Розмова з кандидатом у народні депутати, доцентом кафедри конституційного права юридичної академії Федором Веніславським у студії "Status Quo" production" відбулася після запису відеоблогу, пізно ввечері. День кандидата був зайнятий зустрічами з виборцями. Очевидно, тому іншого часу для спілкування з пресою не знайшлося. Два помічники залишили Веніславського відразу після запису унаслідок пізнього часу і помітної втоми. Сам кандидат при цьому виглядав бадьоро і явно не потребував послуг помічників. Просте, але грамотне мовлення видавало в ньому професійного лектора, а чіткі формулювання - людину, яка знає, чого хоче і як цього домогтися.
- Як з'явилася ідея балотуватися в народні депутати?
- Я в народні депутати йду не вперше, а втретє. Причому вперше я балотувався у 2002 році на Західній Україні, у 23-му виборчому окрузі. На сайті ЦВК є інформація про те, що я набрав 39 тисяч голосів. Насправді це величезна цифра, тому що 80% народних депутатів з 2002-го по 2008-й рік набирали від 15 до 30 тисяч. Там же, на сайті Центрвиборчкому, можна знайти інформацію про те, що на 23-му окрузі мажоритарних бюлетенів було зіпсовано вісім тисяч, а партійних - всього чотири. Очевидно, що цілеспрямовано псувалися мажоритарні бюлетені. Крім того, у 2002 році до мене зверталися багато людей, які каялися у тому, що мої бюлетені клалися до стопки мого конкурента. Була задіяна примітивна, але ефективна технологія.
- Хто тоді був вашим конкурентом?
- Найбагатша людина Західної України Ігор Єремеєв - власник НПК "Галичина", мережі заправок "WOG", Дрогобицького нафтопереробного заводу... Можливо, про це не варто писати, але мені приємно, що завдяки мені він витратив на свою кампанію рази в три більше, ніж планував. Так що незважаючи на те, що я не переміг, моя участь у тих виборах принесла певну користь виборцям.
- Чому ви знову намагаєтеся потрапити до парламенту?
- Депутатство не є для мене самоціллю. У мене є досвід і знання, які можуть бути використані у Верховній Раді України. Я особисто брав участь у підготовці багатьох законопроектів, підготував кілька десятків висновків у справах, які розглядав Конституційний Суд України. Крім того, я можу протистояти будь-якому тиску і відстоювати свою точку зору. Думаю, в інтернеті достатньо інформації про мене, яка підтверджує, що насправді я - людина, не підконтрольна ніяким силам, і змусити мене щось зробити проти волі неможливо.
- Ви - міський мешканець. Чому вибрали саме сільський округ?
- Причина проста: моя виборча кампанія побудована на прямому контакті з людьми. У селі приїзд кандидата - значима подія. Тим більше, в селі віддаленому, де погані дороги, іноді немає навіть магазинів, транспорт не ходить... Там люди охоче приходять на зустрічі і починають спілкуватися.
Звичайно, вони йдуть з метою щось отримати. Друзі, які допомагають мені в селах, розповідають, що люди, збираючись на зустріч з кандидатом, кажуть: "Може, хоч гречку дадуть". Але після того як я з ними поспілкуюся 30-40 хвилин, я бачу інший вираз в очах. Люди правильно оцінюють події. Вони розуміють, що ті, хто їх купує, йдуть до влади з однією метою - "відбити" гроші, добитися великих преференцій для свого бізнесу, а не піклуватися про своїх виборців.
- А чому саме цей округ - Зміївський, Харківський райони?
- Насправді все дуже просто. Мої друзі, знаючи мою позицію і можливості, ще у вересні минулого року переконали мене в тому, що я повинен обиратися в Зміївському та Харківському районах, тому що багато з них саме звідти і добре інформовані про проблеми цієї території. Тоді ще не було закону про вибори, але вже було зрозуміло, що вибори за одномандатними мажоритарними округами будуть. Не було тоді і меж округів, але було очевидно, що виборчий округ буде приблизно в межах Зміївського та Харківського районів. Я навіть не знав, хто стане моїми конкурентами, але, послухавши друзів, зрозумів, що це дійсно той округ, у якому в мене буде можливість безпосередньо спілкуватися з людьми. А зустрівшись за останні два місяці з виборцями цих двох районів більше чотирьохсот разів, я переконався в правильності ухваленого рішення.
- Чому саме самовисування?
