Минулого тижня харківська міська влада оптимізувала автобусні маршрути, а президент Україні - чиновницький апарат.
Спочатку про справи місцеві. У Харкові скасували 22 автобусних маршрути: зі 172 залишилося 150. Про це в середу, 8 грудня, повідомив директор Департаменту транспорту і зв'язку міськради Сергій Дульфан. Він підкреслив, що були прибрані дублюючі автобусні маршрути. Крім того, на ринку транспортних послуг тепер працює 16 перевізників замість 64. За словами Дульфана, "всі дрібні перевізники влилися до складу більших". Причина такого різкого скорочення їх кількості - невиконання дрібними перевізниками ліцензійних угод. Звичайно, про це не було сказано прямо. Сергій Дульфан заявив лише, що "при виборі перевізників ми орієнтувалися на базові підприємства, які мають свою територію, навчений персонал і ремонтну базу, здатні оновлювати рухомий склад, можуть забезпечити безпеку перевезень". І додав: "Насправді до перевізників висувається перелік вимог, основна частина яких сформульована в ліцензійних умовах, інші є у внутрішніх документах профільних міністерств".
Те, що дрібні перевізники не виконували ліцензійних умов, - факт, який підтверджується здоровим глуздом. Хіба міг підприємець, який володіє трьома маршрутками, забезпечити медичний огляд водіїв або мати нормальну ремонтну базу? Теоретично - так. Але тільки теоретично: сумнівно, що заради медогляду трьох водіїв дрібні перевізники тримали в штаті лікарів. Найімовірніше, мали місце договори на проведення медоглядів (вони необхідні для отримання ліцензії), але навряд чи ці огляди були. Що до ремонтної бази, то утримувати СТО для огляду трьох маршруток недоцільно. А значить, необхідне за умовами ліцензійної угоди "матеріально-технічна база, необхідна для підтримки належного технічного стану транспортних засобів та проходження технічного огляду автомобілів", існувала у дрібних перевізників тільки на папері.
Втім, справедливості заради треба відзначити, що порушення ліцензійних угод, швидше за все, припускають і великі перевізники. У пресі вже була інформація про те, як насправді йдуть справи з медоглядом шоферів і перевіркою технічного стану маршруток: водії просто платять лікарям і механікам фіксовані суми за штампи та підписи в дорожньому листі. (описана ситуація має місце в Києві, але навряд чи в Харкові вона краща.) Це означає, що перевірок на вміст алкоголю в крові не проводиться, і водій, що перевозить тисячі пасажирів на день, цілком може сісти за кермо після пропущеного напередодні ввечері стаканчика- іншого. Відсутність належного технічного контролю за станом транспортних засобів призводить до того, що на маршрути виїжджає несправний рухомий склад. Від цього виграють і господарі, і водії: перші економлять на ремонті, а другі не простоюють. У програші - тільки пасажири, які щодня піддаються ризику, сідаючи в яку-небудь розвалену "Газель".
Загалом, наводити лад з пасажирським автотранспортом треба було вже давно. І скорочення кількості перевізників - крок правильний: звичайно, потрібно прибирати з доріг дрібних перевізників, які апріорі не в змозі виконувати ліцензійні угоди, і скорочувати число АТП, які тепер набагато легше контролювати на предмет виконання правил перевезення пасажирів.
Однак є сумніви в тому, що після цих заходів ситуація з перевезенням пасажирів у Харкові радикально зміниться. Справа в тому, що хтось із харківських чиновників видавав ліцензії на перевезення підприємцям, які не могли виконати ліцензійних угод, причому це був не один випадок і навіть не десять. Інформації про те, що хтось з чиновників покараний, не було. А адже саме масова видача ліцензій дрібним перевізникам і призвела до тієї ситуації, яку міська влада зараз намагається виправити. Так що цілком можливо, що ті ж чиновники, які роздавали направо й наліво ліцензії, будуть перевіряти дотримання ліцензійних умов залишилися на ринку перевізниками. З відповідним результатом.
Ще один аспект, на який варто звернути увагу. Міська влада припускає, що дрібні перевізники віддадуть свій рухомий склад в оренду великим. Виглядає це логічно. Але при цьому у великих АТП зросте навантаження на станції техобслуговування, тобто якість перевірки транспортних засобів може погіршитися. Крім того, рухаючись в оренду автотранспорт навряд чи буде в нормальному стані, а великий перевізник, нвйімовірніше, не стане вкладати кошти в ремонт орендованого автотранспорту. Так що громохкі маршрутки, в яких навіть двері закриваються не з першого разу, схоже, ще довго будуть залишатися невід'ємною частиною міського пейзажу.
