Справа з обшуком у приміщенні АТ "Інвестор" - структури, що належить екс-губернатору і головному опозиціонеру області Арсену Авакову, - минулого тижня отримала цікавий поштовх до розвитку. Харківська міліція зробила вчинок, для себе досить нехарактерний: злила в мережу постанови про проведення обшуку. Втім, навряд чи ця ідея належала міліціонерам, скоріше - одвічним опонентам Арсена Борисовича. Але як би там не було, опублікування цього документа дало вичерпну відповідь на питання, що робила міліція в офісі Авакова. Загалом-то, в постанові викладено те, про що раніше було сказано в заяві МВС, але вже із зазначенням конкретних фірм та зв'язку цих фірм з "Інвестором": в установчих документах організацій, які в кінцевому підсумку отримали права на відібрані шахрайським шляхом земельні ділянки, значилися телефони, що належать фірмам з Сумською, 88, де і проводився обшук.
Здавалося б, обшук мав відійти на другий план як лише один із заходів, що проводяться у кримінальній справі, а на перший план вийти сама справа. Але не тут-то було: громадськість продовжила обговорювати подробиці самого обшуку, а з приводу того, що, власне, розслідує міліція, - ні слова. З одного боку, причина в тому, що опозиції вкрай невигідно коментувати обставини справи по суті. Пояснити наявність номерів телефонів "Інвестора" в установчих документах фірм, причетних до шахрайства, вельми проблематично. Тому ніяких спростувань або роз'яснень з боку Арсена Авакова не було. Як, до речі, і судових позовів, про які говорили юристи екс-губернатора. Зате Аваков заявив, що після обшуку в його офісі були виявлені прослуховуючі пристрої. Міліція свою причетність до "жучків", звичайно, спростувала. А анонімне джерело в органах цілком резонно зазначило газеті "Сьогодні", що "якби працювали спецслужби, "жучків" б не знайшли".
З іншого боку, замовчуванню обставин кримінальної справи посприяла сама влада. Справа в тому, що текст постанови був оприлюднений на заангажованому провладному ресурсі. Через це обставини, викладені в документі, тобто те, що повинно було стати головною темою для обговорення в контексті протистояння "влада-опозиція", відійшли на другий план. Вони, правда, нікуди не поділися і, найімовірніше, спливуть, але спливуть у відверто "мочільних" провладних проектах. У підсумку сама фабула справи просто затрется в суспільній свідомості за допомогою інформації про "жучків" в офісі Авакова, які міліція цілком могла встановити і без такої резонансної події, як обшук, і слів про наступ на свободу преси (хоча зупинку роботи сайту "Главное" і редакції однойменної газети на дві години навряд чи можна вважати хоч якимось ударом по ЗМІ).
Ну та Бог з нею, з фабулою, - зрештою, це буде не перший і не останній прокол влади в інформаційній війні. Набагато неприємніше інше: практично ніхто з публічних людей, журналістів, навіть форумних коментаторів не спробував поглянути на ситуацію без політичного контексту. Якщо абстрагуватися від прізвища "Аваков", то картина виходить досить цікава: правоохоронці виявили найбільшу земельну аферу. Причому її масштаб дуже великий не тільки за харківськими, але й за українськими мірками.
І навіть додавши у справу політичний контекст, можна отримати ще один погляд на ситуацію, не пов'язаний з протистоянням по лінії "влада-опозиція". Справа в тому, що це одна із справ, розслідування яких стало можливим після того, як його передбачувані фігуранти позбулися влади. Так, саме існування цієї справи має величезний виховний ефект. Якщо слідувати теорії циклічності зміни влади в Україні, то може статися, що за кілька років розслідуватися будуть кримінальні справи, пов'язані з діяльністю нинішніх чиновників. І вони не можуть цього не розуміти. А усвідомлення того, що за якісь дії доведеться відповідати, в свою чергу суттєво обмежить чиновників. Тому земельну кримінальну справу, в рамках якої проводився обшук в "Інвесторі", потрібно широко висвітлювати в ЗМІ. І міліція в даному випадку повинна чітко інформувати громадськість про хід розслідування, а не обмежуватися розпливчастими заявами та сумнівними сливами.
Процес у справі Юлії Тимошенко, що проходить у Києві, торкнувся і Харкова. Минулого тижня стало відомо, що екс-прем'єр звернулася до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) зі скаргою щодо незаконності її кримінального переслідування. Представляти інтереси Тимошенко в Європейському суді, крім народного депутата Сергія Власенка, буде адвокат, експерт Харківської правозахисної групи Аркадій Бущенко.
