Минулого тижня стало відомо, що під егідою боротьби за безпеку і комфорт харків'ян мерія взялася за ще одну галузь життя міста, в якій ніби як час навести хоч якийсь лад, - ринок послуг таксі. У Харкові створена Асоціація таксі, до складу якої увійшли поки що 10 служб таксі з приблизно 100, що функціонують у місті. Як розповіла представник асоціації Лариса Кравчук, 98% водіїв таксі працюють нелегально. Такі нелегальні служби в гонитві за клієнтом демпінгують на ринку, але при цьому надають неякісну послугу - за технічним станом автомобілів і станом здоров'я водіїв ніхто не стежить. Завдання створеної асоціації - поетапна легалізація ринку таксі Харкова, організація юридичної служби, яка буде безкоштовно консультувати водіїв, створення підприємств з обслуговування та ремонту автомобілів, підвищення рівня кваліфікації співробітників диспетчерських служб і шоферів. Окрім того, директор КП "Харківпас" Максим Мусєєв окремо підкреслив, що для легально працюючих таксі на кошти міськбюджету й інвесторів у місті створять близько 100 стоянок. Для таксистів, які не входять до асоціації, в'їзд на них буде закритий.
Мабуть, ця модернізація - один з аспектів розпочатої владою широкомасштабної транспортної реформи, в рамках якої був скоректований ринок приватних автоперевезень, перефарбований громадський транспорт, обіцяне будівництво великих автовокзалів, відкриті пасажирські термінали і т.д. Сфера таксі, звичайно, теж потребує реформування: зараз служб навіть занадто багато, ціни у них дуже різні, зрозуміти, які служби відносяться до віп-класу, а які - до економ-класу, непросто, ніякого контролю за технічним станом автопарку, схоже, немає, машини приїжджають розвалені, а іноді й не приїжджають зовсім, і так далі.
Однак створення Асоціації таксі Харкова несе деякі ризики. Основний - звичайно, для споживачів послуг, для клієнтів. Фактично створення асоціації означає монополізацію ринку, а висловлюючись простою і зрозумілою мовою - можливість диктування цін. Так, нехай поки до складу асоціації увійшли далеко не всі служби таксі. Але здатність влади, скажімо так, переконувати підприємців у доцільності будь-якої ініціативи - загальновідома (досить згадати, як швидко мерія домовилася з приватними перевізниками, а інші просто зникли з ринку, або як тихо і без шуму провайдери почали ремонтувати під'їзди). Тому, найімовірніше, всі служби, які хочуть продовжувати працювати, увійдуть до асоціації. А значить, на ринку послуг таксі буде єдина тарифна політика, і не факт, що це буде вигідно споживачу.
Звичайно, залишаться приватники. Але якщо ідея Максима Мусєєва з організацією великих парковок буде реалізована, то прибуток "іванів" значно впаде. Логічно влаштувати такі стоянки таксі біля місць масового скупчення людей - це, насамперед, вокзали, транспортні вузли, великі торговельні і розважальні центри. Якщо там дійсно будуть стоянки асоціації, то приватникам у цих районах швидко не залишиться місця. Під приводом відсутності ліцензій або яким-небудь іншим їх поступово витіснять з найбільш "хлібних" місць, і залишиться ним лише курсування вулицями в пошуках клієнта.
Вступ до великої асоціації, мабуть, несе деякі ризики і для самих таксистів. По-перше, абсолютно зрозуміло, що виручка таксиста безпосередньо залежить від району, який він обслуговує. Як домогтися того, щоб чергувати, наприклад, на Південному вокзалі, де все кипить, а не на Північній Салтівці, що мирно відпочиває, - поки неясно, зате ясно, що це питання - дуже благодатний ґрунт для корупції. Крім того, насторожують слова про створення підприємств, які займатимуться обслуговуванням і ремонтом саме автомобілів таксі. У підсумку цілком може виявитися, що для роботи під егідою асоціації ремонтуватися й отримувати якісь технічні папірці треба саме в конкретному підшефному підприємстві, зате послуги цього підприємства коштують трохи дорожче, ніж звичайного СТО.
