Александр Фельдман: Выборы в моей жизни никогда не прекращаютсяУ продовження серії інтерв'ю з кандидатами в народні депутати, які збираються представляти Харків в парламенті, - розмова з людиною, яка парламентську прописку отримала ще 10 років тому. Олександру Фельдману в цьому політичному сезоні навіть не треба вести активну виборчу кампанію: об'єднана опозиція в його рідному 174-му окрузі взагалі не висунула кандидата, а кандидати від "Удару", КПУ, "Свободи", партій "Україна майбутнього" і "Конгрес українських націоналістів" та двійко самовисуванців не можуть похвалитися популярністю в окрузі. Єдиний кандидат, який почав бурхливу діяльність і зробив багато неоднозначних заяв - Євген Жилін - зійшов з передвиборчих перегонів, пославшись на те, що йому не дали вести чесну боротьбу. Олександр Фельдман розповів, що значать вибори в його житті, що він запропонує своїм конкурентам і чим має намір займатися в парламенті нового скликання.

- Олександре Борисовичу, ці вибори - не перші у Вашому житті. Чим ця кампанія відрізняється від попередніх?

- У мене не діляться кампанії за черговістю і періодичністю. Я просто живу в постійному процесі, весь час працюю, здійснюю багато робочих поїздок. У 1998 році почав займатися депутатською діяльністю. Прийняв цей процес у своє життя, і тепер просто в ньому живу. Це моє життя. І все, що я роблю, повірте, в останню чергу безпосередньо пов'язано з виборами.

- Тобто 1 серпня, з початком нової виборчої кампанії, для Вас нічого не змінилося?

- Абсолютно. Я як працював у своєму окрузі, так і працюю. Єдине, що іноді потрібно більше розмовляти з людьми, проводити більше зустрічей. Я не роздаю нездійсненних нових обіцянок. Я працюю над виконанням існуючих великих програм.

- Вас звинуватили у підкупі виборців: через іменний фонд ви видавали людям гроші. Що це були за гроші?

- Я просто опинився "в потрібний час у потрібному місці". Так можна було підійти до будь-якого кандидата. Справа в тому, що людина, яка про це написала, або готувала замовний матеріал (що не робить їй честі як журналісту), або не захотіла більш глибоко вивчити питання. В цей день я роздав близько 250 тисяч гривень. Але я не роздав їх 250-ти людям, які прийшли, по тисячі. Були виплати на лікування по 3 тис.дол. і більше, були різні суми. Це звичайний депутатський прийом, такі прийоми проходять з 1998 р. кожен другий понеділок місяця. Прийти вихопити звідти інформацію про те, що я комусь дав тисячу, - просто нерозумно. Ті люди, які знають роботу фонду, знають мене і те, що ми робимо, - вони або обурені, або сміються над цією статтею. Я вважаю, що людей треба "підкуповувати" всі п'ять років, для того щоб потім не думати, що за тисячу гривень можна когось обдурити. Треба людей поважати.

- Як Ви оцінюєте ваших конкурентів за округом? З ким із них знайомі?

- Я не знайомий ні з ким з них. Збираюся найближчим часом звернутися до них з пропозицією збирати прохання та пропозиції мешканців округу. І якщо все буде йти в цивілізованому руслі, ідеї будуть конкретними, а не абстрактними, або нездійсненними, або профашистськими, то людина, яка переможе в цьому окрузі, повинна взяти і виконати ці накази. Це було б гарною ідеєю на майбутнє. Йде на вибори 10 або 15 осіб, кожен обіцяє одне і те ж: благоустрій, ЖКГ, дороги. Нехай усі кандидати приходять і віддають ці прохання й ідеї перемоги кандидата, бажають йому щастя й удачі, він бере це на себе і виконує. Це було б правильно.

- Тобто особисто Ви ні з ким з конкурентів не розмовляли?

- Я не буду з ними розмовляти. Я побоююся різних безглуздих акцій типу "він роздав по тисячі". Я напишу всім листи з пропозицією збирати звернення громадян та передати їх до єдиної приймальні.

- Серед інших кандидатів по округу є ті, хто може скласти вам конкуренцію?

- Я про це не думаю. Я думаю про те, щоб більш якісно зробити свою роботу після, дасть Бог, проходження до парламенту.

Зрозумійте, у мене немає завдання комусь щось довести. Я навіть нічого не доводжу журналісту, який написав статтю про "тисячу гривень". Не хочу. Це втрата часу.

- Євген Жилін, який балотувався у Вашому окрузі, а потім зняв свою кандидатуру, заявив, що йому довелося це зробити, тому що боротьба велася не чесно. Як думаєте, це він натякав на Вас?

- Це ж він натякав. Я не знаю, на кого він натякав і не коментую чужих натяків.

- Ви з ним знайомі, спілкувалися?

