(Продовження. Початок див тут)
Частина друга. Судили, але відпустили
Десять найбільш резонансних кримінальних справ Харкова останніх років (продовження) У цій категорії гучних кримінальних справ обвинуваченим вдалося або довести свою невинність, або уникнути покарання, або вирок був переглянутий.
5) Справа про замах на Михайла Добкіна і Геннадія Кернеса
Справу про замах на життя тоді ще мера Харкова Михайла Добкіна і секретаря міськради Геннадія Кернеса було порушено 2007 р. після двох вибухів "малої потужності", які з інтервалом в чотири місяці прогриміли недалеко від Г.Кернеса. Наприкінці того ж року за організацію замаху був затриманий депутат Московської райради Олег Медведєв. Приблизно за півроку після його затримання Кернес прокрутив журналістам аудиозапис, на якому хтось комусь з уживанням нецензурної лексики нібито замовляв вбивство Г.Кернеса, М.Добкіна та їх родичів. Цей запис, який тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко назвав монтажем, і став головним доказом провини О.Медведєва.
Справа розглядалася в Апеляційному суді Харківської області. Процес був закритим. Журналістам це пояснювали дивно: мовляв, аудиозапис містить загрози О.Медведєва не тільки вбити, а й згвалтувати перших осіб Харкова "з особливою жорстокістю", і саме тому справу треба розглядати без участі преси. Все це було схоже на спеціальний трюк, покликаний провести процес без зайвого галасу: все-таки свідчення давали перші особи міста, і що б вони не говорили, виставляти напоказ це їм, наімовірніше, не хотілося. Схоже, суд їх у цьому підтримав.
У підсумку торік Олега Медведєва засудили до 10 років позбавлення волі. Його адвокат Наталія Хорунжа назвала вирок "несправедливим і безпрецедентним" і підкреслила, що звинувачення грунтувалося лише на аудиозапису з погрозами і свідченнях свідка Бориса Зайцева, якого Медведєв нібито найняв для здійснення вбивства. А мер Михайло Добкін навпаки заявив тоді, що вважає вирок справедливим: "Пан Медведєв замишляв убивство, конкретно його планував, у нього були помічники, він витрачав на це гроші". Так чи інакше, вирок красномовно продемонстрував, чия влада в місті і що буває з тими, хто цього не розуміє. У квітні цього року Вищий спеціалізований суд у цивільних і кримінальних справах переглянув вирок О.Медведєву: звинувачення в замаху на вбивство з нього не зняли, але значно зменшили термін покарання. У результаті Медведєв, відсидів вже більше 3 років у СІЗО, був відпущений на свободу. Перегляд вироку продемонстрував, що у цієї влади все ж є свої межі.
Але пригоди Медведєва не обмежуються трирічною відсидкою. У липні 2006 р. у під'їзді на нього напали троє невідомих, які порізали йому вуха, ніс і сідниці. Медведєв стверджував, що напад на нього замовили Добкін і Кернес. Подейкували, що це нібито помста за постачання першим особам міста неякісн их наркотиків, проте сам Медведєв заявляв "SQ", що така версія - не більш ніж домисел, а напали на нього за його політичну діяльність: мовляв, будучи депутатом Московської райради, він сильно критикував міську владу. Ця версія ще більш сумнівна, ніж припущення про наркотики: Медведєв уже точно не був активно критикованим, а інших прецедентів бандитських нападів за критику влади в Харкові не траплялося. Тому вся ця історія більше схожа на зведення особистих рахунків.