- Моя позиція з приводу самовисування - принципова. Від жодної політичної партії я висуватися не хотів. А пропозиції були. Після того як люди зрозуміли, що я почав активну підготовку до виборчої кампанії, до мене підходили лідери обласних організацій політичних партій і пропонували: "Давай ми тебе висунемо, ти будеш у нашій команді". Я відповідав відмовою, тому що вважаю - партій в Україні немає: є клуби за фінансовим інтересам. А у мене ніколи не було бажання бути залежним від закритого клубу з вирішення конкретних питань конкретних людей.
- Що це були за партії і що вам обіцяли їх представники?
- Це були не регіонали. Про інших я не буду говорити. Обіцяли, що партійна структура на місцях зможе ефективно організувати виборчу кампанію. Були навіть варіанти з наданням матеріальної допомоги, але я свою кампанію фінансую абсолютно самостійно. Вона в мене дуже скромна. Я читаю в інтернеті про суми, які деякі кандидати витрачають або планують витратити на свою кампанію, і, знаєте, у мене крім сарказму це нічого не викликає.
- Якщо не секрет, у скільки обходиться кампанія без урахування "подарунків" виборцям? Скільки коштує кампанія, якщо грати по-чесному?
- Якщо без подарунків, то, за моїми підрахунками, кампанія може обійтися в сто тисяч гривень. У тих кандидатів, які йдуть на підкуп виборців, суми іншого порядку, тому що левова частка витрат припадає на дитячі майданчики, комп'ютери, школи, вікна, двері, дахи і так далі.
- За даними ЦВК, ви задекларували 101 тисячу гривень доходу за минулий рік. Виборча кампанія, навіть найскромніша, коштує набагато дорожче...
- Я витрачаю на кампанію лише свої кошти. 100 тисяч доходу минулого року - це офіційна заробітна платня доцента юридичної академії з усіма доплатами. Але до 2010 року я надавав юридичні послуги великим підприємствам. У мене були контракти зі Світовим банком, Міністерством юстиції Канади, Міністерством юстиції України, Нікопольським заводом феросплавів, Сєвєродонецьким науково-виробничим об'єднанням "Імпульс"... Ці підприємства платили мені достатньо, і частину зароблених грошей я витрачаю на свою виборчу кампанію.
- Судячи з відгуків на студентських сайтах, ви дуже популярний у колі студентів викладач. Навіть зізнань у коханні від студенток я при побіжному перегляді нарахував більше десяти. Ваші студенти допомагають вам у виборчій кампанії?
- Студенти не працюють у мене волонтерами. Хоча пропозицій дуже багато: на моєму сайті і колишні, і теперішні студенти пропонують свої послуги, говорять, що готові попрацювати спостерігачами, агітаторами. Але я їх до цієї діяльності не залучаю. У мене син - студент третього курсу нашої юридичної академії. Він і його друзі по мірі сил допомагають, але це всього 6-7 осіб. Інших студентів я до своєї кампанії не залучаю.
- Чому? Тим більше, якщо студенти щиро готові допомогти?
- Змушувати молодих людей, що живуть у місті, їхати до районів за 50-60 кілометрів - некоректно. Це по-перше. А по-друге, було б неправильно стверджувати, що міський студент ефективно спрацює в селі. Я вважаю, що помічниками-агітаторами повинні бути люди, що живуть там же, де мої виборці. Це найбільш ефективно. Я знайшов авторитетних людей майже в кожному селі. І вони надають мені дуже хорошу допомогу.
- Це і є ваша команда?
- Так. У кожному селі у мене є кілька людей, у містах це кілька десятків людей. Це люди, які допомагають доносити мою позицію до виборців.
- Ви вже провели більше 400 зустрічей з виборцями. Які питання хвилюють людей?
- Звичайно, місцеві проблеми. 90% людей просять зробити в селі дорогу, забезпечити вуличне освітлення, вирішити питання з якістю питної води, вивозом сміття. Там, де немає газу, просять допомогти з газифікацією. Там, де в багатоповерхівках не функціонує каналізація, - вирішити питання з каналізацією. Це найпоширеніші прохання. Причому ці проблеми мають системний характер у всій державі. Я пояснюю виборцям, що обіцянка вирішити ці проблеми все і відразу буде черговим обманом.
- Що для вас було несподіванкою? Що здивувало?
- Що мене дійсно здивувало, так це те, що влада цілеспрямовано скорочує в селах фельдшерсько-акушерські пункти. За першою медичною допомогою людям потрібно їхати за 10, 15, а то й 30 кілометрів. Як може бабуся з паличками або на милицях поїхати за медичною допомогою? Я вважаю, це злочин проти свого народу.