- Ні. Я не обговорюю чужих натяків, чужих домислів. Раз людина щось говорить, значить, вона щось знає. Ми бачилися один раз мигцем. Але ми не знайомі, і про вибори ні тоді, ні сьогодні у нас розмови не було.

- Усе-таки, у Вас є суперники в окрузі?

- Я не займаюся аналізом, перевірками. Я не дивлюся за кимось, я не підглядаю. Я просто роблю свою справу. Ця робота не ділиться для мене на "до виборів" і "після".

Звертаючись до виборців, я кажу, щоб вони були вимогливими до самих себе і до тих людей, за яких голосують. Навіщо голосувати і навіщо щось робити з людьми, за якими нічого немає? Якщо людина жодного разу не була в окрузі, ніяк себе не проявляла, і раптом приходить і каже: "Я з завтрашнього дня зроблю те-то", адже зрозуміло, що цього не буде. Люди, які реально щось роблять, не займаються дешевим самопіаром, нікого не критикують, вони просто йдуть і працюють. Люди, які нічого не роблять для інших людей, живуть від виборів до виборів, починають шукати в кожному якусь червоточину, когось критикувати і т.д. Це доля слабких людей.

- Відсутність конкурентної боротьби або слабка боротьба - це ж ненормально, це не стимулює до кращого результату. Раніше у вас були суперники...

- Навіщо нам обговорювати відсутність або присутність конкуренції? Треба обговорювати, що можуть зробити ці партії для людей, якщо вони навіть не в змозі представити сильних кандидатів. Це і є поняття заможності політичної сили. Якщо партія не виставляє на окрузі кандидата, то про що говорити? Це ж не проблема партії влади. Хто заважав реєструватися людям? Хто заважав займатися відкритою, прямою, чесною боротьбою? А те, що у них не вистачає людей, або люди їхні слабкі, або люди ніяк себе не зарекомендували, або по два-три рази були депутатами Верховної Ради і нічого не зробили для людей, так це проблема тієї партії, яка їх висуває.

- Чи не було у Вас проблем при затвердженні вашої кандидатури як депутата-мажоритарника від Партії регіонів?

- Абсолютно ніяких проблем. Не тому, що я хороший і красивий. Партія приймала рішення про затвердження людей залежно від їхнього рейтингу, їх роботи в округах. Рішення приймалися на основі аналізу, хто може цю партію гідно представляти. І це правильно.

- Чи з усіма рішеннями партії ви згодні? Якщо не згодні, висловлюєте чи свій протест?

- У нас завжди йдуть відкриті дискусії. Збираються місцеві осередки партії, збираються люди на з'їздах, зустрічах. Вони відкрито висловлюють свою думку з приводу плюсів, мінусів. У цьому немає жодних проблем. Безумовно, присутній і чинник партійної дисципліни.

- У яких Ви стосунках з місцевим керівництвом партії? (Михайло Добкін - керівник Харківської обласної організації ПР, Геннадій Кернес керує міською організацією ПР - "SQ")

- У робочих, добрих, конструктивних. Сьогодні мер запропонував дуже цікаву програму, про яку можна було тільки мріяти. Я це кажу не для піару мера. Пам'ятайте, у 2006 р. я піднімав питання про створення харківського лобі в парламенті, про надання Харкову спеціального статусу. Різні подібні проекти були. Але я був один, мені ні з ким було об'єднуватися. Сьогодні мер запропонував таку ідею: всі 14 кандидатів, які йдуть до парламенту, обов'язково є лобістами міста Харкова та області. Ми всі разом відстоюємо прийняття законів, або вибиваємо гроші, або робимо ще щось. Ми не розбігаємося після обрання в різні боки. На жаль, у минулих скликаннях для багатьох було пріоритетним вирішення своїх власних питань, які, на жаль, ніяк не були пов'язані з нашим містом і регіоном. Зараз, я думаю, цього не станеться. Ми всі будемо працювати на тих людей, які нас обрали, на Харків, на рішення тих задач, які будуть ставити губернатор і мер. Це дуже конструктивно, і від цього виграють усі харків'яни.

- Ви вірите в те, що депутати після обрання не забудуть про свої обіцянки?

- Як можна не вірити людині, яка тебе не обманювала? Я вірю всім, а життя покаже, чи був я правий.

- І вірите в те, що депутати - не харків'яни, наприклад, Писаренко та Бережна, будуть займатися проблемами Харкова?

- Я думаю, що сьогодні вони вже є харків'янами, вони свідомо йшли на цей крок. І я думаю, що їхні колеги, які були харків'янами і до цього, не дадуть їм забути про Харків. Я, наприклад, буду тією людиною, яка не дасть забути. Але вони і не збираються цього робити.

- Ви не відчуваєте тиску, надмірної наполегливості в проханнях від міської та обласної влади?

