Харьковские Безенчуки, поиски изюминки и распродажа завода Шевченко"Нимфа", туды ее в качель, разве товар дает?" Ці слова трунових справ майстра з безсмертного твору Ільфа і Петрова згадуються після знайомства з інформацією про те, як мер Харкова Геннадій Кернес вирішив навести порядок у сфері надання ритуальних послуг. У п'ятницю, 15 квітня, Кернес провів нараду з керівниками приватних фірм, що надають такі послуги, керівниками обласної і міської систем охорони здоров'я та правоохоронних органів, головлікарями лікарень. На горіхи дісталося всім, насамперед, сучасним Безенчукам. Нажитися на похоронах, загалом, нескладно: вбиті горем родичі, як правило, не схильні торгуватися і вивчати кошторис. Тому в прейскурантах харківських фірм, що надають ритуальні послуги, містяться такі пункти, як "пошук катафалка" за 100 гривень або "винос тіла з навантаженням у катафалк" за 400 гривень. Загалом, поховати в Харкові коштує чимало. Необгрунтовано завищувати ціни на свої послуги деяким похоронним фірмам допомагає те, що їх співробітники представляються працівниками КП "Ритуал". А одна фірма - ПП "Пирогов", - за словами мера, і зовсім розташувалася на території обласного бюро судмедекспертизи, і були випадки, коли люди не могли отримати довідку про смерть родича, поки не укладали договір із зазначеним ПП.

За словами Геннадія Кернеса, в цій "похоронній індустрії" активно задіяні міліціонери і лікарі, які охоче діляться з похоронними фірмами відомостями про смерті. Доходить до того, що інформація про смерть ще не надійшла до міліції, а родичів уже облягають Безенчуки і "Німфи".

Гнів мера цілком зрозумілий. Похоронні фірми оббирають не тільки харків'ян, а й міський бюджет, позбавляючи роботи комунальне підприємство "Ритуал", яке, власне, і має надавати мешканцям міста ритуальні послуги. Щоправда, запізнився цей гнів як мінімум на рік. Рівно рік тому про скорботну ситуації на ринку ритуальних послуг розповідав заступник директора КП "Ритуал" Євген Журавльов: він навіть назвав конкретні лікувальні установи, які працюють у тісному зв'язку з сучасними Безенчуками. На місяць раніше про те ж говорив тоді ще виконуючий обов'язки віце-губернатора Ігор Шурма. З тих пір ситуація з ритуальними послугами у Харкові не покращилася. Втім, зараз справа може зрушитися з мертвої точки: Геннадій Кернес як ніхто вміє закручувати гайки.

Харківській області в певному сенсі не пощастило. У нас немає моря, яке саме по собі, навіть без туристичної інфраструктури, привертає невибагливих відпочиваючих. У нас немає гір, на яких можна влаштувати гірськолижні курорти. У нас немає навіть ніякого особливого колориту: географічне положення регіону і його історія призвели до змішання десятків національностей і укладів, які в підсумку зрівнялися в безликість типового, загалом, промислового центру.

Але харківські чиновники не сумують і не шкодують сил на перетворення області в туристичний центр. У п'ятницю в оперному театрі відкрилася II виставка "Харківське туристичне бієнале" і IV туристичний форум "Харків: партнерство в туризмі". У церемонії відкриття виставки взяли участь Михайло Добкін, Сергій Чернов і Геннадій Кернес. Губернатор, оглянувши виставку, зазначив, що "кожний куточок нашої Слобожанщини повинен знайти свою родзинку, яка буде привабливою як для українців, так і для іноземців", що тим більше важливо, оскільки у зв'язку з проведенням у місті Євро-2012 інформація про Харківщину буде поширюватися "зі швидкістю блискавки".

Про необхідність пошуку якоїсь "родзинки" харківські чиновники говорять уже давно, щоправда, поки ніхто не зміг чітко сформулювати, в чому саме ця родзинка повинна полягати. Хоча окремі випадки "родзинок" усе ж згадувалися. Наприклад, саме так охарактеризував Олександр Ярославський готель, що будується на площі Свободи. У чому буде полягати оригінальність конструкції зі скла і бетону, головний інвестор Євро-2012 не уточнив. Трохи ближче до поняття "родзинка" колись підійшов губернатор, заявивши, що готелі в радянському стилі і взагалі радянська естетика можуть стати відмінною рисою Харкова. Але ніякої цілісної концепції, що виділяє Харківську область серед інших областей України, на жаль, поки немає.

