Минулий тиждень видався багатим на важливі чи просто цікаві події в різних сферах - політиці, економіці, соціальному і суспільному житті. Причому багато з них будуть мати помітний вплив на рік наступний.
Почати хотілося б з події соціальної, неприємної для більшості харків'ян, яким доведеться додатково викладати 50 - 100 гривень на місяць, і приємної для харківських двірників, яким обіцяють нові зарплати. Йдеться про підвищення з 1 січня квартплати. 20 грудня виконком міськради встановив нові тарифи на послуги з утримання будинків і прибудинкових територій. Як саме це рішення позначиться на наших гаманцях, можна почитати в одному з попередніх оглядів. Тоді, близько місяця тому, був оприлюднений лише проект очікуваного підвищення, однак мало хто сумнівався, що саме такі тарифи виконком і затвердить. Що в підсумку і сталося. Мінімальний розмір квартплати за квадратний метр склав 0,79 грн., максимальний - 2,99 грн., середній - ближче до 2 грн.
Одне з головних нововведень - окрема оплата вивезення сміття. Тепер вона буде стягуватися з людини, а не з квадратного метра житлоплощі (в цьому, безумовно, є логіка) з розрахунку 47 грн. за кубічний метр сміття. За існуючих норм накопичення сміття (1,5 куб. м на рік) плата становила б трохи менше 6 грн. на місяць з людини. Однак міська влада порахувала, що сміття більше, і 23 грудня сесія міськради затвердила нові норми - 2,15 куб. м на рік. На день це близько 6 л сміття на людину (при старих нормах було трохи більше 4 л), плата на місяць - 8,5 грн.
Тобто комунальники порахували, що умовна сім'я з трьох осіб викидає на день 18 л твердих відходів - це досить-таки об'ємний пакет сміття. Для тих, у кого немає маленьких дітей, які носять памперси, хто не чистить по кілька разів на день картоплю і має звичку випускати повітря з використаних пластикових пляшок, ця цифра здається завищеною. Навіть з урахуванням того, що час від часу ми викидаємо старий одяг та інші речі, що стали непотрібними. Опоненти цього рішення заявили, що спеціально підраховували, скільки вони викидають сміття, і по 6 л на день не набирається і близько. Комунальники апелюють до того, що в інших найбільших містах України ці норми ще вищі. У будь-якому випадку переглядати прийняті рішення ніхто не буде. Залишається шукати додаткові гроші і сподіватися, що у зв'язку з поліпшенням фінансування вивезення сміття в місті стане чистіше.
Думати про перегляд прийнятих тарифів владі немає необхідності хоча б з тієї причини, що протести проти підвищення квартплати носили досить-таки символічний характер. Засідання виконкому пікетували тільки пару сотень представників Об'єднання профспілок. Їх мета, схоже, просто нагадати про себе, адже підняти народ на серйозні акції протесту профспілки давно не в змозі. Як не в змозі зробити це і політичні партії - сесію міськради не більш переконливо, ніж профспілки виконком, пікетували представники "Батьківщини", "Свободи" і Компартії. Всі помітні акції протесту останніх років - справа рук не партій і профспілок, а громадських об'єднань - підприємців, чорнобильців, екологів. У даному випадку організувати тиск на владу було нікому.
Переходячи до політичного життя, варто зазначити дві події, причому обидві вони пов'язані з БЮТ. В один і той же день - 23 грудня - стало відомо про те, що вирок Юлії Тимошенко, засудженої до 7 років, залишився чинним, а одна з її найближчих соратниць Наталія Королевська вийшла з "Батьківщини" й очолила Українську соціал-демократичну партію. Першу подію навіть коментувати особливо не хочеться: що можна сказати крім того, що президент країни руками "незалежної судової системи" губить європейські перспективи України через бажання будь-якими шляхами розправитися з Тимошенко? Який зараз імідж в України в Європі, можна зрозуміти з невеликої цитати президента Європарламенту Єжи Бузека: "Публічні заяви української влади про бажання зміцнити відносини з ЄС перевіряються на повсякденній практиці. Справа Тимошенко матиме найгірший прогноз на майбутнє для цих відносин. Довгострокові наслідки можуть бути руйнівними".
Друга подія теж може мати далекосяжні наслідки. Про амбіції Наталії Королевської останнім часом говорили дуже багато - аж до того, що вона хоче замінити Юлію Тимошенко. І ось вона зробила серйозний крок до самостійної політичної кар'єри - очолила партію. Разом з Наталею Королевською до УСДП перейшли два помітних нардепи-бютівці - харків'янин Олексій Логвиненко і Євген Суслов, який представляє Київщину.