Ще мене вразило те, чого просять старі в селах. Вони кажуть: "Ви ось це пообіцяйте, і ми за вас проголосуємо всією вулицею, всім селищем... Пообіцяйте, що нас після смерті не повезуть до моргу". Я запитую, в чому проблема? Вони розповідають, що для того, щоб забрати тіло з моргу, треба заплатити тисячу гривень, дві або більше. Для багатьох сімей це непідйомні суми. Навіщо везти померлу в 100 років людину до моргу з'ясовувати причину смерті? Це доводить абсурдність нашого законодавства.
А буквально позавчора у мене була зустріч у селі Кукулівка Зміївського району. Там кілька десятків дворів, але немає магазину. Вони за хлібом їздять за п'ять кілометрів. Місцева влада про них просто забула. І таких прикладів у виборчому окрузі багато.
- З приводу вашої програми. Її центральний пункт - відповідальність і підзвітність влади. Як цього добитися? Змінювати закони? Конституцію?
- Дійсно, чинна Конституція не передбачає можливості відкликання народного депутата виборцями. Тому робота вищого законодавчого органу країни така неякісна. Щоб забезпечити відкликання депутатів виборцями, необхідно, як ви правильно сказали, змінювати Конституцію. Є ще механізми, які можна задіяти, щоб влада була підзвітна своїм виборцям, причому не тільки влада законодавча, але і, наприклад, судді, прокурори... Вони теж повинні бути підзвітні людям.
Наприклад, якщо громадяни певного населеного пункту зібрали певну кількість підписів, то має підніматися питання про дострокове припинення повноважень того чи іншого посадовця. Для народних депутатів це неможливо зробити без зміни Конституції. Крім того, потрібно прийняти закони, які дозволять на місцевому рівні проводити референдуми. Ці референдуми повинні мати юридичну вагу.
Є такий парадокс законодавства, який я, ставши народним депутатом, обов'язково буду міняти. Щоб територіальна громада села, селища, міста відкликала свого сільського, селищного, міського голову, вона повинна провести місцевий референдум. Для цього необхідно провести збори, на яких створити ініціативну групу. Але щоб ця ініціативна група почала збирати підписи за дострокове припинення повноважень голови, її повинен зареєструвати сам голова. В історії України тільки один раз у Київській області був прецедент, коли голова зареєстрував таку ініціативну групу. Він був упевнений, що його не відкличуть, а його відкликали. Всі інші просто не реєструють. Це та архаїчність закону, яку потрібно міняти, і робити закон ефективним.
- Ви відчуваєте тиск з боку влади?
- Людям, які мені допомагають, погрожують, причому більшості. Вже дійшло до того, що шкільну прибиральницю звинуватили в тому, що вона допомагає Веніславському, і сказали: "Якщо ти будеш йому допомагати, більше в школі прибиральницею працювати не будеш". Я вважаю, що це соромно для чинної влади. Крім того, йдуть чіткі вказівки не давати зустрічатися з людьми, не надавати приміщень, відмовляти під будь-яким приводом у наданні залів будинків культури, клубів. При цьому працівники місцевих органів самоврядування відкрито агітують за кандидата від чинної влади, хоча вони за законом зобов'язані бути нейтральними. Так що адміністративний ресурс я спостерігаю в дії щодня. І він використовується дуже відкрито і цинічно.
- Останнє питання. Ви мажоритарій-самовисуванець. Припустимо, у Верховній Раді до вас підійде хтось і скаже: "У нас є влада і можливість допомогти виборцям вашого округу вирішити конкретні проблеми. В обмін на це увійдіть до нашої фракції". Ви підете на таку угоду?
- Питання складне. На одній шальці терезів - політичний вибір і совість, на іншій - конкретні проблеми людей в окрузі... Але я як фахівець упевнений, що такої ситуації не виникне. У цій Верховній Раді складеться дуже потужна група людей, які будуть незалежними. Більш того, я можу спрогнозувати, що навіть ті, кого оберуть за партійними списками, будуть виходити з фракцій і примикати до груп народних депутатів. Тим більше, нинішня Конституція і закон "Про статус народного депутата" дозволяють народному депутату стати як членом депутатської фракції, так і членом депутатської групи. Об'єднання народних депутатів за непартійною ознакою будуть потужною силою. Так що я не можу сказати, що я ні до кого не долучуся. Я буду об'єднуватися з тими людьми, які не належать до жодної з політичних сил.
З іншого боку, я людина прагматична і готовий голосувати за будь-які раціональні пропозиції, від яких би політичних сил вони ні надходили. Якщо партія влади запропонує закон, який буде відповідати моєму баченню розвитку держави і піде на благо людям, я за нього проголосую. Також я проголосую за такий закон, якщо його запропонує опозиція. Але я не буду долучатися в парламенті ні до влади, ні до опозиції. Я відкрито говорю про це виборцям, і їм це імпонує. Люди розуміють, що політична поляризація не раціональна.