У понеділок, 24 січні, понад 200 представників чорнобильських організацій Харкова провели акцію протесту на пл.Свободи. Наступного дня до них приєдналися члени ветеранських об'єднань та міської спілки ветеранів Афганістану. Учасники мітингів виступали проти внесеного Кабміном до парламенту законопроекту № 7562 "Про гарантії держави щодо виконання рішень суду".
По суті, цей законопроект повинен був називатися "Про скасування системи пільг в Україні", тому що він саме про це. Цікаво, що чиновники Кабміну закамуфлювати справжній зміст цього документа за допомогою не тільки назви, але і змісту. У тексті, виходячи з назви законопроекту, звичайно, розписаний механізм виконання рішень суду державними органами, але це пояснення займає лише чверть документа. Інші три чверті стосуються внесення змін до законів, що регулюють пільги практично для всіх категорій пільговиків - від міліціонерів до інвалідів. Головне нововведення таке: там, де в законах чітко регламентуються суми різних виплат, відповідно до нового законопроекту повинне міститися формулювання "у розмірах, встановлених Кабінетом міністрів". Іншими словами, законопроект обнуляє всю існуючу систему пільг, а її формування з чистого аркуша покладене на Кабмін.
З одного боку, систему пільг міняти треба. По-перше, як такої її в Україні і не існувало - було нагромадження законів, які приймалися в різний час на догоду поточній політичній кон'юнктурі. Звичайно, працювали ці законодавчі акти зі скрипом: досить згадати, як "діти війни" домагалися виплат своїх пільг масовими зверненнями до судів.
По-друге, очевидно, що державний бюджет України всю цю армію пільговиків прогодувати не в змозі. Про це говорили чиновники і політики всіх політичних таборів (але не перед виборами, звичайно). А раз держава не може забезпечувати пільги, то єдиний вихід - скоротити їх кількість, причому радикально. (Варіант з різким збільшенням прибуткової частини бюджету, схоже, можна вважати утопією.)
І по-третє, давно назріла необхідність змінювати принципи забезпечення пільг. Насамперед, йдеться про їх монетизацію, тобто переході на виплату пільг реальними грошима замість гарантування чогось безкоштовного (комунальних послуг, проїзду в громадському транспорті і т.д.). Це пов'язано з тим, що не забезпечені фінансово пільги наносили нищівні удари по і без того дихаючому на ладан комунальному господарству.
Загалом, усе нібито робиться правильно, і питання не в тому, що робиться, а в тому, як саме. Момент перший - уряд укотре наступив на ті ж граблі. Спочатку це сталося з Податковим кодексом. Саме той факт, що проект радикальних змін податкової системи не був винесений на суд широкої громадськості, викликав масові протести і, що ще більш страшно для чиновників, невдоволення президента. Здавалося, Кабмін усвідомив свою помилку і у випадку з пенсійною реформою розгорнув масштабну кампанію з пояснення її суті і причин. Але зараз, після законопроекту № 7562, стає зрозуміло, що уряд і далі буде замовчувати непопулярні заходи, а потім мужньо долати спалахи народного гніву. Можливо, на боці знедолених пільговиків у гру включиться президент, як це сталося з Податковим кодексом. Але комбінацію "погані чиновники - хороший президент" не можна розігрувати нескінченно: врешті-решт, навіть далекий від політики громадянин розуміє, що за події в країні відповідальність несе насамперед глава держави.
Другий момент - виглядає дивним, що нова система пільг має формуватися постановами Кабміну, а не законами. Більш того, було б логічно, якби вся система пільг регулювалася одним законом, який визначав би типи пільг, категорії пільговиків, механізми виплат, а головне - єдину політику держави щодо пільгових категорій громадян. Замість цього хаос законів пропонується замінити хаосом постанов Кабінету міністрів. У тому, що постанови уряду щодо пільговиків будуть представляти собою нагромадження ситуативних заходів, можна не сумніватися: якщо немає законодавчо прописаної політики, під яку має вибудовуватися система, то система стрункою не вийде.
Минулого тижня ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" доручила підприємствам з газопостачання та газифікації попередити та відключити від газоспоживання 12 підприємств комунальної теплоенергетики через значну заборгованість за газ. Серед злісних неплатників виявилося і харківське КП "Дирекція розвитку інфраструктури територій". Борг за газ цього КП з початку опалювального сезону склав 20 млн.грн., рівень оплати - 23%. "Дирекція розвитку інфраструктури територій" є основним постачальником тепла в п'яти районах Харківської області - Барвінківському, Дергачівському, Зачепилівському, Куп'янському та Шевченківському.