Так, УСДП входить до Блоку Юлії Тимошенко. І Королевська зараз заявляє, що її перехід до іншої партії - це тільки зміцнення позицій БЮТ. Однак якщо Наталія Королевська побудує вертикаль партії "під себе", у чому не варто сумніватися, то надалі вона буде мати широкий простір для маневру. З Юлією Тимошенко вона зможе говорити з позиції рівноправного партнера, та й дистанціюватися від Тимошенко у разі необхідності буде простіше, адже де-юре УСДП - самостійна політсила. Тим більше що блоки законом про вибори виключені з виборчого процесу, і на наступні парламентські вибори "Батьківщина" і УСДП зможуть йти тільки окремо. Правда, розраховувати Королевська поки може тільки на мажоритарні округи, адже часу для того, щоб розкрутити до виборів свою нову партію, не залишилося.
У сфері економіки увагу привернули два найбільших харківських машинобудівних підприємства - завод ім.Малишева і "Турбоатом". Причому привернули не скандалами та проблемами, як це, на жаль, часто буває з нашими промисловими гігантами, а цілком позитивними економічними перспективами. "Турбоатом" і так в останні роки, після загасання скандалів з не в міру амбітним міноритарним акціонером, продукував тільки позитивні новини, але минулого тижня перевершив сам себе. Його новий контракт з Ростовською АЕС називають найбільшим в історії підприємства. Для російської АЕС завод за кілька років виготовить парову турбіну потужністю 1 тис. 100 МВт. Сума контракту перевищує 100 млн. дол., планований прибуток - 100 млн.грн. Загальний портфель замовлень заводу наближається до 5 млрд.грн. Зовсім непогано для заводу, що належить державі, на приватизації якого колись наполягали тому, що нібито тільки приватний власник зможе їм ефективно управляти.
На заводі ім. Малишева ситуація зовсім інша. Його проблемам був присвячений один з наших недавніх оглядів. Однак тональність розмов під час церемоніі передачі 10 танків "Булат" Збройним силам України, що відбулася 22 грудня, була теж дуже навіть мажорною. Мовляв, замовлення у заводу є, для української армії будуть робити ще партію "Булатів", для Таїланду - цілу сотню "Оплотів". Заговорили навіть про те, що в новий рік підприємство зможе увійти без боргів із зарплати. Чи надовго вистачить такого оптимізму і чи не вийде так, що наступного разу про завод будуть згадувати у зв'язку з чи то новими боргами, то чи проблемами при виконанні закордонних контрактів, чи то кадровою чехардою та зловживаннями, як це було не раз? Цілком можливо, адже до стабільності на Малишева ще дуже далеко.
Що стосується подій суспільно-медійних, то звернув на себе увагу щорічний рейтинг найвпливовіших українців журналу "Фокус". Звичайно, такий рейтинг - річ глибоко суб'єктивна, він зовсім не обов'язково відображає реальну розстановку сил у країні. Тим не менш, цікаво порівняти рейтинги, що випускаються журналом в кінці кожного року, наприклад, за останні п'ять років, і подивитися, які тенденції відзначаються в ньому відносно харків'ян.
У цьому рейтингу, як і в останні два роки, вище за всіх серед харків'ян - власник групи "DCH" Олександр Ярославський (49-е місце, порівняно з минулим роком втратив 8 місць, до того його рейтинг стабільно зростав). Логіка укладачів рейтингу, що вивели Ярославського в лідери серед інших земляків, можливо, зовсім проста: хто багатший, той і впливовіший. Далі в рейтингу розташувалися мер Геннадій Кернес і губернатор Михайло Добкін. І якщо рік тому Добкін випереджав Кернеса на 16 позицій, то тепер 10 позицій програв. Кернес, уперше з'явившись минулого року на 125-му місці, цього року стрімко піднявся на 68-е: мабуть, складали рейтинг столичні експерти гідно оцінили неповторну активність харківського градоначальника і його вміння досягати своїх цілей.
Решта харків'яни знаходяться далеко за першою сотнею, проте вони - стабільні учасники рейтингу, не випадають з нього протягом останніх років. Це депутат, бізнесмен, меценат і громадський діяч Олександр Фельдман (у 2007-2008 рр. його включали до першої сотні рейтингу, потім він опустився на нижчі позиції), політично активний депутат Інна Богословська (з досить стабільним рейтингом у районі 150-х-170 -х місць) і лідер потужної харківської юридичної школи, ректор юракадемії Василь Тацій (у 2007 р. замість нього у рейтингу був старійшина юридичного цеху Володимир Сташис, який недавно помер). За останні роки зі списку найвпливовіших харків'ян випали брат екс-президента Петро Ющенко, Степан Гавриш, який змінив декілька посад у виконавчій владі і в результаті опинився без роботи, екс-губернатор Арсен Аваков, який має зараз багато проблем, а також Ернест Галієв, який виявився набагато менш щасливим бізнесменом, ніж його колишній партнер Ярославський.
Усього харків'ян в останньому списку шість, у той час як у три попередні роки стабільно було вісім. Чи варто це сприймати як зменшення впливу харків'ян на всеукраїнському рівні? Беручи до уваги засилля в рейтингу цього року вихідців з Донбасу - може, й так. Вони домінують і в державному апараті, і в сфері бізнесу, залишаючи представникам інших регіонів зовсім мало місця.