Як тут не згадати голландців, які одного разу вирішили, що млинами, тюльпанами і дерев'яними черевиками багато туристів не заманиш, та легалізували наркотики з проституцією. Харківська влада навряд чи готова до таких радикальних кроків, а значить, пошук горезвісної "родзинки", найімовірніше, затягнеться на невизначений термін і навряд чи увінчається успіхом.

Протистояння з приводу вирубки зелених насаджень з приходом весни відновилося. Щоправда, цього разу ніхто не висів на деревах, і взагалі, все відбувалося тихо і мирно: екологічна група "Печеніги" направила звернення до начальника Державної екологічної інспекції в Харківській області та міністра охорони навколишнього природного середовища України з проханням перевірити законність знесення дерев на проспекті Гагаріна. Реконструкція проспекту Гагаріна і справді супроводжується вирубкою великого числа зелених насаджень, що радикально змінює вуличний пейзаж. Звичайно, захисники лісу не могли пройти повз настільки кричущий факт.

Відповідей від інспекції та міністерства поки немає, зате міська влада вже прокоментувала ситуацію. Заступник директора Департаменту комунального господарства Марина Борисенко повідомила, що на проспекті Гагаріна для розширення там дороги буде знесено 355 дерев. У цілому за рік місто позбудеться 1700 дерев, а натомість посадять 4 000. Загалом, якщо Марина Борисенко не перебільшує кількість зелених насаджень, які будуть висаджені, приводів для занепокоєння у лісозахисників немає.

Правда, привід для занепокоєння є у мешканців проспекту Гагаріна. Міська влада пообіцяла посадити нові дерева в довколишніх мікрорайонах, але "зелена" розділова смуга потрібна була саме там, де вона перебувала, - у безпосередній близькості від галасливої і загазованої дороги. Крім того, вирубка дерев оголила досить непривабливі ділянки проспекту - цвинтарний паркан, непрезентабельні будиночки приватного сектора і так далі. Загалом, тотальна вирубка зелених насаджень на проспекті Гагаріна не виглядає продуманою.

Минулого тижня стало відомо, що майно заводу Шевченка будуть розпродавати, причому вже найближчим часом. За словами Михайла Добкіна, продадуть майно, не задіяне в технологічному процесі заводу. Як повідомив в.о. директора заводу ім.Шевченка Василь Лунін, планується продати близько 50% виробничих площ підприємства і виручити за рахунок цього близько п'яти мільйонів гривень. Ці кошти підуть на погашення боргів із зарплати.

Отже, традиційні ритуальні танці під назвою "врятуємо підприємство", здається, закінчилися, поступившись місцем прагматизму. Можливо, новий господар виробничих площ заводу розпорядиться ними ефективніше, ніж керівники держпідприємства.

До речі, про керівників. Минулого тижня стало відомо, що прокуратура Харківської області порушила кримінальну справу стосовно посадових осіб ДП "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г.Шевченка". Справу порушено за фактами невиплати зарплат співробітникам підприємства (ч. 1 ст. 175 Кримінального кодексу України). На 1 квітня завод заборгував працівникам 2330 тисяч гривень.

Щоправда, навряд чи в цьому випадку когось притягнуть до кримінальної відповідальності. Справа в тому, що складу злочину не буде, якщо невиплата заробітної плати відбувалася з об'єктивних причин, наприклад, у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках підприємства. А саме так, найімовірніше, і було, адже завод Шевченка довгий час не мав великих замовлень. Так що порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб цього підприємства виглядає скоріше як показування пальцем на винних у ситуації, що створилася.

Зовсім інша ситуація із заводом імені Малишева. Стосовно його колишніх керівників справу порушено за іншою статтею - зловживання службовим становищем, яке спричинило тяжкі наслідки. Нанесений матеріальний збиток оцінюється у 184 з половиною тисячі гривень. Нанесли цей збиток банальним способом- завищивши вартість товару, що купується. Ось тут притягнути винних до кримінальної відповідальності цілком реально. Шкода тільки, що за законом не можна притягнути до відповідальності тих, хто призначав керівниками заводу людей, довели підприємство до плачевного стану.