День кандидата в депутати під час виборчої кампанії дуже насичений: поїздки районами, телефонні розмови та нескінченні зустрічі з людьми, на яких він заглиблюється в їхні нагальні проблеми. Як стверджує народний депутат, кандидат у депутати за 176-м виборчим округом Дмитро Шенцев, він ніколи не обіцяє того, чого не може зробити. В інтерв'ю з кандидатом у народні депутати - про роботу в окрузі, про звинувачення опонентів і плани на майбутнє.
- Дмитре Олексійовичу, ви - чинний народний депутат, але до парламенту минулих двох скликань проходили за партійними списками. Сьогодні ж ви балотуєтеся в депутати за 176-м виборчим округом (Чугуїв, Великобурлуцький, Вовчанський, Дворічанський, Печенізький і Чугуївський райони). Чому обрали саме цей округ?
- По-перше, я абсолютно переконаний, що ми правильно зробили, повернувши мажоритарну систему. Адже, безумовно, є низка народних депутатів, які за родом своїх обов'язків повинні знаходитися в Києві, щодня бути присутніми в парламенті, вирішувати "центральні" питання. У мене теж було досить серйозне навантаження в центрі, тому що до всього іншого я - заступник голови Партії регіонів. Згідно зі своїми обов'язками, я курирував роботу регіональних партійних організацій, а раніше очолював і Харківську обласну партійну організацію. Але навіть тоді, коли ми обиралися до парламенту за списками, розуміли, що кожен народний депутат повинен курирувати якісь території. І я сам себе закріпив за двома округами, але потім залишився один округ (тоді це був 178-й, зараз - 176-й виборчий округ). Тут я працював ще до президентської кампанії: ми здійснювали соціальні проекти, які працюють досі, зустрічався з людьми. Коли я поїхав до Києва, все одно цей округ умовно залишався закріпленим за мною. На президентських виборах я очолював обласний виборчий штаб, на місцевих - був заступником голови центрального виборчого штабу. На нинішніх виборах було ухвалене рішення, щоб я балотувався за цим округом.
Я вважаю, що нова система виборів об'єктивна, і партійна складова також повинна бути у виборчому процесі. Але те, що у кожного округу буде свій депутат, відповідальний за свою територію, - абсолютно природно і правильно. Працюючи всі ці роки на окрузі, нехай навіть у вигляді суспільного навантаження, я вивчив його, знаю його проблеми і людей, які мешкають там, а люди знають мене. Упевнений, що ККД від моєї роботи як депутата-мажоритарія буде набагато більшим.
- Чи правда те, що спочатку ви хотіли йти на вибори саме за партійними списками? Якщо так, то чому змінили це рішення?
- Не те, щоб хотів. Зрозумійте, я член команди, тому на етапі формування центрального виборчого штабу дійсно було рішення, що я як заступник голови партії буду працювати заступником у центральному виборчому штабі. Але потім рішення змінили. Воно було обопільним, заснованим на моєму бажанні і бажанні керівництва партії. Я зумів переконати керівництво, що іншій людині від нашої партії тут буде складно перемогти, тому що всі ці роки Партія регіонів у цьому окрузі асоціювалася з моїм ім'ям.
- Що за час свого депутатства ви зробили для округу?
- Якщо все перераховувати, то це займе багато часу. Це величезна кількість соціальних програм, які втілюються в життя і зараз, хоча були розпочаті задовго до виборів.
З урахуванням того, що я народився в родині ветерана і маю трьох дітей, у мене в роботі є два основні пріоритети: турбота про людей старшого покоління і, звичайно ж, дітей. Уже кілька років у нас працює програма з усиновлення дітей, за цей час багато дітлахів знайшли свої родини. Ми взяли шефство над усіма дитячими будинками, притулками, інтернатами, які є в окрузі. Багато років святкуємо з дітьми всі свята, даруємо їм подарунки. Працюємо з усіма ветеранськими організаціями: напередодні кожної зими складаємо списки нужденних і допомагаємо їм у забезпеченні дровами, продуктами харчування і т.д. Я - віруюча людина, тому впродовж довгого часу працюю над відновленням церков і храмів у своєму окрузі. Вже кілька років працює соціальна програма "Побачити очима і серцем", яка полягає в наданні безоплатної офтальмологічної допомоги всім, хто її потребує. Сьогодні вже дуже багато людей безкоштовно обстежені й отримали окуляри. Ще й щоденна допомога людям, які звернулися до громадських приймалень, а це - тисячі осіб.