Медведєв упізнав нападників. Серед них був Сергій Михайличенко, якого у 2008 р. міліція розшукувала як особливо небезпечного злочинця на прізвисько Джонсон. Його підозрювали в розбої, нанесенні тілесних ушкоджень, підробці документів та участі у "мирному мітингу" на Клочківській. На початку 2009 р. Михайличенко затримали, при ньому виявили три паспорти на різні імена, але незабаром його відпустили. На засіданнях суду у справі про напад на Медведєва все перевернулося з ніг на голову: потерпілого доставляли під конвоєм і тримали в клітці, де зазвичай містяться підсудні, оскільки він якраз звинувачувався в замаху на Добкіна і Кернеса. А підсудний приїжджав до суду самостійно, на власному автомобілі, і сідав поруч зі своїм адвокатом. На одному з останніх засідань Медведєв несподівано заявив, що Михайличенко непричетний до нападу на нього. І це викликає підозри в тому, що сторони просто домовилися.
Можливо, у цій справі будуть засуджені двоє інших підозрюваних, проте Сергію Михайличенку, враховуючи позицію Медведєва, навряд чи щось загрожує. Кримінальні справи проти Михайличенка порушувалися, коли начальником облуправління міліції був Віктор Развадовський, а міністром внутрішніх справ - Юрій Луценко. Тоді Луценко, який прийшов на міністерську посаду прямо з вуличних акцій протесту, часто грішив гучними заявами, які можна було розцінювати як порушення таємниці слідства. За допомогою натяків і недомовок Луценко намагався намалювати таку картину: на Медведєва напали через наркотики, виконавець - Михайличенко, замовники - перші особи міста.
Довести все це не вдалося, влада змінилася, і питання тепер задають самому Юрію Луценку. Хто і за що робив замах на Олега Медведєва, схоже, вже не дуже цікаво навіть йому самому.
6) Справа про потрійне вбивство на Салтівці
Приказка "Від суми та від тюрми не зарікайся" в нашій країні, схоже, не припинить бути актуальною ніколи: справа про потрійне вбивство на Салтівці показала, що в СІЗО може опинитися кожен. В умовах міліцейської системи, орієнтованої на показники розкриття, підозрюваним у нас стати так само просто, як застудитися в дощову погоду. А от довести потім свою невиновність майже неможливо. Далеко не кожен суддя візьме на себе сміливість і відповідальність виправдати підозрюваного у вбивстві, тому кількість виправдувальних вироків можна перелічити на пальцях однієї руки. Суддя Апеляційного суду Харківської області Юрій Шевченко цю відповідальність на себе взяв - і виправдав підозрюваних у вбивстві трьох осіб. І хоча такий поворот подій обурив родичів загиблих, не можна не визнати, що у судді були серйозні підстави вирішити саме так.
Уранці 5 лютого 2009 р. у районі перехрестя проспекту Тракторобудівників та вулиці Героїв Праці перехожі виявили трупи двох чоловіків і однієї жінки похилого віку з десятками колото-різаних ран. Почалися розмови про те, що в місті орудує маніяк. Міліція спрацювала підозріло швидко, і вже за три дні за підозрою у вбивстві затримали двох молодих хлопців, Дмитра Дорофєєва 1989 року народження та Олександра Макарова 1985 року народження, яких у міліції знали як наркозалежних і раніше судимих. Версія правоохоронців: підозрювані приготували наркотик "винт", взяли його, взяли два кухонні ножі, відправилися добувати гроші на нові дози і зарізали трьох людей. Колишній начальник облуправління міліції Віктор Развадовський бадьоро відрапортував про розкриття потрійного вбивства менш ніж за чотири дні після його вчинення.
Пробувши кілька діб у Московському райвідділі, молоді люди зізналися у скоєнні вбивств, і саме їх свідчення стали основою звинувачення. Коли ж справу передали до суду, обвинувачені заявили, що зізнання з них вибили в міліції. Справа тягнулася більше двох років. У ході процесу спливло чимало фактів, що говорили на користь обвинувачених. З'ясувалося, що Макаров і Дорофєєв зізналися не лише в потрійному вбивстві, але і в десятці розбійних нападів, які потім чомусь у справі вже не фігурували. Серед іншого вони розповіли про крадіжку золотого браслета у перехожого, за що потім судили зовсім іншу людину. Спливли також процесуальні порушення міліціонерів - обшуки квартир без необхідних санкцій, передача речей на експертизу в пошкодженій упаковці, незаконне затримання підозрюваних у райвідділі на кілька днів, хоча на ніч їх повинні відвозити до ІТУ.