- Я вважаю, що влада (міська й обласна) зобов'язана підключати приватний капітал і благодійні організації до розвитку міста, до втілення нових ідей. Навіть якби в бюджеті грошей було з надлишком. Бізнесмени повинні брати участь у житті міста, бути соціально активними. Я тільки підтримую звернення влади до підприємців. У цій сфері мають бути партнерські правильні відносини.

Я не чекаю, поки до мене звернуться, і намагаюся сам виходити з пропозиціями. Я підтримую ініціативи міської та обласної влади. Робота міської влади, думаю, не потребує коментарів. Подивіться, як змінився Харків, подивіться, як він будується, якими темпами ми перетворюємося на європейське місто.

- Якщо будете обрані до Верховної Ради, до якого комітету увійдете?

- Цього разу, найімовірінше, піду або до бюджетного комітету, або залишуся в колишньому комітеті (комітет ВР з боротьби з організованою злочинністю і корупцією - "SQ"). Але соціальні питання залишаться для мене пріоритетними. Для мене це близько, зрозуміло, і я вже можу назвати себе спеціалістом у цій галузі. Навіщо мені займатися тими речами, в яких я не розбираюся?

- Над якими проектами Ви зараз працюєте?

- У роботі досить велика кількість проектів і програм нашого благодійного фонду, який, до речі, цього року відзначає своє 15-річчя. Природно, що за цей час частина проектів була переформатована, частина отримала нове життя і смислове навантаження. Особливий напрямок нашої роботи пов'язаний сьогодні з діяльністю Інституту прав людини і запобігання екстремізму та ксенофобії. Одним із пріоритетних проектів є розвиток екопарку (інтерв'ю записувалося в "Фельдман-Екопарку", розташованому за П'ятихатками - "SQ"). Уже сьогодні на території екопарку для вільного доступу відкритий зоопарк. Дуже важливо, що дитина може не тільки побачити тварину в клітці, але і має можливість спілкування з нею. Я впевнений, що малюк, який хоча б раз погладить тварину, подивиться їй у вічі, ніколи не зможе підняти на неї руку. Сучасним дітям потрібні щеплення від жорстокості, яка, на жаль, стає поширеною практикою. Я дуже хочу спробувати "розвернути" дітей від віртуального світу комп'ютера до живої природи, до традицій сімейного відпочинку.

Я часто згадую двір свого дитинства, звичайний салтівський двір, нічим не примітний і типовий для того часу. Кілька поколінь людей гуляли в цьому дворі: діти, батьки, бабусі, дідусі. Ніхто не ділив дітей на своїх і чужих. Як комфортно, спокійно і безпечно ми себе відчували. Це стан у багатьох іде. І мені б дуже хотілося, щоб наш екопарк став місцем сімейного відпочинку. Важко уявити, але є люди, які, на жаль, жодного разу не мали можливості побувати "на природі". Це інваліди, які прикуті до ліжка. Сьогодні ми намагаємося вирішити цю проблему. Ми придбали спеціально обладнані автобуси, які можуть привозити таких людей до нас в екопарк. Треба бачити очі людей, які нарешті змогли ковтнути свіжого повітря, щоб зрозуміти, в чому сенс усього того, що ти робиш. Сьогодні ми працюємо над проектом створення в екопарку реабілітаційного центру.

- Що це за центр, як і для кого він працюватиме?

- Спеціалізація центру буде пов'язана з реабілітацією дітей, що страждають на захворювання центральної нервової системи, нервові розлади. На жаль, у нашій області чимало таких дітей. До роботи в реабілітаційному центрі я хочу залучити фахівців з Ізраїлю, Німеччини, США. Знаєте, я часто допомагаю відправляти діток на лікування до професора Козявкіна, до інших клінік по Україні, до закордонних клінік. А необхідно створити умови, щоб діти могли лікуватися в Харкові. Адже крім грошей, які ми виділяємо на путівки, мама ще повинна оплатити проїзд, проживання і т.д. Для багатьох це непосильні витрати. І в людей немає ніякої надії на одужання. Я думаю, що нам вдасться зробити так, щоб лікування в нашому реабілітаційному центрі було безкоштовним для наших маленьких харків'ян, чи, принаймні, оплата була б символічною.

- Рік тому у своєму інтерв'ю ви сказали "Я вперше став ловити себе на думці, що почав втомлюватися. Але це не означає, що треба йти на спокій. Треба щось змінити в своєму житті". Щось змінилося у вашому житті?

- Нічого не змінилося. Може, став ще більше втомлюватися. Слова "йти на спокій", "відпочити" ще страшніше, ніж слово "втомився". Важливо, щоб втома, як кажуть, була приємною. А це можливо, коли ти отримуєш задоволення від того, що ти робиш, як ти робиш і які отримуєш результати своєї праці.