Парламентська виборча кампанія виходить на фінішну пряму - до виборів залишився тиждень. Реклама стає все більш агресивною, а топ-політики все частіше тішать нас своєю увагою. Минулого тижня у Харкові побували перші номери списків відразу трьох провідних політсил - лідер об'єднаної опозиції Арсеній Яценюк, керівник "УДАРу" Віталій Кличко і голова Партії регіонів Микола Азаров. Усі вони зустрічалися з виборцями, давали обіцянки і демонстрували впевненість у власних силах.
Щоправда, єдине, що ці візити яскраво продемонстрували, - це втома харків'ян від політики взагалі і виборів зокрема. Приходили на зустрічі в основному партійні активісти "за рознарядкою" (на Кличка - ще фанати боксу). Тобто якщо раніше приїзд перших осіб викликав у Харкові хоч якийсь ажіотаж, то зараз його не було зовсім.
Минулого тижня стала зрозуміла остаточна розстановка сил у мажоритарних округах - понеділок був останнім днем, коли кандидати, які передумали, могли подати заяви про зняття з виборів. Як, у принципі, і очікувалося, особливої активності в цьому питанні харківські претенденти на парламентські крісла не проявили. У підсумку зі 120-ти кандидатів у 14-ти округах області залишилося 104 - від п'яти до дванадцяти осіб на округ.
У принципі, те, що мажоритарії знімалися неохоче, сюрпризом не стало. Оскільки серйозних і активних опонентів у топ-кандидатів (насамперед, представників влади) особливо не спостерігалося, то і сенсу домовлятися з суперниками й обіцяти їм щось взамін за зняття кандидатур не було. Найсерйозніше перетрушування кадрів відбулася завдяки багатостраждальній домовленості об'єднаної опозиції та "УДАРу" про взаємну підтримку "прохідних" кандидатів. Оскільки в Харкові "УДАР" і кандидатів виставляв не особливо відомих, і активної кампанії вони не вели, то зняття висуванців "Батьківщини" на їх користь особливого сенсу не має. Це зроблено просто як жест у відповідь, і шансів на перемогу нікому з людей Кличка не додає. В одному з округів навіть вибухнув міні-скандал. Там представника "Фронту змін" Кирила Храпка, який більш-менш активно працював, без будь-яких пояснень зняли на користь нікому не відомого "ударівця" - кажуть, чи то у зв'язку з внутрішнім конфліктом через занадто лояльне ставлення харківських "фронтовиків" до місцевої влади , чи то просто через непорозуміння. А в 176-му окрузі зняття кандидата від опозиції - це підтримка не стільки претендента від "УДАРУ", скільки самовисуванця Степана Гавриша, який вступив у запеклу боротьбу з регіоналом Дмитром Шенцевим.
Допомога "УДАРу" висуванцям від об'єднаної опозиції - більш істотна. У Харкові Кличко зняв кандидатів в округах Олександра Кірша та Ігоря Балути: в об'єднаній опозиції дуже розраховують на їх можливий успіх у протистоянні з регіоналами-"варягами" Іриною Бережною та Валерієм Писаренком (незважаючи на прикладені мегазусилля, вони так і не стали для харків'ян повністю "своїми"). В області "ударівців" зняли також на округах найбільш авторитетних висуванців "Батьківщини" - впливових у своїх районах сільгоспмагната Ровчака і екс-чиновника Дмитрієва.
А ось у міському окрузі № 173 склалася найбільш цікава ситуація. "УДАР" тут зняв свою людину на користь представника "Батьківщини" Олексія Підгорного. Той, у свою чергу, теж зійшов з дистанції, пославшись на посилену увагу до його персони з боку правоохоронців (проти Підгорного порушили декілька кримінальних справ, що стосуються заводу ім.Малишева, яким він не так давно керував). Утім, від самого початку ходили чутки про те, що Підгірний підтримає на окрузі прооппозиційного самовисуванця Олександра Пораду. Однак Порада теж знявся з виборів, і в підсумку головним, так би мовити, демократичним кандидатом в окрузі став, як це не дивно, екс-голова облорганізації Партії регіонів і Харківської облради Василь Салигін, який є і зараз держчиновником досить високого рівня - заступником голови Сумської обладміністрації. Заручившись підтримкою олігарха Олександра Ярославського і повсюдно це рекламуючи, Салигін став головним болем для місцевої влади та її висуванця в окрузі Анатолія Денисенка. Втім, шанси на перемогу Салигіна все одно не надто великі.
В опалювальний сезон, що офіційно стартував у понеділок, харків'яни увійшли з холодними батареями. Чиновники рапортували, що силами міських котелень опалювати будинки починають, проте всім було зрозуміло, що без увімкнення двох основних міських постачальників тепла - ТЕЦ-3 і ТЕЦ-5 - це несерйозно. А дві теплоелектроцентралі продовжували стояти через багатомільйонні борги за газ перед "Нафтогазом України". Керівництво області вже давно знаходилося в стадії постійних переговорів з "Нафтогазом" і Мінпаливенерго з приводу відновлення подачі газу, однак до початку опалювального сезону досягти результату не вдалося.
