Українські парламентарії, як видно, не читають законів, за які голосують. Незрозуміло, чим ще можна пояснити той факт, що законопроект № 7132 не лише потрапив до сесійної зали, але й пройшов перше читання. Називається цей примітний документ "Проект закону про внесення змін до закону України "Про захист суспільної моралі".
Формулювання
Тема моралі неоднозначна сама по собі, і міркувати про неї можна з різних позицій - від релігійних до ліберальних. Автори законопроекту № 7132, здається, вирішили цю неоднозначність звести в принцип, самими формулюваннями надавши читачеві, а головне - правозастосовцю можливість тлумачити положення закону як завгодно.
Наприклад, згідно закону, заборонена "продукція, що пропагує насильство та жорстокість, - продукція, яка орієнтується на самоцільну демонстрацію та відображення як норми поведінки актів насильства і жорстокості". Що значить "самоцільне відображення як норми поведінки"? Під це визначення потрапляє навіть нехитрий голлівудський бойовик, у якому харизматичний герой кришить ворогів. Причому "самоцільне відображення" тут очевидне, тому що подібна продукція і створюється саме з метою відобразити насильство, а вже ніяк не продемонструвати торжество добра над злом. Фільми класом вище, де часто і позитивних героїв немає як таких, уже без жодних натяжок є "пропагандою насильства". Так що якщо лубочна продукція типу "Рембо" ще може теоретично бути показана в Україні, то Тарантіно, Родрігес і Гай Річі будуть нервово курити в сторонці, позбавлені доступу до українського медіаринку.
Ще один цікавий термін у визначенні продукції, що пропагує насильство, - "невиправдана жорстокість". Хто і як буде судити, чи виправдана жорстокість чи ні? Напевно, експерт комісії з моралі буде дивитися фільм і робити висновки: "Навіщо ж він його так - сокирою по голові? Але ж можна було тільки руку відрубати або взагалі прочитати лекцію про користь толерантності".
Цікаво, що, заборонивши все, що тільки можна, автори законопроекту милостиво дозволили "вживання нецензурних лайливих слів та брутальних слів" у телевізійних програмах з 23:00 до 6:00. Правда, перед цим пунктом знаходиться стільки різних заборон, що незрозуміло, хто ж залишиться в ефірі, щоб уживати "грубі слова". Напевно, Дональд Дак.
Ось ще потішний вираз, що допускає масу тлумачень, - "примітивний контекст" у визначенні порнографії. Що значить "демонстрація статевого акту в примітивному контексті"? Напевно, якщо має місце він, вона, ліжко і акт - це примітивний контекст, а якщо на стіні при цьому репродукція картини "Козаки пишуть листа турецькому султану" - то ні. Або в цьому ж визначенні говориться про сцени статевого акту, які "не мають жодного смислового зв'язку з іншими життєвими проявами". Тут варто поцікавитися у авторів законопроекту, як вони собі уявляють сцени статевого акту, які цю смислову зв'язок мають. Це що? Рольові ігри?
Ще одне цікаве нововведення - поява в законодавчому полі терміну "українофобія", який визначається як "неприязнь, ворожість або інші негативні прояви стосовно українців як народу, їх культури, традицій, мови або щодо України як незалежної держави". Загалом, анекдоти про сало і хохлів, здається, потраплять під заборону. До речі, ще одна нація, крім українців, яка удостоїлася окремого пункту, - євреї: законодавець прописав поняття "антисемітизм". Представники інших національностей своїх "-фобій" та "-ізмів" не удостоїлися і будуть захищені поняттями "расизм" і "ксенофобія".
Мораль у мережі
Окремої згадки заслуговує той факт, що автори змін до закону про мораль звернули своє невсипуще око на інтернет. Щоправда, зробили це у притаманному їм стилі розпливчастих формулювань, дивних визначень і елементарної безграмотності - технічної і юридичної.
По-перше, тепер провайдери зобов'язані попереджати користувачів про неприпустимість розміщення забороненого контенту. Ця вимога здається логічною - але тільки на перший погляд. Справа в тому, що якщо хтось і повинен попереджати користувачів про неприпустимість розміщення якоїсь інформації, то не оператори і провайдери, а власники ресурсів, на яких цей контент з'являється, бо в кінцевому підсумку саме вони зобов'язані нести відповідальність за вміст своїх сайтів. Власне, зараз так і відбувається: власники "YouTube" попереджають про заборону на розміщення порно, власники інформаційних ресурсів майже завжди так чи інакше заявляють правила коментування своїх матеріалів, власники форумів у примусовому порядку знайомлять з правилами при реєстрації і т.д. Чому автори законопроекту вирішили, що займатися цим повинні саме провайдери, незрозуміло.
По-друге, провайдери зобов'язані обмежувати вільний доступ до ресурсів або їх частин, визнаних комісією з моралі еротичними. Тут абсолютно незрозуміло, що означає "обмежувати доступ"? Обмежувати як? Перше, що спадає на думку, - стандартне попередження про те, що контент містить еротику, а тому користувач повинен підтвердити, що йому виповнилося 18 років. Але подібні обмеження зазвичай ставлять власники сайтів, так що це знову питання до них, а не до провайдерів.