Адвокатам Тимошенко в Європейському суді доведеться навряд чи легше, ніж у суді Печерському. Вся справа в тому, що аргументи, викладені у зверненні, виглядають досить пафосно, проте з правової точки зору - дуже сумнівно. Головне в цьому документі - затвердження Тимошенко, що влада порушила її право на свободу та особисту недоторканність та право на свободу пересування, гарантовані ст. 5 і ст. 2 протоколи № 4 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. При цьому мотивація виглядає вельми слабо. Зокрема, в документі сказано, що підписка про невиїзд була використана по відношенню до неї "без урахування конкретних обставин". А обставини ці - той факт, що Тимошенко є головним опозиціонером країни і ухилення її від слідства "може означати кінець її політичної кар'єри", начебто Тимошенко, розуміючи це, завжди приходила на перший поклик слідчого. Мабуть, усвідомлюючи слабкість цього твердження, адвокати спробували окремо роз'яснити, чому екс-прем'єр, хворіла 19 травня і пропустила з цієї причини черговий допит, уже наступного дня без будь-яких зовнішніх ознак хвороби громила опонентів на "Шустер LIVE". Пояснення, що слідчі дії - це одне, а участь у шоу - зовсім інше, переконливо не виглядають. Окрім того, адвокати Тимошенко особливо напирають на її арешт. Те, що затримання Юлії Володимирівни тривало всього вісім годин і на момент подачі звернення обвинувачена перебуває на волі, їх анітрохи не збентежило.
Ще один цікавий момент, який може поставити під питання саме початок розгляду звернення Європейським судом з прав людини, - той факт, що для того, щоб скарга була визнана прийнятною по суті, заявником повинні бути вичерпані всі внутрішньодержавні засоби захисту свого права, насамперд, судові засоби такого захисту. На даний момент невідомо, чи зверталися адвокати Тимошенко з позовами з приводу її затримання в будь-якій суд України. Крім того, слід враховувати той факт, що суд над Тимошенко, який розглядає справу по суті, ще йде, і до його рішення ЄСПЛ навряд чи зважиться видавати на-гора свій вердикт. Принаймні, вердикт, що стосується обгрунтованості порушення кримінальної справи, тому це буде суперечити фундаментальним принципам функціонування ЄСПЛ і взагалі може бути розглянуте як спроба тиску на український суд.
Чи розуміють харківські правозахисники слабкість позиції екс-прем'єра в контексті звернення до ЄСПЛ? Враховуючи їх досвід і репутацію - звичайно, так. Але це звернення, найімовірніше, переслідує зовсім не правові цілі. Звернення Юлії Тимошенко до ЄСПЛ - не що інше, як спроба вкотре привернути увагу громадськості до своєї персони і спосіб заявити про заангажованість українського суду. Ніяких правових наслідків цей документ мати не буде, а якщо це й станеться, то точно не найближчим часом. Тим більше, ЄСПЛ не обмежений у термінах і подібні звернення може розглядати роками (наприклад, схожу справу - звернення екс-прем'єра Болгарії - Європейський суд з прав людини розглядав п'ять років).
Багатостраждальний завод ім. Малишева минулого тижня знову неодноразово нагадував про себе. Новини були як оптимістичні, так і не дуже. У понеділок стало відомо, що керівництво ДП "Завод ім.Малишева" подало заявку на скорочення близько 800 працівників. Про це повідомив директор Харківського обласного центру зайнятості Володимир Міненко. У вівторок губернатор Михайло Добкін заявив, що борги із зарплати на підприємстві повністю погасять за рахунок коштів, які надійдуть від виконання іракського контракту на поставку бронетранспортерів. У середу з приводу заводу висловився прокурор Харківської області Геннадій Тюрін: за його словами, прокуратура розслідує декілька кримінальних справ, пов'язаних з підприємством. Утім, усі вони стосуються колишніх керівників заводу.
А у четвер ситуацію на підприємстві коментував в.о. гендиректора Валерій Предко. За його словами, інформація про скорочення на заводі 800 осіб, яку розповсюдив Центр зайнятості, не відповідає дійсності: скорочення дійсно мало місце, але ще на початку року, а зараз близько 100 осіб навчаються на заводі за фінансової підтримки Центру зайнятості. Крім того, Предко повідомив, що замовник розрахувався з підприємством за першу партію з 26 БТРів за іракським контрактом та "кошти вже розподілили між трудящими". Повністю погасити борги із зарплати планується до кінця року.
Ділився в.о. гендиректора й іншими планами. Один з основних - модернізація системи управління підприємством. За словами Предка, "за існуючої системи управління цим заводом керувати не можна". Зміни торкнуться, насамперед, заступників: перший заступник буде керувати виробництвом, ще двоє - відати комерційними та економічними питаннями. Крім того, звільнять п'ятьох радників - з тієї причини, що генеральному директору "колись слухати поради, потрібно працювати". З'являться на заводі два начальники виробництва - військової та цивільної продукції. Взагалі, поділ підприємства на військову та цивільну частини - один з пріоритетних напрямів роботи нового керівника, і робитися це буде, за словами Предка, з прицілом на приватизацію, яка рано чи пізно відбудеться.
Загалом, усе правильно говорив Предко, і його слова могли б вселити оптимізм. Правда, зі стриманим оптимізмом до роботи бралися багато керівників підприємства, і ніяких суттєвих змін це не принесло. З іншого боку, після всього, що сталося з заводом ім.Малишева в останні роки, напевно ті, хто призначав нового керівника, подумали над кандидатурою не три і не чотири рази. Але проблеми, що стоять перед новим керівником підприємства настільки серйозні, що, вирішивши їх, він може здобути собі славу кращого кризового менеджера України.