- З яких джерел ви фінансуєте ці програми?
- Все це реалізується за рахунок моїх особистих коштів або на кошти моїх друзів, небайдужих людей. Звичайно ж, особисто переконую їх, спілкуюся з підприємцями, фермерами. Тобто все це - позабюджетні кошти.
- Які, на ваш погляд, основні проблеми притаманні саме вашому округу? Чи є серед цих проблем такі, вирішення яких можливе лише на рівні Верховної Ради?
- Проблеми майже у всіх округах схожі. У мене в окрузі дуже багато невеликих сіл, тому насамперед мене цікавить прийняття державної програми підтримки малих сіл.
- У чому вона полягає?
- Її основна мета - забезпечити для існування невеликих віддалених сіл найнеобхідніші речі. На мій погляд, ми повинні кожне село області забезпечити дорогою, світлом, газом та водопостачанням. Це життєзабезпечуючі речі. Крім цього, обов'язково в кожному селі повинна бути школа, дитячий садок та фельдшерсько-акушерський пункт. Необхідно зробити так, щоб у селах були Будинки культури, як це було раніше. У деяких селах, до речі, ми вже почали їх відновлювати. Сьогодні клуби передаються на баланс сільрад, і всі разом (підприємці, влада, сільські ради), потихеньку починаємо їх ремонтувати. Ми повинні забезпечити нашим дітям дозвілля - як культурне, так і спортивне.
Звичайно ж, не обійтися і без створення на селі нових робочих місць. Раніше сільське господарство багато в чому використовувало ручну працю. Сьогодні, з розвитком технологій, сотні людей у селах залишлись без роботи. Щоб люди не їхали з сіл, їх необхідно забезпечити робочими місцями. Ми всі над цим працюємо: і парламент, і Кабінет міністрів. Уже є програма з розвитку тваринництва: держава виділяє компенсації на розведення великої рогатої худоби, на спорудження великих тваринницьких комплексів. Потрібно обов'язково розглядати програми з розвитку на селі переробної промисловості. Необхідно, щоб у рослинництво і тваринництво прийшов приватний господар. Щоб мати можливість задіяти якомога більше людей у цьому бізнесі, потрібно створити сприятливі умови для фермерів, щоб вони активніше на місцях організовували переробні підприємства.
Є проблема диспропорції у відносинах між виробником, тобто бізнесом, і місцевими сільськими радами. У свій час, коли банкрутували і розпайовувалися колгоспи, підприємці найчастіше брали землю і залишки техніки, а всю соціальну сферу кидали. І сьогодні, на жаль, великі корпорації, центральні офіси яких знаходяться в Києві чи інших державах, абсолютно не беруть участі в проблемах соціально-економічного розвитку територій. А вся соціальна інфраструктура залишилася на балансі місцевих рад, бюджет яких дуже мізерний.
Є дуже багато питань, які повинна вирішувати місцева влада, але зробити це вона не може через брак коштів. Ми це розуміємо, тому у себе в окрузі збираємося і визначаємо фронт робіт на рік. Наприклад, вирішили відремонтувати певну ділянку дороги, або ФАП, або дитсадок, або побудувати дитячі майданчики, і робимо це на позабюджетні кошти.
Я впевнений, що сьогодні ми повинні всіляко підтримувати соціально спрямований бізнес і дуже жорстко переглядати своє ставлення до тих корпорацій, які, на жаль, не хочуть враховувати проблеми місцевих територій. Наприклад, у Вовчанському районі естонська фірма взяла половину земель у довгострокову оренду без соціальних зобов'язань. Давайте спробуємо поїхати до Естонії і зробити так само. Ніхто нам цього зробити не дозволить!
- І який ви бачите вихід?