Однак будь-яке реформування несе ризики, але це ніяк не означає, що від нього варто відмовитися. Представник асоціації Лариса Кравчук вимовила заповітні слова про модернізацію "в рамках підготовки до Євро-2012", тобто перші результати цієї реформи мають стати очевидними вже зовсім незабаром. Хочеться сподіватися, що споживач від усього цього хоча б не програє, а реформатори звернуть увагу не тільки на найглобальніші, але й на більш дрібні недоліки в роботі харківського таксі - наприклад, у місті з'являться машини, обладнані дитячими кріслами.
В Україні є кілька повторюваних з року в рік ознак того, що вибори, парламентські чи президентські, - не за горами. Одна з них - обіцянки повернути населенню вклади Ощадбанку СРСР. Отже, минулого тижня Віктор Янукович заявив, що з 1 червня і до кінця 2012 року українцям виплачуватимуться згорілі вклади радянських часів. За словами президента, свої гроші все ще не повернули шість мільйонів громадян країни, і особисту відповідальність за поліпшення їх фінансового добробуту будуть нести прем'єр-міністр Микола Азаров, міністр соціальної політики Сергій Тігіпко та керівник Нацбанку Сергій Арбузов. Багатьма спікерами відразу ж було сказано багато слів про "стратегічне планування соціальних реформ", "своєчасне підвищення соціальних стандартів" і взагалі геніальності соціальних ініціатив президента. І тільки призначений відповідальним С.Тігіпко зазначив, що на реалізацію геніальних соціальних ініціатив потрібно 16 мільярдів гривень, яких у держбюджеті немає. Але Міністерство фінансів, звичайно, працює і все прорахувало, і можна сподіватися на введення податку на розкіш і зростання надходжень від митниці.
Хоч Янукович і не називав суму виплати кожному громадянину, в інтернеті цю ініціативу одразу ж охрестили "Вітіною тисячею" - за аналогією до "Юліної тисячі". Нагадаємо, на початку 2008 року за ініціативою Юлії Тимошенко, яка тоді обіймала пост прем'єр-міністра, в Україні почали повертати громадянам знецінені вклади Ощадбанку СРСР - по тисячі гривень кожному. Спочатку на ці цілі було виділено 5 мільярдів 760 мільйонів гривень і проведена неймовірна піар-кампанія. В результаті гроші повернули десь шести з половиною мільйонам людей з двадцяти, а експерти буквально кричали про інфляцію та емісію гривні. У 2009 році виплати компенсацій відклали на невизначений термін, у 2010-му через проблеми з бюджетом вони теж не здійснювалися.
Варто зазначити, що у вже далекому 2009 році нинішній прем'єр-міністр, а тоді - просто один з лідерів регіоналів Микола Азаров дії Юлії Тимошенко так: "Я опоную не Тимошенко особисто, а порочній політиці й практиці... Давайте будемо об'єктивними. У Януковича ніколи не було бажання робити якісь авантюрні заяви. Навіть заради передвиборного піару. І це один із ключових акцентів кампанії. Ви думаєте, ми не знали у 2007 році, які технологічні ходи використовуватиме Тимошенко? З тієї ж контрактної армії, повернення вкладів... Повірте, ми могли перехопити ініціативу. Але не пішли на це. Не могли брехати народові. От і вся різниця в завданнях штабу, кампанії, кандидата". Навряд чи відтоді змінилися критерії авантюризму або загальна економічна ситуація. Просто тепер уже Віктор Янукович потрапив у ситуацію "передвиборчого піару" і повернувся до такої простої, але вже такої несвіжої ідеї з вкладами.
Якщо міркувати з чисто теоретичної точки зору, то політично, звичайно, на цьому можна зіграти. Зрештою, шість мільйонів осіб - це більше 15% виборців. Так що виплачена тисяча гривень, та ще підкріплена якимось слоганом на кшталт "Тимошенко обіцяла - Янукович зробив", цілком може дати регіоналам такі потрібні на тлі обвалу рейтингу голоси.
Але зі здорової практичної точки зору ідея здається нездійсненною. У держбюджеті грошей на виплати немає - він і так дефіцитний. Питання позик у міжнародних фінансових організацій забуксувало. А після подібної ініціативи влади може забуксувати ще сильніше: відомо, що одна з умов Міжнародного валютного фонду - саме скорочення соціальних витрат. На тлі вимоги МВФ підняти тарифи ЖКГ для населення і спроб влади зняти з себе тягар виплат хоч деяким пільговикам ініціатива з видачі вкладів Ощадбанку СРСР виглядає вже дуже одіозно.
