Меморіальну дошку українському письменнику, публіцисту, громадському і політичному діячеві Івану Франку урочисто відкрили 23 серпня у Харкові, на будівлі міського історичного архіву вулицею Університетською, 13 (у цьому будинку в 1906 р. І.Франку присвоїли звання доктора філософських наук - "SQ"). У церемонії урочистого відкриття взяли участь заступники голови Харківської облдержадміністрації Ігор Шурма та Євген Савін, заступник голови обласної ради Людмила Давидова, заступник міського голови Ігор Терехов, автор меморіальної дошки скульптор Олександр Рідний.
Пам'ятний знак виконаний у вигляді бронзового горельєфа, на якому І.Франко зображений до поясу. Місце встановлення дошки, її масштаб і образно-художня композиція були визначені авторським колективом у складі скульптора Олександра Рідного та архітектора Михайла Рабиновича. Перед установкою дошки І.Франка відреставрували фасад будівлі, відремонтували крівлю та систему водовідведення. Також для створення єдності художньої композиції була оновлена встановлена раніше меморіальна дошка етнографу і філологу Миколі Сумцову.
Як зазначив І.Шурма, коли народився І.Франко, ніхто не міг припустити, що ця людина з робочої родини стане класиком світової літератури. "Ця людина відома всьому світові. Перебуваючи на посаді редактора журналу "Зоря", він єдиний зміг відкрити двері майбутнім класикам української літератури: Михайлу Коцюбинському, Лесі Українці, Гнату Хоткевичу, Христі Алчевській. Крім того, його політичне дитя - Українська радикальна партія - була першою партією в Україні, яка дала поштовх розвитку політичного руху. Вона ж і стала першою парламентською партією", - підкреслив І.Шурма.
За його словами, доля склалася так, що І.Франко ніколи не був на Слобожанщині, але він тісно пов'язаний із цим краєм. "Його дружина Ольга Хоружинська - уродженка Зміївського району Харківської області. Плодом їхньої любові були сини, що супроводжували І.Франка до останніх його днів", - зазначив І.Шурма. "У 1906 р. завдяки Дмитру Багалію та Миколі Сумцову було прийнято рішення про присвоєння І.Франку звання доктора російської словесності. І це в той час, коли він був заборонений і вважався дуже небезпечним. Звання "honoris causa"- це те, чого був вшанований І.Франко тут, на Харківщині. На жаль, він не став доктором наук у своєму рідному Львові", - додав І.Шурма.
Довідка "SQ". Іван Якович Франко (нар. 27 серпня 1856 в с.Нагуєвичі, Дрогобицький повіт - помер 28 травня 1916 у Львові) - український письменник, поет, белетрист, учений, публіцист і діяч революційного та соціалістичного руху. Навчався у Дрогобицькій гімназії, у Львівському університеті. Ступінь доктора філософських наук одержав у Відні, з 1894 р. - професор кафедри історії української літератури і мови Львівського університету. Відомий віршами "Гімн", "Каменярі", "Товаришам із тюрми", поемами "Смерть Каїна", "Похорон", "Іван Вишенський", "Мойсей", оповіданнями "бориславського циклу", повістями "Борислав сміється", "Захар Беркут "," Для домашнього вогнища", "Перехресні стежки", збірками віршів "Зів'яле листя", "Мій Ізмарагд". Йому належать драматичні твори "Сон князя Святослава", "Украдене щастя", "Кам'яна душа".
І.Франко помер під час Першої світової війни в бідності і був похований на Личаківському цвинтарі у Львові. У 1915 р. І.Франко був висунутий на здобуття Нобелівської премії, але передчасна смерть перешкодила успішному завершенню цього висування.
У 2011 р. І.Франко виповнюється 155 років від дня народження.