- Проблема в тому, що в цій частині у нас недосконале законодавство. Раніше люди не знали, кому віддати свої паї, тому що вони були нікому не потрібні. Тоді, на момент розпаювання землі, не був відпрацьований механізм жорсткого контролю. Сьогодні цей процес потихеньку йде: Партія регіонів домоглася збільшення пайового внеску. Тепер ми повинні на законодавчому рівні закріпити відсоток від прибутку підприємств, які працюють на певній території, щоб він відраховується на розвиток цієї території, на розвиток її соціально-економічної сфери.
- У зв'язку з цим які ви плануєте вносити законодавчі ініціативи?
- Перша законодавча ініціатива, яка вже назріла, стосується сільських шкіл. Населення дуже хвилює ця проблема. У чому вона полягає? Сьогодні сільські школи фінансуються за формулою, розрахованою за кількістю в них учнів. Будь-яка школа повинна мати директора, завуча, певну кількість педагогів, а ще мають оплачувати всі комунальні послуги. А кількість учнів у багатьох школах невелика, тому такі школи ледве зводять кінці з кінцями. У зв'язку з цим пропонується, щоб держава змінила принцип фінансування цих шкіл: воно має здійснюватися не за формулою "на одного школяра", а за формулою "на одну установу".
- Ви проти закриття малих шкіл?
- Абсолютно правильно. Я впевнений, що держава в змозі їх утримувати, тим більше, що школи не будуть вічно малими, адже в країні збільшується народжуваність.
- Чи знайомі ви особисто з Павлом Климцем, який теж планував балотуватися за 176-м округом, але потім передумав. У яких ви з ним стосунках? Чи знаєте ви, чому він передумав балотуватися в депутати?
- Так, я його знаю: це мій товариш, колега за партією. Дійсно, він планував балотуватися за цим округом, виходячи з того, що я повинен був йти за списками. Але я хочу ще раз підкреслити, що в Партії регіонів слово "команда" - це не порожній звук. Ми всі - члени однієї команди, тому рішення приймаються з урахуванням її інтересів, а не чиїхось особистих інтересів. І ми все це повністю підтримуємо. Коли ми побачили, що за цим округом балотується багато претендентів, то зрозуміли, що буде правильніше, якщо як мажоритарник за ним піду я. З однієї простої причини - мене тут люди знають більше, ніж Климця.
Я не буду лукавити: нам потрібен результат, ми повинні привести до парламенту сильну команду професіоналів. Випадкові люди в парламенті не потрібні. Вибори - це іспит для партії, на якому потрібно отримати максимальний бал. Взяти того ж Степана Гавриша (кандидат у 176-му окрузі - "SQ"). Ми зацікавлені в тому, щоб він не потрапив до парламенту. Чому? Тому що його там ніхто не хоче бачити. Він не пішов навіть від опозиції, тому що він не потрібен ні владі, ні опозиції. Ми не хочемо допустити до парламенту випадкових людей, які йдуть туди явно не для того, щоб відстоювати інтереси виборців. Йти самовисуванцем, коли вже зіпсував взаємини з усіма і скрізь, побував скрізь, і ніде вже нікому не потрібен, не має сенсу з однієї причини: зробити щось реальне для виборців, перебуваючи в парламенті на самоті, нереально. І Гавриш це чудово розуміє. У сьогоднішньому парламенті два найактивніших депутати з написання законопроектів - це Олег Ляшко та Юрій Кармазін. Ви часто бачили, щоб їх законопроекти приймалися? Я такого не пам'ятаю. Щоб якийсь закон прийняти, потрібно зібрати 226 голосів. Гавриш цього зробити не зможе. Тоді напрошується питання: навіщо йти до парламенту? І відразу ж зрозуміла відповідь: щоб свою картку комусь подорожче продати. Це я і намагаюся сьогодні пояснити виборцям.
Я розумію, що можу комусь не подобатися, і мене не можуть усі любити, але, тим не менше, люди повинні розуміти реальний стан речей. І якщо їм обіцяють те, що зробити не зможуть, то це подвійний обман, підлість. Які можливості в разі обрання депутатом матиме Гавриш для відстоювання інтересів округу, хто буде голосувати за його законопроекти?