Навряд чи Міністерство фінансів дійсно все прорахувало, як запевняє Тігіпко, - тоді б цифри пролунали більш конкретні, та й джерела фінансування - більш реальні. Закручувати гайки на митниці, звичайно, можна нескінченно, але введення податку на багатство - це поки що просто перспектива, плани (до речі, ще пару місяців тому той же Тігіпко гроші від податку на розкіш планував пустити на погашення дефіциту Пенсійного фону). Відповідний законопроект ще навіть не зареєстрований у парламенті, зате інтернет уже рясніє інформацією про те, як цей податок можна буде обійти.
Залишається один вихід: ці гроші просто надрукують, хоча, звичайно, уряд і Нацбанк всіляко заперечують таку можливість. Це призведе до інфляції і розхитування гривні. У підсумку "купівельна спроможність" цієї самої тисячі гривень (або скільки подарує кожному громадянину президент?) Може значно впасти, проте постраждають у результаті взагалі всі мешканці України, а не тільки щасливі володарі компенсації. Можливий, звичайно, варіант, який мінімізує фінансові втрати: виплати почнуть не з 1 червня, а приблизно з 1 вересня, а призупинять відразу після виборів. Швидким цей процес все одно не буде - досить пригадати, яка паперова тяганина була ще при аналогічній кампанії Тимошенко, - так що отримати жадану суму багато хто не встигне ф економіка сильно не постраждає. Правда, суто політично це може зіграти проти Партії регіонів: таку прямолінійну маніпуляцію народ розкусить і не пробачить.
Головна міжнародна новина минулого тижня: в Росії - новий старий президент. У результаті виборів, що пройшли 4 березня, Володимир Путін набрав більше 63% голосів виборців, його найближчий конкурент, лідер комуністів Геннадій Зюганов - близько 17%. Самовисуванець Михайло Прохоров, позиціонувався як сучасний опозиційний кандидат й уособлення прийдешніх ліберальних змін, отримав підтримку 8% населення, формально опозиційний, зате неформально веселий Володимир Жириновський - 6%. Таким чином, Росія знову обрала Путіна, причому, ймовірно, на 12 років.
Цих виборів чекали і навіть пророкували якісь несподіванки, а про "катастрофічне падіння рейтингу "Єдиної Росії", що ніби як повинно було вилитися в провал Путіна, не знали тільки зовсім аполітичні громадяни. Про те, що вибори будуть сфальсифіковані, теж заговорили кілька місяців тому. Скільки відсотків голосів можна сфальсифікувати в ході виборів? Експерти стверджують, що максимум - близько 10. Окрім того, Росія - величезна країна, просто гігантська. Будь-яка спроба масштабних фальсифікацій потоне в ній у вільному волевиявленні громадян. Навіть якщо припустити, що Путіну таки щось примальовували, він усе одно переміг з величезним відривом. І основна причина цього і того, що масштабних протестних акцій, як і реалізації "помаранчевого сценарію" у Росії не буде, - зовсім не в адмінресурсі або жорсткості влади. Основна причина в тому, що на даному етапі альтернативи Путіну в Росії немає.
По-перше, немає дійсно лідера громадської думки, в багажі якого були б не тільки полум'яні промови про те, як усе погано, а й реальні дії. Путіна дуже по-різному оцінюють зараз, але в тому, що він був корисний Росії 10-15 років тому, не сумнівається все ще майже ніхто. По-друге, Путін, у тому числі завдяки своїй жорсткості, безапеляційності, впевненості, небажанню йти на компроміси, набагато ближчий росіянам ментально, ніж балакучі ліберали. І по-третє – суто технологічний аспект. Росія настільки велика територіально, що дієва агітація, як і електоральна перемога, можливі в ній тільки за наявності дуже потужної і розгалуженої партійної структури. Жоден кандидат не здатен особисто охопити якийсь вагомий відсоток російських виборців. А вибудовування такої партійної структури вимагає часу, грошей і людських ресурсів, причому вкладаються системно, день у день. У жодного з конкурентів Володимира Путіна не було в активі цього козиря, а "Єдина Росія", незважаючи на формальне дистанціювання, продовжувала за нього агітувати. Тому - досить переконлива перемога "лідера нації", проте не така переконлива, як 8 років тому або навіть 4 роки тому у Дмитра Медведєва: за цей час влада втратила майже 10% голосів. І цей доробок може стати платформою для системної роботи опозиції.