Національний аерокосмічний університет «Харківський авіаційний інститут» - один із символів Харкова, унікальний навчальний заклад, який майже 100 років готує фахівців для авіаційної та космічної галузей. Він розташований на північній околиці міста: від основного корпусу ХАІ до кордону з РФ – менше 30 км. У тому числі з цього боку росіяни намагалися прорватися в Харків: на перехресті поряд із вишем 27 лютого 2022 року відбувся бій із російською ДРГ.
По суті в часи великої російсько-української війни ХАІ став заручником своєї локації: майже безперервні обстріли у перші місяці війни, понад 200 підтверджених прильотів станом на липень 2025-го і страх абітурієнтів – бо кордон дуже близько.
Проте університет не лише виживає, але й відбудовується, намагаючись зберегти унікальну фахову та освітню базу.
Руйнування: масштаби трагедії
За словами в.о. ректора ХАІ Олексія Литвинова, за час повномасштабного вторгнення обстрілами зруйнована або пошкоджена практично вся інфраструктура університету: навчальні корпуси, кампус, житлові будинки, підстанція, спортивні споруди. За попередніми оцінками, збитки сягають понад 300 мільйонів гривень, але після закінчення всіх експертиз ця цифра імовірно значно зросте.
Особливо важким став 2024 рік. 27 червня російські війська скинули на Київський район Харкова фугасні 500-кілограмові авіабомби, пошкодивши будівлі ХАІ, гуртожитки та прилеглі будинки.
2 вересня 2024 року керована авіабомба влучила безпосередньо на територію вишу, пошкодивши корпуси, спорткомплекс і забудову навколо.
Основний удар прийняло ліве крило головного корпусу. КАБ зачепився за флагшток і здетонував, не влучивши в сам корпус. Це нас врятувало», — згадує в.о. ректора Олексій Литвинов.
Того дня було вибито 560 вікон, поранено п’ятьох співробітників. Понад 100 людей, які перебували в укритті, залишилися неушкодженими.
У результаті обстрілів головний корпус ХАІ, який є історичною будівлею, потребує складної реставрації: пошкоджено дах і фасади. Після прильотів четвертий поверх корпусу виявився повністю дірявим.
«Дах піднявся від вибухової хвилі, потім впав і проломив крокви», — пояснює в.о. ректора.
Відбудова: стіни, укриття, люди
За словами Олексія Литвинова, черговість об’єктів для відбудови виш визначає самостійно: у пріоритеті - корпуси та гуртожитки. У 2024 році ХАІ розробив сім комплектів проектно-кошторисної документації для реконструкції, капітальних і поточних ремонтів. Пріоритети для всіх корпусів — дахи, фасади, вікна.
Перш за все треба закінчити дах головного корпусу, оскільки опади осінньо-зимового сезону руйнують історичну будівлю. У 2024 році відремонтували 1000 м² покрівлі, залишалося ще 1400 м². Зараз роботи продовжуються. Виш веде їх власними силами: бригада з п’яти співробітників ремонтує покрівлю, але через брак фінансування та кваліфікованих працівників процес іде повільно.
«Наш експлуатаційно-технічний відділ на 70% складається з жінок, яким близько 60 років. Вони не можуть відновлювати дах. Запропонувати конкурентну зарплату стороннім будівельникам ми теж не можемо», — пояснює Литвинов.
Вікна — окрема проблема. Ті, які можна було склеїти або якось відновити, - відновили. Але багато з вибитих вікон - нестандартні, є навіть вітражні, і їхня заміна коштує десятки мільйонів гривень. Наразі виш не має потрібних коштів. Отвори закрили плитами USB.
Спорткомплекс, відомий серед харків’ян як Манеж, збиралися відновлювати пізніше. Починаючи з 2022 року, він неодноразово потрапляв під обстріли. Уже коли готувався цей матеріал, Манеж знову потрапив під удар. За одну ніч у район, де він знаходиться, прилетіли КАБи, «Іскандери» та «Шахеди». За словами представників вишу, будівля фактично зруйнована.
Головним викликом на шляху відбудови залишається для ХАІ брак коштів. Держава взагалі не виділяла гроші на відновлення головного корпусу, аргументуючи це браком ресурсів. Те, що зроблене у головному корпусі, на 90% профінансовано з власного бюджету виша, ще 10% — це кошти благодійників.