По-третє, провайдери повинні за рішенням суду видаляти аморальний контент або блокувати доступ, якщо він знаходиться поза Україною. Цей пункт, загалом-то, правильний, але абсолютно зайвий. Провайдер як всякий законослухняний суб'єкт права і так повинен негайно виконати рішення суду. Навіщо це потрібно було прописувати окремо - незрозуміло.
І по-четверте, провайдери зобов'язані за запитом правоохоронних органів надавати інформацію про користувача, в тому числі тип наданої послуги, розташування телекомунікаційного устаткування, функціонуванні ресурсів і дані про доступ до них інших користувачів. Цей пункт, загалом-то, виправданий, якби не два "але". Перше - підстави для подібних запитів. У законопроекті зазначено, що все це повинно проводитися в рамках боротьби за мораль, проте які саме підстави для надання інформації повинні міститися в запиті, не прописано, що, природно, створить грунт для зловживань. І друге "але" - взаємини суб'єктів господарювання з правоохоронними органами чітко регламентуються іншими законами, і якщо вже вносити зміни до нормативної бази, то слід було б торкнутися закону про прокуратуру, міліцію і т.д., щоб не виникло різночитань.
Комісія
Комісія з моралі, саме існування якої ще недавно знаходилося під питанням, законопроектом № 7132 наділяється новими повноваженнями. Перше - комісія буде виступати замовником програмних продуктів, покликаних обмежити доступ до "поганого" контенту, а головне - розміщувати замовлення на підготовку та розповсюдження контенту, який повинен бути спрямований "на популяризацію етичних цінностей, духовних і культурних цінностей українського суспільства, кращих зразків світової літератури , культури і мистецтва".
Як це буде виглядати, вже можна собі уявити. Подібною продукцією, спрямованою на "популяризацію духовних і культурних цінностей українського суспільства", ще недавно рясно тішив Перший національний: сумовита документалістика про щось невиразно-національне, концерти нікому не відомих українських виконавців, і над всією цією "популяризацією" ширяв всюдисущий Поплавський. Хоча, звичайно, теоретично можна створити, наприклад, популярне шоу на убогому грунті пропаганди етичних цінностей, але - навряд чи.
Друга функція Комісії з моралі, якою її наділяє законопроект, - створення і ведення певної Єдиної спеціалізованої інформаційно-телекомунікаційної системи даних про стан суспільної моралі. Що це таке, незрозуміло взагалі. Все, що можна почерпнути із законопроекту, - інформація в системі повинна "включати показники, які дають можливість постійно відслідковувати процеси і тенденції, що відбуваються у сфері захисту суспільної моралі, у тому числі і негативні зміни стану суспільної моралі". Що це за показники? Можливо, кількість актів насильства, показаних у вечірніх серіалах? Або кількість образливих для України фраз, сказаних учасниками політичних ток-шоу? Загалом, пункт про систему стеження за мораллю побив усі рекорди розпливчастості. І, до речі, фінансуватися система повинна, звичайно, з державного бюджету. Втім, це буде не перший і не останній випадок, коли бюджетні кошти йдуть не зрозуміло на що.
Цензура
Розпливчастість формулювань, які допускають масу тлумачень, - чудовий грунт для введення цензури. Саме на це звернула увагу журналістська і медійна громадськість. Хоча бити на сполох, здається, не варто. Перша і головна причина - законопроект № 7132 просто занадто безглуздий для того, щоб служити інструментом для чого б то не було, включаючи цензуру. Виріши раптом влада використовувати цей текст для боротьби з інакомисленням, вона відразу потоне в заплутаних формулюваннях і абсурдних схемах.
Крім того, законопроект цей, найімовірніше, прийнятий не буде. Висновок головного науково-експертного управління Верховної Ради з приводу документа займає трохи менше, ніж сам документ. На 22-х сторінках експерти просто не залишили від нього каменя на камені. Висновок був дуже стандартним і стриманим - "відправити на доопрацювання", хоча, виходячи з кількості нелегкотравних формулювань, ляпів і юридичної безграмотності, як висновок більше б підійшла розхожа інтернетівська фраза "Автор, убий себе об стіну".
Є ще одна причина, через яку провладна більшість не буде відстоювати законопроект: справа в тому, що його вніс депутат від опозиції. Це творіння належить перу БЮТівця Павла Унгуряна. При цьому БЮТ розповсюдив заяву, в якій говориться, що "за привабливою назвою цього законопроекту ховається спроба влади створити додатковий інструмент тиску на ЗМІ". Вийшло смішно: опозиція затаврувала ганьбою документ, внесений на розгляд депутатом своєї фракції, і згадала владу, вина якої, здається, лише в тому, що провладні депутати голосують, не читаючи законопроектів.
Як би там не було, ймовірність того, що проект закону про внесення змін до закону України "Про захист суспільної моралі" стане законом, залишається. Та й проблеми, пов'язані з цензурою і наглядом держави за моральним кліматом у суспільстві, нікуди не подінуться незалежно від того, чи буде законопроект № 7132 відправлений у сміттєвий кошик чи ні. Тому 11 листопада ІА "Status Quo" проведе круглий стіл на тему "Мораль і цензура" за участю голови регіонального відділення Нацкомісії з моралі Марини Севастьянової, керівників телеканалів, інтернет-провайдерів і політиків.