У травні минулого року заступник голови Харківської облдержадміністрації Валентин Дулуб заявив, що створення КП "Дирекція розвитку інфраструктури територій" було помилкою, тому що це підприємство "прославилося на всю Україну тим, що не змогло організувати роботу без заборгованості за газ". І це при тому, що тоді, навесні, рівень розрахунків дирекції за газ становив 52%. Було сказано, що КП "Дирекція розвитку інфраструктури територій" планується розформувати, а вхідні в нього районні підприємства з теплопостачання передати в комунальну власність районів, у яких вони знаходяться. Минуло більше ніж півроку, але підприємство так і не розформоване. Чому? Це питання, очевидно, треба адресувати обласним чиновникам.
Утім, від розформування КП борги навряд чи б зникли. А утворилися вони через зниження рівня розрахунків населення. Частково проблему може вирішити отримання від держави компенсації різниці в тарифах. За словами Валентина Дулуба, для "Дирекції розвитку інфраструктури територій" обсяг компенсації, яка повинна бути виплачена з держбюджету, становить 26 млн.грн., що навіть більше, ніж борг "Нафтогазу".
Але ніякі субсидії в цілому проблему не знімуть. На кінець минулого року загальна заборгованість теплопостачальних підприємств області за газ досягла 377 млн.грн. При цьому на 1 жовтня рівень розрахунків населення за теплопостачання становив 102%, а до 15 грудня впав до 48%. Очевидно, що населення не в змозі або не хоче платити за тепло. Крім того, не можуть у повному обсязі оплачувати газ і тепло підприємства місцевих бюджетів. Ця проблема має два можливих рішення: перше - частину витрат за газ повинна взяти на себе держава, друге - прибутки населення повинні досягти того рівня, коли оплата комунальних послуг перестане бути для переважної більшості громадян проблемою. Є ще третій шлях - запровадження енергозберігаючих технологій, які дозволять у рази знизити споживання газу, однак це вимагає величезних вкладень і продуманої державної політики. І з тим, і з іншим у нашій країні завжди були проблеми, тому цей шлях виглядає нереалізованим. Складно буде дочекатися і відчутного зростання прибутків населення: економічна криза, помножена на неоднозначну фіскальну політику держави, не дає підстав вважати, що ця світла мить настане в доступному для огляду майбутньому. Отже, частину витрат на оплату газу має взяти на себе держава. А вона робити цього не поспішає.
Щоправда, сказати, що для вирішення проблеми взагалі нічого не робиться, теж не можна. Центральна влада робить спроби домогтися від теплопостачальних підприємств дисципліни в оплаті за спожитий газ. Йдеться про закон № 2779-VІ "Про внесення змін до деяких законів України про розрахунки за природний газ та електроенергію". У цьому документі передбачається запровадження поточних рахунків із спеціальним режимом використання: кошти, що надійшли на спецрахунки комунальних підприємств при оплаті населенням та організаціями послуг теплопостачання, повинні надалі розподілятися за алгоритмом, визначеним Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України. Іншими словами, Нацкомісія сама вирішувала б, що підприємства повинні віддавати за газ, а скільки залишати собі. Віктор Янукович ветував цей закон, тому що стосувався він далеко не всіх комунальних підприємств. Треба думати, Верховна Рада як зазвичай прислухається до думки глави держави, внесе до документу поправки, і закон про розрахунки за газ вступить у силу.
З одного боку, цей закон позбавить комунальників поля для маневру, яке іноді буває життєво необхідним. Наприклад, позаминулого року "Харківські тепломережі" кошти, призначені для оплати за газ, перенаправили на ремонт інженерних мереж. Міра ця була вимушеною і вкрай необхідною: можливо, не зроби цього ХТМ, газ витрачався б на опалення не квартир, а асфальту над прогнилими теплотрасами.
З іншого боку, у держави немає підстав довіряти комунальникам. Ні для кого не секрет, що мільйонні борги ніколи не заважали керівникам комунальних підприємств робити дорогі ремонти в офісах, закуповувати для службового користування іномарки і взагалі розпоряджатися коштами тільки виходячи з власного розуміння, яке не завжди співвідноситься з реаліями і здоровим глуздом.
Але повернемося до ситуації з КП "Дирекція розвитку інфраструктури територій". У той же день харківські чиновники відрапортували, що загроза відключення минула. Валентин Дулуб заявив: "Ми переконали НАК "Нафтогаз України" в тому, що заборгованість утворилася з незалежних від керівництва дирекції обставин", - і пообіцяв, що дирекція почне знижувати рівень витрат газу і щільніше працювати над стягненням боргів із залученням судів та виконавчої служби. Чи допоможуть ці заходи вирішити проблему тотальних неплатежів? Навряд чи. Але головне - загроза відключення теплопостачання тисяч будинків відсунена не невизначений термін. Схоже, це все, що можна було зробити в даній ситуації.