Спочатку Макаров і Дорофєєв розповіли в міліції, що вбивали кухонним ножем і викруткою, пізніше, коли експерти за характером ран загиблих з'ясували, що удари завдавалися ножами, в показаннях підозрюваних фігурували вже два кухонні ножі. І найголовніше - з'ясувалося, що у Макарова є алібі, яке в міліції навіть не взяли до уваги: ніч убивства він провів у будинку своєї дівчини в селищі Затишшя разом з нею і її приятелем. Свідки підтвердили алібі Макарова в суді, також його слова підтвердила роздруківка місць дзвінків з мобільного телефону Макарова.
Висновки експертиз були суперечливими: міліцейська експертиза, проведена в Дніпропетровську, виявила ДНК крові загиблих на кухонному ножі, вилученому в Дорофєєва, інша експертиза, проведена інститутом ім. Бокаріуса, виявила, що бурі плями на ножі є слідами фарби. Пізніше ніхто з міліціонерів, що вилучав ножі, так і не зміг пригадати, чи була взагалі на них кров у момент їх вилучення. За словами Олександра Дорохова, адвоката О.Макарова, кров дійсно була, і не тільки на ножах, які фігурували у справі, а й ще на одному розкладному ножі, вилученому в квартирі його підзахисного. Тільки з'явилася кров загиблих на ножах уже в Московському райвідділі. За версією захисту, міліціонери, фабрикували цю справу, спеціально забруднили ножі кров'ю жертв, взявши її з мокрого одягу вбитих, який до цього забрали з моргу і кілька днів зберігали в райвідділі.
Цю резонансну справу намагалися розкрити якнайшвидше, мабуть, за вказівкою зверху, і результат очевидний. Суд сказав своє слово. Прокуратура спробує оскаржити виправдувальний вирок у Вищому спеціалізованому суді у цивільних і кримінальних справах. Якщо суд вищої інстанції залишить вирок без змін, міліції знову, через три роки, доведеться розслідувати потрійне вбивство на Салтівці. Шанси знайти реального вбивцю за три роки наближаються до нуля. Доти, доки він не вчинить нового злочину.
7) Справа про вбивство Євгена Кушнарьова
Загибель на полюванні в січні 2007 р. колишнього губернатора Харківської області та одного з перших осіб Партії регіонів Євгена Кушнарьова вже в силу статусу загиблого не могла не викликати маси підозр. Тільки ледачий не говорив про те, що версія про випадкове потрапляння кулі рикошетом від дерева виглядає непереконливо і що Кушнарьов комусь у чомусь заважав. Приблизно в тому ж дусі говорили про смерть (за офіційними версіями - самогубства) колишнього міністра транспорту Георгія Кірпи і колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка. Коли гине така високопоставлена особа, підозрювати можна що завгодно, але довести, як правило, не вдається нічого.
З точки зору здорового глузду версія навмисного вбивства Євгена Кушнарьова виглядає непереконливо: по-перше, такий сценарій навряд чи б реалізовувався на полюванні в колі однопартійців, адже на них же відразу і падає підозра, а по-друге, якби Кушнарьова хотіли вбити, його навряд чи повезли б до лікарні. Адже "стрілявся" ж Ю. Кравченко двічі.
У вбивстві з необережності звинуватили учасника полювання Дмитра Завального. У травні 2009 р. суддя Апеляційного суду Харківської області Юрій Шевченко закрив кримінальну справу стосовно Д.Завального на підставі закону про амністію. Пізніше Верховний суд України підтвердив це рішення. Судове слідство було припинене. При цьому сам Завальний не визнавав себе винним і взагалі ніяк не коментував ситуацію.
