Знову в Харкові стався скандал, який не обійшли увагою всі вітчизняні і багато закордонних ЗМІ. Не встигло наше місто насолодитися чесно заробленим на Євро-2012 позитивно-помаранчевим іміджем, як відразу ж змінив колір на отруйно-зелений: колір міста, де депутатів-адвокатів купають у розчині діамантового зеленого. І чому нам так не щастить? Усі міста як міста, і тільки на нас, та ще на Київ, усе тикають пальцями. Зі столицею зрозуміло - там дислокуються парламент і президент, тут уже нікуди не дінешся, а нам за що? В чию світлу голову прийшла ідея про те, що Тимошенко повинна сидіти в Харкові? Не було б її, дивись - і скандалів було б набагато менше.
І чому саме зеленка? У світі найчастіше прийнято кидатися гнилими фруктами й овочами, а також взуттям (в особливо святкових випадках - тортами). В Україні особливою популярністю користувалися яйця (взяти хоча б знамените "яйце Януковича" 2004 р. або "яєчний обстріл" Литвина у Верховній Раді у 2010-му). А тут зеленка, причому "спрацювала" вона тільки з третьої спроби. 11 липня, коли під Апеляційним судом від кинутих кульок з зеленкою постраждав одяг деяких захисників Тимошенко, на це звернули увагу тільки деякі ЗМІ. 13 липня, коли від зеленокової атаки на машину адвоката Сергія Власенко постраждав відомий харківський журналіст, резонанс теж вийшов мінімальний. І ось, нарешті, 16-го липня фото Власенка з повністю зеленою головою опублікували абсолютно всі ЗМІ і викликали неабиякий резонанс.
У принципі, не можна сказати, що зеленка - це щось нове. У західному світі з цим туго - там зеленку просто не використовують у медицині, а ось на просторах колишнього СРСР її вже застосовували як аргумент у політичній боротьбі, причому зазвичай проти опозиціонерів. У Росії зеленою рідиною поливали протестуючих екологів і одного з лідерів "Яблука", в Білорусі - активісток "Femen", які намагалися експортувати туди винайдений ними вид протестів. В Україні, в Одесі, у 2009 р. полювання з використанням заповнених зеленкою презервативів влаштували на одного з місцевих лідерів тоді ще опозиційної Партії регіонів. А рік по тому в Дніпропетровську таким чином образили підприємця, який виступав проти Податкового кодексу.
Але повернемося до харківського події. Адвокат Власенко, звично зібравши біля ЦКБ-5 журналістів, зробив свої заяви і попрямував до Юлії Тимошенко. Перед входом до лікарні (за словами адвоката) до нього підійшла дівчина і кинула в обличчя обрізану пластикову пляшку, наповнену зеленкою. Далі Власенко вчинив як справжній політик. Він міг спробувати затримати нападницю або звернутися до лікарні за допомогою, однак вважав за краще повернутися назад до журналістів, щоб дати їм можливість відобразити його в образі чи то Шрека, чи то Фантомаса. І відразу ж заявив, що дівчину цю він бачив серед "Молодих регіонів", які протистоять бютівцям, і обов'язково її впізнає.
Це він зробив наступного ж дня. Переглянувши фотографії молодих регіоналок, Власенко вказав на фото активістки Марії Столярової. Столярова спочатку обурилася і почала загрожувати Власенку судом за наклеп, а пізніше засмутилася і стала тиснути на жалість, заявляючи про своє слабке здоров'я і покликання соціального працівника. Дівчина взагалі якось плутано розповідала про події того дня, даючи можливість недоброзичливцям звинувачувати її в непогодженості. Зате дуже чітко висловилися її партійні боси, які за ідеєю і на місці події не були, і детективів для проведення розслідування не наймали. "Власенко сам облив себе зеленкою. Це була акція політичного самопіару з метою звернути на себе увагу", - категорично заявив головний "регіонал" Харкова, міський голова Геннадій Кернес.
Розібратися в тому, хто тут правий, беручи до уваги загальний рівень політичної культури, досить важко. Могла влада організувати неабияк обридлому їм Власенку публічну "порку зеленкою"? Так, могла. Могли таке влаштувати, щоб зробити приємне керівництву "прості" регіонали? Теж. Чи здатний влаштувати такого роду провокацію сам Власенко? Запросто.
