбу, зобов'язана:
- Відшкодувати другій стороні витрати, понесені у зв'язку з підготовкою до весілля (сукня, ресторан, гості, фотограф, поїздка);
- Компенсувати моральну шкоду.
Повернення подарунків: якщо одна сторона отримала подарунок «у зв'язку з майбутнім шлюбом» — договір дарування може бути розірваний судом. Подарунок повертається, а якщо він не зберігся — відшкодовується його вартість. Це стосується, в першу чергу, обручки та інших дорогих предметів.
Коли відмова звільняє від відповідальності
Ч. 4 містить важливі винятки. Витрати не відшкодовуються, якщо відмова від укладення шлюбу викликана:
- Протиправною або аморальною поведінкою другої сторони;
- Приховуванням обставин, що мають істотне значення для рішення про шлюб: тяжка хвороба, наявність дитини, судимість, зміна статі, фактичне перебування у сімейному союзі з іншою особою, попередній нерозірваний шлюб.
Це дуже розумна норма. Простий приклад: наречена за два дні до весілля дізналася, що у нареченого є прихована дитина та борги по аліментах. Вона відмовляється від весілля. За новим ЦК вона нічого не винна: наречений приховав істотні обставини.
Навіщо це потрібно? У сучасній Україні весілля часто коштують десятки тисяч доларів. Коли сторони бронюють ресторан, шиють сукню, замовляють кейтеринг, сплачують безповоротні аванси — а потім одна сторона за тиждень до події просто зникає — у другої сторони залишається гора збитків і жодного механізму їх стягнення. Інститут заручин дає рамки для сумлінної поведінки на стадії підготовки до шлюбу.
Новела №5: фактичний сімейний союз (ст. 1474) — мабуть, найважливіша
Це, на нашу думку, найважливіша новела Книги 6 для мільйонів українців. За даними соціологічних опитувань, близько 15–20 % пар в Україні живуть разом без реєстрації шлюбу. Досі їхнє правове становище було вкрай невизначеним — навіть незважаючи на те, що СК вже знає поняття «проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу» (ст. 74 чинного СК).
Що таке фактичний сімейний союз?
Ст. 1474 ч. 1: фактичним сімейним союзом визнається проживання жінки та чоловіка однією сім’єю без реєстрації шлюбу, якщо вони не перебувають в іншому шлюбі.
Три ключові критерії:
- Спільне проживання — фактичне, а не формальне;
- Життя однією сім’єю — спільний побут, спільний бюджет, взаємна турбота;
- Ні один, ні інший не перебувають в іншому шлюбі.
Істотні обмеження (ч. 2-3):
- Особа може одночасно перебувати лише в одному фактичному союзі;
- Не можуть перебувати у фактичному союзі родичі прямої лінії споріднення, рідні та неповнорідні брати і сестри, двоюрідні брати і сестри, рідні тітки/дядьки та племінники.
Які норми поширюються на фактичний союз (ч. 4)? Це серце новели. Проект поширює на фактичний союз:
- Главу 102 «Юридичний режим майна подружжя» — тобто майновий режим спільності;
- Главу 105 «Загальні положення про утримання»;
- Розділ 106 «Права та обов’язки подружжя щодо утримання» — обов’язок утримувати партнера у разі непрацездатності.
Це дуже серйозне посилення захисту. Раніше пара жила разом 20 років, потім розлучалася — і непрацююча партнерка (яка весь цей час вела господарство та виховувала дітей) могла залишитися без усього, тому що юридично майно належало тому, хто його купував. Тепер діє режим спільності: все, що нажито у фактичному союзі, є спільною сумісною власністю, як і в шлюбі.
Можливість договірного регулювання (ч. 5)
Ст. 1474 ч. 5: особи у фактичному союзі можуть договором врегулювати свої аліментні та майнові відносини інакше.
Тобто: якщо партнери хочуть вийти зі стандартного режиму спільності — вони можуть укласти договір (по суті аналог шлюбного договору), де пропишуть свій власний режим. Наприклад: «все, що я заробляю — моє, все, що ти заробляєш — твоє, спільна тільки ця квартира». Це надає гнучкість, якої раніше не було.
Що не поширюється
Важливо: на фактичний союз не поширюються правила щодо державної реєстрації, прізвища, подружнього статусу як такого, права спадкування за законом. Тобто фактичні партнери не успадковують один одного автоматично — для цього потрібен заповіт. І вони не отримують усіх «шлюбних» переваг (наприклад, у публічно-правових питаннях — податкових, міграційних, соціальних). Шлюб залишається «повноформатним» сімейним союзом, фактичний союз — «полегшеною» версією.