У квітні 2010 р. тоді генеральний прокурор України Олександр Медведько заявив, що переглядати справу Євгена Кушнарьова ніхто не буде. І хоча у цій справі ще можна очікувати окремих заяв і спекуляцій, найімовірнше, в ньому поставлена крапка.
Частина третя. Очевидні справи
У цих гучних справах провина обвинувачуваних настільки очевидна, що заперечувати її немає сенсу.
8) Справа про ритуальне вбивство
Вбивство 19-річного Олександра Пустовіта на харківському цвинтарі в ніч на 1 грудня 2008 р. журналісти відразу ж охрестили ритуальним. Після перших допитів підозрюваних і свідків у міліцейських протоколах намалювалася така картина: молодого хлопця принесли в жертву представники секти "Гірської меси з вірою в темні сили й ніч", яку очолювала 21-річна дівчина. У ході обряду чорної меси вони вбили хлопця, перерізали йому горло і випили його крові.
На лаві підсудних двоє - 21-річна Олена Нечепорук, яка за версією звинувачення була натхненником убивства, і її хлопець, 23-річний Сергій Богданов, виконавець злочину. У суді він зізнався у скоєному, але заявив, що вбити О.Пустовіта його намовила дівчина. Нечепорук заперечувала свою провину, заявивши, що Богданов убив хлопця з ревнощів, а вона не знала про його наміри. Нечепорук зізналася, що захоплювалася магією і езотерикою і часто збирала друзів у себе на квартирі, однак обидва обвинувачених заперечували ритуальний характер убивства і існування якої-небудь секти.
Як докази міліцейської версії про секту і ритуальне вбивство суд розглянув щоденник Богданова "Книга відображень" з невиразними побутовими записами і погрозами, а також книги про магію та саморобну дошку для спіритичних сеансів, вилучені в квартирі Нечепорук. Ці докази не переконали суд в існуванні секти і ритуальний характер вбивства, і справу було направлено на додаткове розслідування. У підсумку вона розглядається досі.
Обвинувачені розповіли в суді, що в міліції їх били, залякували і змусили підписати потрібні свідчення. Більше того, про те, що їх били в міліції, заявили і кілька свідків у цій справі. Один з них, 19-річний Володимир, наприклад, розповів у суді, що міліціонери били його пластиковими пляшками і примушували годинами стояти в одягнутих на нього автомобільних покришках, хоча його взагалі не було на кладовищі в ту ніч. Однак у міліції Володимир дав свідчення про те, що на місці злочину був не тільки він, а й "хлопець, якого всі називали Архангел", і "дорослий чоловік віком за тридцять років". Усі разом вони нібито провели над убитим "обряд чорної меси" для "підвищення життєвого тонусу всіх учасників".
Цей злочин може бути звичайним убивством на грунті ревнощів, може бути і чимось більшим. Однак він ще раз продемонстрував, як у нас у міліції "справи робляться". Можна зрозуміти, коли про тортури в міліції кажуть підсудні: можливо, вони брешуть, намагаючись уникнути відповідальності. Але навіщо обмовляти на міліцію свідкам, яких ніхто ні в чому не звинувачує? Прокуратура проводила перевірку і не знайшла в діях міліціонерів нічого протизаконного, і це теж говорить про багато що.
9) Справа про вбивство міліціонера в Харкові
У нас міліцію частіше лають, ніж хвалять, і для цього є об'єктивні причини. Проте за всією критикою на адресу міліції люди забувають, що робота у правоохоронців небезпечна і що вони бувають під кулями.
У липні минулого року при виконанні службових обов'язків загинув інспектор патрульної служби 33-річний Сергій Євлахов. Того вечора він і ще один міліціонер помітили біля супермаркету на Олексіївці дивно одягненого хлопця з великим рюкзаком і вирішили перевірити у нього документи. Хлопець пирснув їм в обличчя з газового балончика, почав тікати, потім дістав з рюкзака автомат і смертельно поранив Сергія Евлахова, який гнався за ним.
