Мер Харкова Ігор Терехов підтримав ідею скорочення комендантської години. За словами мера, це необхідно для нормальної роботи бізнесу та повернення міста до звичного ритму життя. Ми вирішили розібратися в цьому питанні, зваживши аргументи «за» і «проти». 

Отже, на сьогодні Харків — найбільше прифронтове місто України — живе за режимом комендантської години з 00:00 до 05:00. Це вже скорочений формат: ще рік тому обмеження починалися о 23:00. Але питання щодо подальшого скасування чи скорочення залишається відкритим. З одного боку — постійні обстріли та близькість лінії фронту на відстані 18–20 кілометрів. З іншого — економічні втрати, адаптація міста до війни та сумніви щодо ефективності п’ятигодинної нічної заборони.

Як змінювався режим

Комендантську годину в Харкові запровадили 28 лютого 2022 року — одразу після початку повномасштабного вторгнення. Спочатку вона тривала по 10–16 годин, поки місто перебувало під безпосередньою загрозою штурму. Згодом, у міру відступу російських військ від околиць, режим пом’якшувався.

Ключова зміна відбулася 17 серпня 2025 року: комендантську годину скоротили на годину — з 23:00–05:00 до 00:00–05:00. Рішення ухвалили на прохання місцевого бізнесу та роздрібної торгівлі. Голова Харківської ОВА Олег Синегубов пояснив, що це стало можливим завдяки роботі ЗСУ та «поточній ситуації з безпекою».

Однак диференціація за відстанню до фронту збереглася. У прифронтових громадах — Дергачівській, Липецькій, низці населених пунктів Богодухівського району — комендантська година залишається суворою: з 17:00 до 09:00. Це пряма залежність: чим ближче до лінії зіткнення, тим довше триває заборона.

Аргументи «за»: чому п’ять нічних годин все ще потрібні

Близькість фронту — це не абстракція. Найкоротша відстань від передових позицій російської армії до Харкова становить приблизно 18–20 км. До села Липці на панівній висоті — 22 км. Це вкрай малоймовірно, але якщо противнику вдасться просунутися всього на 10 км і зайняти Липці, звідти відкриється можливість вести вогонь ствольною артилерією по Харкову.

Обстріли не припинилися. 1 вересня 2026 року російська армія завдала ударів КАБами по Харківщині о 03:33 ночі. 2 вересня — удар БПЛА «Молнія» по Золочеву. У серпні фіксувалися влучання безпілотників у трьох районах Харкова — Індустріальному, Київському та Салтівському, з постраждалими.

Нічні години традиційно вважаються найбільш вразливими: візуальне виявлення безпілотників ускладнене, а пересування диверсійних груп — полегшене. Комендантська година дозволяє силам безпеки перевіряти будь-яке підозріле пересування: людина на вулиці вночі — об’єкт перевірки. Це знижує ризики й для громадян: під час раптового удару перебувати на вулиці небезпечніше, ніж у укритті.

Аргументи «проти»: чому режим виглядає застарілим

П’ята година ночі — символічний захід. З 00:00 до 05:00 більшість харків’ян і так перебувають вдома. Економічний збиток мінімальний, але й військова користь є сумнівною. Масовані удари (як показує практика останніх місяців) завдаються і вдень, і ввечері. Нічна заборона не зупиняє обстріли, а лише створює ілюзію контролю над ситуацією.

Втрати бізнесу. Саме економічні аргументи стали головним чинником скорочення комендантської години в серпні 2025 року. Багато кафе та ресторанів зачинялися о 22:00–23:00, щоб персонал встиг дістатися додому. Навіть після скорочення громадський транспорт у Харкові припиняє роботу раніше початку комендантської години — метро працює до 21:30. Повноцінне відновлення нічного життя вимагає не зміщення, а скасування заборони.

Адаптація міста. Харків живе в умовах війни понад 3,5 роки. Інфраструктура укриттів, системи оповіщення, поведінка населення адаптувалися. З січня 2026 року влада дозволила громадянам безперешкодно добиратися до «пунктів непохитності» навіть під час комендантської години — пішки та на особистому авто. Чим більше винятків, тим менша жорсткість самої заборони.

Правовий вакуум. Станом на літо 2026 року чинне законодавство України не передбачає відповідальності саме за порушення режиму комендантської години. Патрулі можуть затримати для встановлення особи, але штрафу за сам факт порушення немає. Це ставить під сумнів правову значущість заходу та перетворює його на формальність.

Порівняння з іншими регіонами

Харків — не єдине місто, де діє комендантська година, але його режим — один із найм’якших серед прифронтових територій. У Донецькій області, у населених пунктах за 10 км від фронту, заборона діє з 15:00 до 11:00. У Херсоні — з 21:00 до 05:00. У Києві, Одесі, Львові — стандартний режим з 00:00 до 05:00.

При цьому в Закарпатській області комендантської години немає взагалі — це єдиний регіон України без обмежень. Це показує: навіть в умовах воєнного стану заборона на пересування — не самоочевидний захід, а вибір, що залежить від конкретної загрози.

Висновок: компроміс, який досі тримається

Комендантська година в Харкові у вересні 2026 року — це мінімально можливий захід воєнної необхідності. П’ять нічних годин не завдають критичної шкоди економіці, але зберігають механізм фільтрації загроз і підтримують дисципліну. Його повне скасування навряд чи кардинально змінить безпекову ситуацію, але стане символом нормалізації — кроком, на який влада поки що не готова.

З іншого боку, диференціація режиму підтверджує: загроза в Харкові та на передовій — різного масштабу. Місто розташоване за 18–20 км від фронту, а не за 5 км. Технології спостереження, адаптація населення, відсутність правової відповідальності за порушення — усе це свідчить на користь подальшого пом’якшення.

Ймовірно, комендантська година в Харкові існуватиме до закінчення військових дій. Але її нинішній формат уже ближчий до символічного нагадування про війну, ніж до вирішального чинника безпеки. Питання не в тому, чи скасують її, а в тому, коли місто перестане потребувати навіть цього символу.