Унікальність сьогоднішнього стану справ у тому, що наша політична сила представлена від самого низу до самого верху - від сільського голови до президента. Сьогодні проблема маленького села може бути почута протягом двох годин на засіданні Кабінету міністрів. Я часто наводжу приклад, коли мер Чугуєва Галина Мінаєва, будучи членом нашої партії, а ми тоді були в опозиції, протягом двох років намагалася достукатися до Міністерства оборони, яке тоді очолював Анатолій Гриценко. За два роки вона жодного разу до нього так і не потрапила, хоча в неї були дуже важливі питання, адже половина земель Чугуєва є відомчою і належить Міноборони. Мерія Чугуєва на цих землях не могла ні дороги ремонтувати, ні електрику проводити. Хто від цього страждав насамперед? Звичайно ж, люди. Сьогодні, коли міністр оборони є членом нашої команди, і всі процеси зрушено з місця. Зрозумійте, сьогодні коштів державного бюджету на всіх не вистачає, тому, чим більшим буде наше лобі в парламенті, тим більше коштів держбюджету ми зможемо залучити до Харківської області.
- Сьогодні багато хто, в тому числі й Степан Гавриш, звинувачують владу, в тому числі й вас, у використанні під час передвиборної кампанії адмінресурсу. Ви знайомі з цими звинуваченнями? Що скажете з цього приводу?
- Сьогодні Степан Богданович присутній у багатьох ЗМІ. Він і у вас часто буває, і на "Сімоні", і на "Р1". Так куди і хто його не пускає? Опозиція, наприклад, перед виборами, розуміючи, що електоральної підтримки у неї немає, відсутність цієї підтримки завжди списує на якісь махінації або на адмінресурс. Гавриш - юрист, академік, професіонал. Так нехай доведе використання адмінресурсу, адже голослівно такими заявами кидатися не можна. Хоча він і так з кожного приводу подає на мене до суду.
Я весь час кажу про те, що радий такій кількості кандидатів у моєму окрузі. Нас - семеро. Тільки хотілося б, щоб вони всі змагалися зі мною в добрих справах. Я був би щасливим від того, як багато ми зробили для людей. Але, на жаль, Гавриш змагається зі мною в іншому. Я церкву побудував - він на мене до суду подав, ми колодязі чистимо, ветеранам допомагаємо - він знову на мене до суду подає. І витрачає свої кошти не на добрі справи, а на зарплату величезного штату своїх помічників, на випуск газети, яку вже півроку заносять по два примірники до кожного будинку. Якщо порахувати, то за ці гроші можна було б відремонтувати кілька дитячих садків.
Я прекрасно обізнаний і знаю, що Гавриш звинувачує мене в тому, що я нібито шкільні автобуси, комп'ютери, куплені за бюджетні кошти, презентую як свої особисті подарунки. Але це теж не відповідає дійсності. Ми, сьогоднішні народні депутати, обрані за партійними списками, і ніякого фінансування на ведення нашої депутатської діяльності на закріплених за нами округами нам не виділяється. Сьогодні, коли триває державна програма "Шкільний автобус", ми в ній беремо участь просто як закріплені депутати. Інша справа, що, починаючи з 2006 року, шкільні автобуси я купував і на власні кошти теж. Я купував за свої гроші і комп'ютери, і автобуси, і "швидкі допомоги", і не тільки для округу, за яким зараз балотуюся.
- Крім Гавриша у вашому окрузі балотуються інші кандидати (від ВО "Батьківщина" - керівник організаційного відділу Фонду громадянських ініціатив Арсена Авакова Андрій Ільгов; від партії "УДАР" - підприємець Віталій Климко; Компартії - вчитель Малиновської гімназії (Чугуївський район) Юрій Черкашин; партії "Зелені" - голова облорганізації партії Геннадій Федоровський; самовисуванець - помічник-консультант народного депутата України Сергій Бугрєєв - "SQ"). Що ви знаєте про цих людей?