Гуртожитки, де проживають близько 800 внутрішньо переміщених осіб із Борової, Ізюма, Куп’янська та Золочева, ремонтуються за підтримки держави (30%), благодійників (40%) і власних коштів вишу (30%).
Олексій Литвинов наголошує, що вишу допомагають випускники: хтось переказує гроші, хтось привозить пісок, цемент чи плитку.
ХАІ постійно через МОН, обласну адміністрацію та міжнародні організації подається на грантові програми, пов’язані з відбудовою, але в цьому питанні, наголошує в.о. ректора, є складнощі.
«У нас є дві проблеми. Перша - занадто великі обсяги руйнувань. Друга - дуже проблемне місце розташування, локація сама по собі: околиця міста, близькість до кордону з РФ. Звісно, донори та спонсори побоюються в це вкладатися. Але ми не втрачаємо надії. Для всіх таких заявок потрібна проектно-кошторисна документація, тому ми її зробили. Те, що в наших силах, ми намагаємося робити самі», - зазначає Олексій Литвинов.
Важливим елементом відбудови стали укриття. Як розповідає проректор з адміністративно-господарської частини Геннадій Деркачівський, у будівлях вишу були підвали, у яких у березні – квітні 2022 року, у місяці найсильніших, щоденних обстрілів Харкова, жили до 2000 людей. Це були не тільки співробітники ХАІ, але й просто мешканці селища Жуковського. За словами Деркачівського, останні люди залишали підвали вишу аж восени 2023 року.
У 2024 році ХАІ облаштував майже 1000 м² укриттів із Wi-Fi, вентиляцією, кількома виходами, санвузлами, пандусами, генераторами, автономним опаленням, запасами їжі та води.
«Один квадрат коштував 3000 гривень, усе зроблено за кошти вишу», — зазначає проректор.
Укриття використовуються не лише у разі загрози обстрілів, але й для проведення конференцій, круглих столів, захистів дисертацій і деяких студентських заходів.
«Там працює хаб студентського креатива, де студенти у разі бажання збираються і проводять неформальні зустрічі», — каже проректор.
За словами в.о. ректора Олексія Литвинова, попри всі труднощі, колектив ХАІ демонструє надзвичайну єдність. 2 вересня 2024 року, після денного прильоту, співробітники та студенти діяли дуже злагоджено: одні викликали швидкі, інші надавали першу допомогу, треті розбирали завали.
«Це був один із тих моментів, коли неможливо залишатися осторонь. Я просто відчув, що маю бути там, серед тих, хто допомагає. Ми виносили пошкоджену техніку, прибирали уламки, розчищали аудиторії. Було важко емоційно, бо ці стіни — частина нашої пам’яті, студентських років, а тепер — руїни. Але водночас це було і про силу: силу колективу, який об’єднався, щоби підтримати свій дім», - згадує той день аспірант виша Нікіта Скоріно.
Протягом кількох днів силами колективу були закриті понад 500 вибитих вікон. До кінця року в корпусі закінчили всі внутрішні роботи, які можна було провести.
Виклики: кадри, студенти, галузь
Відбудова ХАІ — це не лише про відновлення інфраструктури, але й про збереження належного рівня освіти.
Справжній виклик сьогодення — це не стільки відбудова зруйнованих стін, скільки відновлення академічної спільноти, повернення довіри та жаги до навчання й науки в період війни. Відбудова університету - це коли викладачі знову вірять у завтрашній день, коли студенти повертаються з бажанням навчатися, коли університет знову стає простором думки, дискусій і відкриттів», — каже доктор економічних наук, доцент, професор кафедри менеджменту та бізнес-адміністрування Ірина Шевченко.
Лише 35% студентів ХАІ перебувають у Харкові. Серед викладачів 50% — у місті, 15% — за кордоном, решта — у Центральній та Західній Україні.
За словами Ірини Шевченко, дистанційне навчання ускладнює мотивацію студентів, особливо тих, хто за кордоном.
«Мотивація студентів сьогодні - надзвичайно складний та часто абстрактний процес. Особисто для мене найважливішим завданням є спроба формувати в них не лише академічну зацікавленість, але й відчуття внутрішнього зв’язку з Україною. Виїжджають найкращі. Якщо вдається хоча б думкою повернути їх до ідеї повернення — вважаю, це перемога», — додає вона.