Підозрюваного у вбивстві міліціонера, 21-річного Артема Дериглазова, затримали наступного дня в приватному будинку, де він жив з батьками. При затриманні він чинив опір і поранив із дробовика ще двох міліціонерів, при цьому його самого теж поранили в руку. У будинку підозрюваного знайшли цілий арсенал зброї - мисливські карабіни батька Дериглазова (на них були дозволи), а також пістолети та автомати, які підозрюваний змайстрував сам - переробив сигнальну зброю й макети в бойовий.
Дериглазова звинуватили у вбивстві міліціонера, незаконному виготовленні та зберіганні зброї, опорі співробітникам міліції, а пізніше - у пограбуваннях чотирьох банків. Дериглазов визнав себе винним у вбивстві міліціонера і замах на життя його колег, але заперечує свою участь у пограбуваннях банків.
Цікава особистість Артема Дериглазова. Зовні робить враження нетовариські людини, інтроверта. Виглядає осудним. Однокурсники (він навчався в ХАІ) згадували його як тихого спокійного хлопця. Він любив зброю і робив її сам. Читав книги психолога Вадима Шлахтера "Как поиметь мир", "Бойова машина", в яких говориться, що треба бути сильним, виділятися з загальної маси і зневажати її, домінувати будь-якою ціною. Гуляв по вулицях з автоматом у рюкзаку, за містом вправлявся у стрільбі, захоплювався ідеями нацизму. Був готовий вбити людину, що і зробив. Норвежець Андрес Брейвік теж був тихим, захоплювався різними ідеями, любив зброю і був готовий убивати. Хто знає, чи не є Дериглазов нашим потенційним Брейвіком?.. Тепер це будуть з'ясовувати психіатри.
Сергія Евлахова посмертно нагородили орденом "За мужність". Ціною свого життя він зробив так, що нам не довелося дізнатися, куди й навіщо в той вечір йшов з автоматом Артем Дериглазов.
10) Справа про ДТП, у результаті якої загинули 6 людей
Ці шокуючі кадри довго гуляли інтернетом і мобільними телефонами - тіла біля трамвайної зупинки, кров, відірвані ноги ... Все це більше схоже на Балкани під час громадянських воєн, ніж на мирний Харків. 2 травня 2008 р. джип "Mitsubishi" не зупинився на червоне світло, на повній швидкості влетів на зупинку на Полтавському шляху і врізався в людей, що чекали трамвая. Машина збила насмерть шістьох людей (серед них 9-річний хлопчик і 5-річна дівчинка) і травмувала ще двох. Водій джипа, Андрій Полтавець, був п'яний. Сам він пізніше стверджував, що відчув себе зле після прийому ліків від діабету, однак так і не зміг пояснити, чому не зупинив машину, коли в очах почало двоїтися, а проїхав ще злощасних 500 метрів. Відразу після аварії він просто вийшов з машини і сів на бордюр. У пресі писали, що від розправи людей його врятувала міліція. В аварії постраждав також син Полтавця, який їхав разом з ним, - отримав незначні травми.
Суд засудив Полтавця до 10 років позбавлення волі. Зараз він відбуває покарання в колонії в Полтавській області з далеко не найсуворішим режимом і вже за пару років може отримати умовно-дострокове звільнення за гарну поведінку. Однак найсумніше в цій історії навіть не те, що Полтавець може не відповісти за всією суворістю за скоєне, а те, що цього не вдалося запобігти. Адже як з'ясувалося на суді, Андрій Полтавець уже притягувався до адміністративної відповідальності за керування автомобілем у нетверезому стані. Такі трагедії змушують замислитися про необхідність посилення покарання за водіння у п'яному вигляді. При цьому варто подумати про те, щоб не тільки збільшувати штрафи, але і забирати у порушників водійські права на тривалі терміни.