- Я про цих людей нічого не знаю і сказати про них нічого не можу. Хоча від кожної політичної сили, яка є в сьогоднішньому парламенті, за округом мав бути хтось закріплений. Я зустрічаюся з людьми і запитую їх, чи бачили вони хоч когось? Кажуть, що не бачили. Моє чітке переконання, що основне завдання всіх цих кандидатів якимось чином допомагати і рекламувати свої партії. Не думаю, що хтось із них серйозно збирався перемогти у цьому окрузі, тому що ніяких дій з боку цих кандидатів я не бачу.
- Сьогодні ви є заступником лідера Партії регіонів. Скажіть, скільки місць, за попередніми оцінками, партія планує набрати в майбутньому парламенті? І на який відсоток по Україні в цілому і зокрема по Харківській області ви розраховуєте?
- Як завдання-мінімум ми ставимо перед собою результат попередніх виборів. Незважаючи на те, що багато проведених нами реформ болючі, ми пішли на них. Так, ми розуміли, що це завдасть певних збитків нашому політичному рейтингу. І сьогодні ми працюємо над тим, щоб люди розуміли, навіщо проводяться ці реформи, і намагаємося зробити так, щоб вони відчули результати нашої роботи. Статистка - уперта річ. Якщо взяти ріст зарплати, пенсій по відношенню до 2009 року і разом з цим стався зростання цін, то побачимо, що зарплати збільшилися на 40%, пенсії - теж, а інфляція склала 14%. І коли ми показуємо наші результати іноземцям - вони шоковані, бо це дійсно стрімкі темпи зростання. А якщо взяти область, місто, скільки тут багато хорошого робиться!
- Але все-таки, назвіть хоч якісь прогнози за результатами виборів?
- Ми плануємо отримати в парламенті більшість, з урахуванням тих членів партії, які пройдуть за списками, і тих, які пройдуть у мажоритарних округах.
- Як ви вважаєте, скільки харків'ян пройде до нового парламенту?
- Як мінімум 14 мажоритаріїв, плюс ті, хто пройде за партійними списками.
- За неофіційними даними, ви є власником десятків тисяч гектарів землі в Харківській області. Чи правда це? Який ваш основний бізнес?
- Це все неправда, брудна брехня. Хоча я завжди чудово розумів, що політика, на жаль, - не чисте заняття, і був до цього готовий. Я теж людина, у мене старенька матір, родичі, яким неприємно все це читати і слухати. Нещодавно була поширена інформація, що в мене в Києві, на Трухановому острові, багатомільйонний будинок. Ніякого відношення до мене цей будинок не має. Я на Трухановому острові навіть жодного разу не був.
- А 50 тисяч га землі в Харківській області?
- Ну що ви, не ображайте мене, мені приписують 500 тисяч га землі! Абсолютна брехня і підміна фактів. Був опублікований перелік фірм, до яких нібито я маю відношення. Про більшу частину цих фірм я вперше чую. Ні я, ні мої близькі родичі ніякого відношення до них не мають. Були просто перераховані всі мисливські господарства, які зареєстровані в Харківській області. Я маю відношення до двох громадських організацій, які займаються мисливської діяльністю.
Так само, як і мене, можна звинуватити будь-якого члена Українського товариства мисливців і рибалок. Тобто будь-якого мисливця Харківської області можна звинуватити в тому, що йому належать сотні тисяч гектарів землі. Тому що за всіма в УТМР закріплені мисливські угіддя. Але ніякого відношення до форми власності це не має, це просто дає можливість УТМРу проводити на цій території мисливську діяльність. А володіє цією землею або лісгосп, або селищні ради. Товариство мисливців має тільки одне право - проводити природоохоронні та мисливські дії. Тобто я маю відношення тільки до двох господарств, але ніякого юридичного відношення до права власності на землю не маю. Це підміна понять. Так само, коли написали, що я забрав землю у дитячо-юнацької спортивної школи. Не забрав, а дав! І сьогодні ця школа знаходиться в моєму окрузі, я її спонсорую і допомагаю їй.
- Який ваш основний бізнес?
- У мене був бізнес до того, як я став депутатом. Сьогодні їм займається мій старший син. Є кілька фірм, засновником яких я є. Вони займаються діяльністю, пов'язаною із сільським господарством, конярством і т.п.