Що до скорочення кількості маршрутів, яке викликало негативну реакцію в опозиційних ЗМІ, то тут якраз усе логічно. По-перше, ніхто не говорив про те, що скоротиться рухомий склад. Тобто маршрут Х, дублюючий маршрут Y, може зникнути, але при цьому транспорту на маршруті Y стане більше, і, можливо, пасажири не відчують змін. Хіба що будуть мати місце тимчасові незручності, пов'язані з новою нумерацією маршрутів.
По-друге, не варто забувати, що приватні пасажирські автоперевізники є конкурентами комунального транспорту. При скороченні приватних маршрутів міський транспорт наповниться пасажирами, причому, що важливо, - пасажирами платоспроможними, а не пільговиками. Це стосується не тільки трамваїв і тролейбусів, а й метро. Якщо розглядати ситуацію в цьому ключі, то кількість скорочених маршрутів виглядає не дуже значною і явно могла бути більшою.
Тепер перейдемо до справ загальнодержавних. У четвер, 9 грудня, на світ з'явився указ президента "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" (№ 1085/2010), який ознаменував собою початок масштабної адміністративної реформи. Основні його моменти: скорочення кількості міністерств (з 20 до 16), об'єднання посад віце-прем'єр-міністрів з посадами міністрів, реорганізація інших центральних органів виконавчої влади, ліквідація всіх урядових органів (понад 45) і скорочення чисельності державних службовців не менше ніж на 30 %.
Заходи це здебільшого позитивні, але кидати шапки вгору, схоже, рано. Крім безумовно позитивних моментів, які містить указ, є один чинник, що читається між рядків. Це посилення президентської вертикалі. Всі органи виконавчої влади, крім міністерств, Янукович зробив "центральними". Згідно Конституції, керівників і заступників керівників центральних органів влади призначає президент. Звичайно, міністри будуть координувати відповідні органи центральної виконавчої влади, але, по суті, їх голови будуть зрівняні в статусі з міністрами, тому що якщо їх призначає президент, то й підзвітні вони в першу чергу президентові, а вже потім своєму профільному міністрові.
Тепер повернемося до кількості. Міністерств залишилося 16. При цьому у Кабміну, крім міністерств, ніяких органів виконавчої влади немає - ті, що були, ліквідовані указом Януковича. А центральних органів виконавчої влади, фактично підпорядковані президенту, аж 53. Ось така виходить вертикаль. Дисбаланс влади настільки очевидний, що Нагадаємо, ці люди перебували при міністрах як "наглядачі" президента за міністерствами. Відповідальності вони не несли ніякої (крім як перед президентом), однак часто втручалися в роботу міністрів, проводячи лінію свого патрона. Багато хто припускав, що в опублікованому указі буде відновлений апарат держсекретарів, але цього не сталося. Однак цілком можливо, відповідні норми з'являться в законопроектах, які готуються для закріплення задуманої Януковичем адміністративної реформи. Реанімація апарату держсекретарів перетворить і без того підконтрольний гаранту Кабмін у консультативний орган при Адміністрації президента, і саме в Адміністрації будуть вироблятися всі ключові рішення.
Втім, позитивний ефект від указу президента № 1085/2010, очевидно, буде. Він полягає не в скороченні числа міністерств (це з лишком компенсується появою нових центральних органів виконавчої влади), а перш за все, в упорядкуванні владних функцій. Більшість центральних органів виконавчої влади поділяються на замовлення послуг (надання державних послуг громадянам та юридичним особам), інспекції (нагляд і контроль за дотриманням та виконанням законодавства) й агентствам (управлінські функції щодо державного майна). Поза цього поділу залишаються тільки деякі органи влади, функції яких давно усталиися: Пенсійний фонд, Фонд держмайна, Антимонопольний комітет і т.д. Так, мабуть, уперше в Україні була зроблена спроба хоч якось розмежувати функції органів виконавчої влади. Як ця схема буде працювати на ділі - покаже час, але рух, очевидно, йде в правильному напрямку.
Ще один позитивний момент указу - скорочення апарату органів центральної виконавчої влади на 30%. Скорочення числа чиновників повинне спричинити за собою поліпшення роботи залишилися. Та й на утримання чиновницького апарату буде витрачатися менше грошей. Утім, ця норма може залишитися декларативною. Справа в тому, що в указі не міститься чітких вказівок, скільки чиновників має працювати в конкретному міністерстві чи центральному органі виконавчої влади. Крім того, в указі йдеться про "скорочення кількості держслужбовців", а не про скорочення штатної чисельності держслужбовців. Це дуже суттєвий момент. Міністр або керівник органу виконавчої влади може зберегти існуючий штатний розклад, згідно якого у відомстві повинно працювати 100 чиновників. Потім, під час реорганізації, виконуючи волю президента, він звільнить 30 чиновників, а на наступний день візьме їх назад на існуючі згідно штатного розкладу посади. Так що скорочення числа чиновницького апарату може і не бути.