Харьковскій "WikiLeaks" - скандал з оприлюдненням документів місцевого управління СБУ - минулого тижня закінчився. Принаймні, закінчилася його публічна частина, але внутрішній розбір польотів, мабуть, ще буде мати місце. У середу, 22 червня, устами свого прес-центру харківські чекісти заявили: "Управління СБУ не коментує матеріали, які розміщені в мережі Інтернет, і, разом з тим, повідомляє, що дані матеріали були сфальсифіковані". Заява ця, загалом-то, досить дивна. Раніше повідомило газеті "Сьогодні", що інформація, яка потрапила в інтернет, сфальсифікована частково: принаймні, прізвища співробітників відділу "К", що фігурують у документах, - справжні.
Саме ця версія за логікою повинна була стати офіційною. По-перше, навіть дані про співробітників є секретними, і СБУ не завадило б натякнути громадськості, що наявність такої інформації на файлообмінниках або на комп'ютерах, що знаходяться поза стінами відомства, є порушенням закону, і за це порушення передбачена кримінальна відповідальність. Звичайно, навряд чи це когось усерйоз би злякало, але, принаймні, трохи остудило запал тих, хто не проти попорпатися в державних секретах. А по-друге, документи ці не схожі на фальшивку. І справа навіть не в їхній формі: зрештою, кожен, хто якийсь час пропрацював в "органах", мимоволі заражається казенним стилем викладу. Річ у змісті документів. Адже якщо хтось серйозно задався метою підставити керівництво обласного СБУ (і саме про це прямо , яке співпрацює з "Сьогодні"), то, звичайно, до цих документів була б внесена інформація, яка працювала б на цю мету. Це могли б бути, наприклад, згадані побіжно відомості про те, що місцеві чекісти стежать за першими особами області або навіть займаються їх оперативною розробкою. У цьому випадку можна було б робити ставки на те, скільки протримаються в своїх кріслах керівники обласного СБУ, причому ставки робити не на дні, а на години. Але нічого подібного викладені в інтернет документи не містили. Так що, найімовірніше, мала місце банальна недбалість плюс чийсь злий умисел. Утім, злостивість цього наміру не йшла далі оприлюднення документів.
Облуправління СБУ в цій ситуації повелося так само, як і будь-який держорган, що несподівано для себе стикається з тонкою матерією взаємодії з громадськістю. Спочатку були зроблені якісь спроби згладити ситуацію за допомогою якогось "джерела", що коментує подію через газету "Сьогодні". (Ніхто з розсудливих людей не допустить, що цей "злив" був неконтрольованим і хтось із чекістів вирішив по доброті душевній поділитися своїми міркуваннями з журналістами.) Потім - взагалі дивна заява "коментувати не будемо, але це - фальшивка".
Адже заяви держбезпека офіційно про те, що оприлюднена інформація правдива хоча б частково, керівництво харківського СБУ розв'язало б собі руки. Наприклад, могло б початися кримінальне переслідування прес-секретаря СБУ часів "Помаранчевої революції" Станіслава Речинського, який одним з перших розмістив документи на своєму сайті. Звичайно, це нічим не закінчилося б, однак громадськість і ЗМІ отримали б абсолютно чіткий сигнал: думай, перш ніж оприлюднювати інформацію спецслужб. Окрім того, така позиція дозволила б абсолютно законно провести чистку у своїх рядах. Зараз же ніби як ніхто з діючих співробітників СБУ не винен - всі вони жертви невідомих недоброзичливців. Утім, треба думати, чекісти і так зроблять певні оргвисновки з подій. Правда, в даній ситуації висновки ці навряд чи стануть надбанням громадськості. А даремно. Адже після такого конфузу СБУ не завадило б продемонструвати суспільству свою здатність знаходити і карати тих, хто винен у поширенні секретної інформації.
Минулого тижня в епіцентрі скандалу опинився Харківський обласний центр народної творчості (ХОЦНТ). Ще в лютому в управлінні культури і туризму Харківської облдержадміністрації було прийняте рішення про злиття УКЦ "Юність", Харківського обласного центру народної творчості та обласної художньої галереї "Мистецтво Слобожанщини" в КП "Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтв". Це злиття виглядає цілком логічним: утримувати кілька комунальних підприємств, що займаються, по суті, однією і тією ж діяльністю, - нерозумно. Набагато розумніше ці підприємства об'єднати, скоротивши тим самим адміністративні витрати. Зі зрозумілих причин директора підприємств, що об'єднуються, були проти цього кроку, тому що позбавлялися в результаті керівних крісел. Працівникам скорочуваних структур було запропоновано перейти на роботу до нового КП.