В.о. ректора Олексій Литвинов має побоювання, що повернення до офлайн-навчання може стати проблемою не стільки для студентів, скільки для викладачів, які звикли до дистанційного формату за роки ковіду та війни.
Набір абітурієнтів ускладнений демографічною кризою, виїздом молоді за кордон і складним розташуванням – Харкова взагалі і виша в ньому зокрема.
«Ми стали заручниками локації, — визнає в.о. ректора. - ХАІ залишається унікальним вишем, єдиним в Україні, що готує інженерів для авіакосмічної галузі. Але руйнування ключових підприємств — Харківського авіазаводу, «Антонова», «Мотор Січ» — ускладнює працевлаштування випускників».
Окрім того, інженерні спеціальності, як-от літакобудування чи двигунобудування, втрачають популярність через низький рівень знань абітурієнтів із математики та фізики. Литвинов зазначає, що діти не обирають фізику на НМТ - усі хочуть бути економістами чи юристами.
Водночас навіть зараз в університеті навчається близько 700 іноземних студентів. Виш укладає нові угоди про академічну мобільність та подвійні дипломи. Також ХАІ став єдиним вишем України, який взяв участь у цьогорічній щорічній конференції NAFSA — найбільшому світовому форумі з міжнародної освіти.
Попри всі виклики часу, релокуватися ХАІ точно не планує.
«Ми не можемо забрати звідси станки, двигуни, літаки. Без цього навчання неможливе: не можна пояснити на пальцях, як працює двигун», — наголошує в.о. ректора.
Університет продовжує працювати над проєктами, зокрема розробкою двомісного пасажирського літака ХАІ-100, демонструючи, що Україна залишається однією з п’яти країн світу з повним циклом створення літальних апаратів. Виш облагороджує територію, зберігає культурне життя, підтримує наукові школи.
«Дуже багато жахів розповідають про наш університет: "знаходиться на Жуках, постраждав 200 разів" - це все постійно мусується. Хоча наша ситуація не гірша, ніж у багатьох інших. Ми не можемо дозволити, щоб зовнішній вигляд вишу навівав тугу. Абітурієнти мають бачити перспективу», — каже Литвинов.
Проректор ХАІ з науково-педагогічної роботи Андрій Гуменний вважає, що у сучасних умовах відбудова університету — це насамперед відновлення довіри: до закладу освіти як простору для розвитку, до викладача як носія знань, до студентської спільноти як рушійної сили змін. Також ідеться про інституційну стійкість — здатність університету працювати в умовах кризи, приймати рішення, адаптуватися до змін, зберігаючи при цьому якість та стратегічне бачення.
Ми прагнемо не просто зберегти, а переосмислити роль університету в новій реальності. Тобто для нас відбудова — це не повернення до минулого стану, а рух уперед, до університету майбутнього, що відповідає викликам часу та водночас зберігає свою місію — формувати освічене, вільне та відповідальне суспільство", - зазначає Гуменний.
В.о. ректора ХАІ вірить у відродження Харкова як студентської столиці України.
«Саме вищі навчальні заклади могли би стати тим локомотивом, який витягне місто в світле майбутнє. Звісно, потрібна безпека. А далі треба розмовляти, переконувати, показувати переваги. Виші можуть бути тим іміджевим проектом, що продемонструє, які величезні перспективи має Харків», — переконаний він.
Університет продовжує подаватися на гранти, залучати випускників, ремонтувати корпуси власними силами. Кожен відремонтований дах, кожне закрите вікно, кожна зустріч у студентському хабі — це крок до того, щоб ХАІ залишався осередком знань і надії.
«Чому ми займаємося відновленням, хоч війна ще не закінчилася? Не ми це будували - не нам це руйнувати. А значить, наше завдання зараз - зберегти те, що є, і підтримувати в нормальному стані. Але відновлення – це ж у першу чергу не про стіни. Я хочу зберегти тут наукові школи. Я хочу зберегти викладачів. ХАІ відомий своєю історією — Антонов, Івченко, Мікаян. У нас є і можливості, і бажання зберегти виш», - підсумовує в.о. ректора.
Фото - прес-служба ХАІ