І це незважаючи на те, що тепло в будинках напередодні парламентських виборів - питання політичне, і холод у квартирах харків'ян у зв'язку з настанням минулого тижня справжньої осені - це більш ефективна агітація проти Партії регіонів, ніж усі дії опозиції разом узяті. Позиція керівництва енергетичної галузі країни залишалася непохитною, і тут викликають інтерес два факти. По-перше, складалося враження, що переговори велися тільки про те, на яких умовах дадуть газ для опалення Харкова, а не на тему того, яким чином будуть повертатися борги. І по-друге, відбувалося все це при повному мовчанні президента і прем'єр-міністра, яким, особливо напередодні виборів, логічно було б хоча б на словах продемонструвати "турботу про людей".
Похолодання змінилося потеплінням, і губернатор області Михайло Добкін нарешті потішив приємною новиною: з "Нафтогазом" домовилися і газ для ТЕЦ дадуть. На яких умовах домовилися - залишилося за кадром. Але якщо пов'язати це з запланованою на найближчий час приватизацією ТЕЦ-5, то можна припустити, що ці умови - повний контроль над теплоенергетикою регіону для структур, близьких чи то до міністра енергетики Юрія Бойка, чи то до чиновників ще більш високого рангу.
У зв'язку з цим цікава ще одна подія тижня - досить несподівано зі своєї посади був звільнений начальник управління паливно-енергетичного комплексу обладміністрації Василь Без'язичний. Жодних претензій до його роботи керівництво області публічно не висловлювало і ситуацію із зупинкою ТЕЦ у провину не закидало. І взагалі, Василь Без'язичний - своєрідний рекордсмен серед керівників підрозділів облдержадміністрації. Він очолював своє управління 11 років поспіль, не зважаючи на зміни влади і пов'язані з цим дуже серйозні чистки керівного складу. Причина "непотоплюваності" Без'язичного, в принципі, зрозуміла: фахівців високого рівня в цій галузі не так багато і вони воліють працювати в практичній сфері, де вищі зарплати і ширші можливості, так що заміну йому знайти було непросто. Сам Без'язичний, офіційне формулювання звільнення якого - "за власним бажанням", заявив, що для нього це стало несподіванкою. Тому логічно припустити, що посада знадобилася для когось іншого, і цей хтось - не місцевий кадр, а емісар зі столиці. Що знову наводить на думки про контроль над галуззю і її приватизацією.
А ТЕЦ-5, яку Фонд держмайна виставив на продаж за символічною як для об'єкта такого масштабу стартовою ціною в 300 з невеликим мільйонів гривень, - ласий шматок у цій сфері. Це одна з двох найбільших ТЕЦ країни: разом з київською "тезкою" (ТЕЦ-5 "Київенерго") вони на порядок перевершують за потужністю будь-яку іншу теплоелектроцентраль України. Про те, що в ТЕЦ-5 зацікавлена і місцева влада, у вересні обмовився Михайло Добкін. У разі створення за участю ТЕЦ і "Харківських теплових мереж" потужного підприємства за прикладом "Київенерго" вони повністю взяли б теплоенергетику регіону під свій контроль.
Однак на такий контроль, судячи з усього, претендують значно більш сильні гравці, тому ідея єдиного підприємства спочатку була приречена на провал. Офіційно про наміри купити ТЕЦ-5 уже заявила маловідома київська компанія "Укрістгаз", створена у 2011 році. Шляхом складних обчислень журналісти прослідкували зв'язок цієї компанії зі структурами Юрія Бойка та Дмитра Фірташа. Інтерес цієї групи до ТЕЦ виглядає цілком логічним: Фірташ зараз серйозно нарощує свою частку в газовому бізнесі країни, активно скуповуючи облгази. Не відстає від нього і його давній партнер Бойко, який має різнобічні інтереси в енергетичній сфері. Під контролем компанії, що належить близькому до Бойка Юлію Іоффе, вже знаходиться одна велика харківська ТЕЦ - ТЕЦ-2 "Есхар".
Однак концентрація харківської теплоенергетики в руках однієї фінансово-промислової групи - це ще не доконаний факт. Джерела, близькі до ТЕЦ-5, говорять про можливий інтерес до цього об'єкта іншого дуже потужного і гравця на українському фінансово-промисловому ринку - сина президента країни Олександра Януковича. Економічні інтереси "сім'ї" настільки різнопланові, а можливості настільки великі, що такий розвиток подій зовсім не виглядає малоймовірним.
А в кінці тижня знову знайшла спосіб нагадати про себе громадськості Юлія Тимошенко. Вона зробила гучну заяву, вимагаючи повернути себе з лікарні до в'язниці - на знак протесту проти оприлюднення відеозапису, зробленого в її палаті в лікарні. Причини тут (окрім бажання нагадати про себе) можуть бути різними. Можливо, наприклад, що Тимошенко, розуміючи, що її перебування на лікуванні затягнулося і момент, коли її повернуть до колонії, - не за горами, вирішила не чекати цього і не виглядати жертвою, а взяти ініціативу в свої руки. Не варто сумніватися, що пенітенціарна служба таке бажання Тимошенко задовольнить, і 28 жовтня вона буде голосувати на своїй виборчій дільниці у Качанівській колонії. За іронією долі, до речі, це той самий сто сімдесят третій округ, де не залишилося опозиційних кандидатів.
Нагадали про себе і німецькі лікарі Тимошенко, які заявили, що в українських реаліях вилікувати її неможливо. Причини цього, що цікаво, називаються в основному психологічні та політичні, а не медичні. Цілком можливо, що тема лікування екс-прем'єра за кордоном ще отримає своє продовження, але вже після парламентських виборів. Залежно, звичайно, від їх підсумків.