Однак керівник, якщо він користується авторитетом у співробітників, цілком здатний "підігріти" своїх підлеглих, і вони можуть влаштувати скандал. Саме так, схоже, і сталося в ХОЦНТ. По-перше, співробітники центру вирішили, що втратили роботу. За словами адвоката скривджених співробітників Ганни Брагінської, яка раніше працювала провідним юрисконсультом ХОЦНТ, "ніяких гарантій прийняття на роботу не було: ми не побачили письмової угоди про те, що нас готові туди прийняти, штатного розкладу нам не показали". Але, по-перше, письмова угода в даному випадку не потрібна за жодними законами, а по-друге, адвокат не описала жодної ситуації, коли хтось із колишніх співробітників ХОЦНТ звернувся до КП "Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтв" і йому відмовили в прийомі на роботу. До того ж, за словами начальника управління культури та туризму ХОДА Дмитра Кузнєцова, всі посади і структура центру народної творчості та інших реорганізованих установ збережені на 99%. (Треба думати, що 1% незбережених посад - це керівники. Можливо, ще юрисконсульти.)
Крім того, колишнім співробітникам ХОЦНТ на подобається особа керівника Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтв Тетяни Іщенко, яка, за їхніми словами, "не компетентна в сфері культури і, на відміну від Володимира Гальперіна, колишнього керівника ХОЦНТ, не має відповідної освіти" . Хоча для "компетентності у сфері культури", як правило, потрібно мати відповідний смак і кругозір, а для "управління культурою" важливі, насамперед, добрі менеджерські якості.
І останнє - весь цей скандал набув нехорошого майнового відтінку. Кузнєцов додав, що зараз у ХОЦНТ проходить інвентаризація, але більша частина кабінетів майже повністю порожня. Тетяна Іщенко заявила, що колишні співробітники виносять з будинку не тільки особисті речі, а й майно центру. Адвокат на це заперечила, що майже всі меблі і частина техніки або належить особисто колишнім працівникам, або надана їм Фондом Андрія Первозванного (він є учасником Українсько-норвезького центру культури та співпраці ім. Нансена, що існував на базі ХОЦНТ), а експонати також не є майном центру.
Отже, мабуть, з подачі екс-керівника ХОЦНТ Володимира Гальперіна колишні співробітники центру поставили себе в досить безглузду ситуацію. Частина з них, очевидно, все ж перейде на роботу до КП "Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтв". Як вони будуть вибудовувати відносини з новим керівництвом після подібного скандалу - незрозуміло. А хтось віддасть перевагу на запропоновану обласною владою роботу не влаштовуватися, вирішивши, що фахівець з народної творчості - спеціальність, яка користується великим попитом у Харкові.
Про існування Сумського ринку харків'яни вже стали забувати. У листопаді 2006 р. виконком Харківської міськради надав підконтрольної концерну "АВЕК і Ко" структурі дозвіл на реконструкцію будівлі та майданчика Сумського ринку. У квітні 2007 р. це рішення було скасоване, тому що, за словами тодішнього мера Михайла Добкіна, "виконком давав дозвіл на реконструкцію Сумського ринку, а не на будівництво там чого б то не було". Господар "АВЕКа" Олександр Фельдман тоді перебував в опозиції до міської та обласної влади, а тому у скасуванні дозволу явно проглядалася політичне підгрунтя. Потім була низка судів, з якої міськрада вийшла переможцем, і ринок був повернутий у комунальну власність. Правда, на стані ринку це ніяк не позначилося: в останні роки він представляє собою напіврозібрану будівля за металевим парканом. Фактично Сумського ринку не існує.
У четвер, 23 червня, губернатор Михайло Добкін заявив, що Сумський ринок буде відновлений. За його словами, уже завершена розробка проекту будівництва ринку з літнім майданчиком, критим ринком і холодильниками. Правда, поки немає інвестора для будівництва. "В принципі, проект не дуже дорогий у масштабах міста, але міському бюджету він не під силу. Якщо з'явиться людина або структура, яка готова буде профінансувати цей проект, місто із задоволенням надасть можливість для інвестицій. Проект дуже гарний", - зазначив губернатор.
Здається, справа зрушила з мертвої точки. Проте пошук інвестора - завдання непросте і може розтягнутися на роки. А в цей час у самому центрі Харкова буде металевий паркан. Можливо, має сенс відновити роботу ринку в якомусь "полегшеному варіанті", а вже потім займатися пошуками інвестора?
Все, що для цього потрібно зробити, - це завершити розпочате: знести стару будівлю ринку, закатати асфальтом площу під ним і встановити недороге торговельне обладнання. Хто це має зробити? Ймовірно, ті, хто несе відповідальність за те, що ринок не працює, - міська влада й Олександр Фельдман (який, до слова сказати, тепер в одній партії з мером і губернатором, а тому навряд чи буде активно заперечувати проти невеликого внеску в міську інфраструктуру ).
З одного боку, зі скасуванням ринкового збору, який надходив до місцевого бюджету, ринки стали набагато менш цікаві владі. З іншого, Сумський ринок - один з найстаріших ринків міста, що знаходиться в самому центрі Харкова. Так, цей ринок був дуже маленьким. Так, завдяки географічному положенню він був найдорожчим ринком міста. Однак його швидке відновлення, хоча б у якомусь спрощеному варіанті, може продемонструвати, що влада вміє не тільки визнавати свої помилки, але і виправляти їх.