Тому будувати якісь припущення можна тільки виходячи з непрямих даних. Ну, наприклад з того, що взагалі-адвокат Власенко відомий трепетним ставленням до себе коханого. І поливати себе зеленкою з ризиком нехай і не осліпнути, як він патетично заявляв, але отримати неприємний опік очей... Заради чого, просто для піару? Та поки Тимошенко судять, йому нема про що хвилюватися, він і так - особа, над усіх наближена до лідера й один з найбільш активних спікерів опозиції. Що додасть до цього ще й ореол зеленочного "мученика за віру"? Не так і багато.
Істину мають встановити правоохоронці. Заяву подано, стаття 346 Кримінального кодексу, за якою карають за насильство по відношенню до депутата - річ серйозна. Відповідна до цього випадку частина друга статті - це від чотирьох до семи років позбавлення волі. Є чого злякатися, незалежно від того, чи дійсно Власенко впізнав Столярову, або тицьнув пальцем у фото навмання. Тим більше, що алібі у дівчини, як виявилося, не дуже-то і переконливе - підтвердити його повинні підопічні "соціально незахищені" громадяни. У кожному разі, вхід до ЦКБ-5 - місце, можна сказати, публічне, і при відомому завзятості міліція має знайти когось, хто-небудь бачив або чув. Тим більше, що "завдяки" Тимошенко лікарня - об'єкт, який ще й дуже навіть серйозно охороняється. Так що наступного ходу в цій історії чекаємо від правоохоронців, головне, щоб вони захотіли цією справою серйозно займатися.
А з понеділка в Харкові знову судять Тимошенко, а значить, знову настають нові мітинги і нові протистояння, і, можливо, нові несподіванки.
І ще про одну подію, теж викликала почуття образи. Цього разу не за рідне місто, а за цілу країну. Різноманітні європейські (та й американські) інстанції за останній рік наприймали безліч документів, від прочитання яких стає якось незатишно за свою Батьківщину і сумно від думки, що нас сприймають якщо і не як печерних людей, то мінімум як чуже європейським демократичним цінностям освіту. Черговий раз такі почуття виникли від прочитання документа прокуратури Італійської Республіки, написаної з приводу звернення вітчизняної Генпрокуратури про видачу небезпечного (на її думку) злочинця і за сумісництвом головного опозиціонера Харківщини Арсена Авакова.
Нагадаю, Аваков, звинувачений нашими правоохоронними органами в махінаціях з документами на землю, вже тривалий час перебуває в Європі, а останні кілька місяців очікує в Італії рішення римського суду з приводу своєї екстрадиції в Україну. Так от, якщо резюмувати позицію італійської прокуратури з цього питання, яку вона буде рекомендувати суду для винесення рішення, віддавати Авакова українському правосуддю не варто зважаючи на повну відсутність такого.
Італійські прокурори згадали і про те, що постанова, за підпис під яким Авакова звинувачують у перевищенні повноважень, була згодом ним же і скасовано, і про те, що звинувачують його за горезвісними статтями нашого Кримінального кодексу, які "не узгоджуються з європейськими нормами і нормами ООН ", і про осудження наших судових рішень Європейським парламентом, і про "виборче правосуддя під час судових процесів проти політичних опозиційних лідерів", і про порушення прав людини стосовно Тимошенко. Загалом, "в разі повернення вищезазначеної особи на батьківщину вона може бути піддана переслідуванню з політичних мотивів", і причини для екстрадиції відсутні.
Так що адепти влади тепер можуть стверджувати, що в змові з українською опозицією ще й італійська прокуратура, а Аваков може спокійно грітися на італійському сонечку й готуватися отримати депутатський мандат як списочник від "Батьківщини". Хіба що Центрвиборчком не захоче його реєструвати кандидатом у депутати, заявивши, що він не проживає на території України. Або нинішня Верховна Рада на останньому подиху підкладе своїм наступникам свиню у вигляді дозволу саджати народних обранців за грати (скасування недоторканності). Можливі й інші варіанти для отруєння радості головного харківського опозиціонера. Які саме - побачимо найближчим часом.