Харківський приватний музей міської садиби планує випустити книгу про перші роки існування Харкова. Видання буде представляти собою збірник документів 1644 - 1660 рр., що стосуються історії міста. Як повідомив директор музею Андрій Парамонов, деякі документи унікальні і будуть введені в науковий обіг уперше. Основні з них знайдені в Російському державному архіві давніх актів у Москві.
"Якщо сьогодні подивитися на книги про Харків, то існує дуже багато невеликої, але плутанини. Який же рік усе-таки вважати заснуванням міста? Все це беззаконня за потурання професійних істориків відбувається у нас уже давно. Усе ще в тому, що історик, академік Дмитро Багалій мав і має найвищий авторитет в історичній області. Але він мало працював з документальними джерелами, особливо в московських архівах. Так, багато документів, які він розшифровував, трактуються зовсім по-іншому", - зазначив А.Парамонов.
За його словами, книга буде мати такий вигляд: з лівого боку будуть розміщені фотокопії документів, а з правого - їх розшифровка. "Це найбільш правильний варіант, щоб ніхто не міг засумніватися в достовірності, щоб жоден з авторитетів історичної науки минулого і сьогодення не міг втрутитися і міркувати про дати", - повідомив А.Парамонов.
"А далі стане питання, яку ж все-таки дату заснування отримає Харків", - зазначив він. Можливо, це буде раніше офіційно прийнятої. "Почати відлік документів, які стосуються історії Харкова, можна з 1647 р., коли тут з'явився хутір Бєлгородсько-Миколаївського монастиря", - повідомив А.Парамонов.
Довідка "SQ". За офіційною версією, Харків заснований 1654 р. якимось козаком Харком, звідки і пішла назва міста. Проте вчені, серед яких Дмитро Багалій, вважають цю легенду недостовірною. Походження назви міста, за Д.Багалієм, не може походити від Харка, оскільки назва річки Харків уже присутня після 1553 р. на царській карті "Великий Чертеж", тобто задовго до появи Харка.
За іншою легендою, описаною у подорожніх записках академіка В.Зуєва, що проїжджав через місто 1781 р., яку розкритикував як недостовірну харківський історик Леонід Мачулін, засновником міста був пасічник Харитон. "Найменування своє Харків має від першого поселенця Харитона, що вийшов з багатьма іншими сім'ями й оселився тут. Він був пасічником або бджолярем; працями своїми та здатністю місця розжився він скоро, так що багато хто з інших місць стали до нього приходити для співжиття, а як у гуртожитку, у малоросіян, звичайно називають один одного півім'ям, то, називаючи його Харком, прозвали і Харків хутір, і Харків слобода, і Харків місто, тому мені розповідали, не багатьом буде більше ста років (від 1781 р.), отже і початок міста Харкова не далі ставиться", - йдеться в записках.
У рукописному "топографічному описі Харківського намісництва" 1785 р. наведена третя легенда "Насправді невідомо, але якщо повірити чутці, то на цьому місці завів собі хутір хтось із заможних малоросіян, але хто він був такий, звідки і коли, про те відомостей немає, ім'ям Харитон, а у просторіччі Харко, від якого нібито це місто і річка звання своє отримали".
Текст колійних записок Зуєва 1781 р., як і текст з "Топографічного опису Харківського намісництва 1785", суперечить раніше написаному офіційному документу губернської канцелярії "Опис міст і знатних містечок у провінціях Слобідської губернії у 1767-1773 роках", де сказано: " Початок населення цього міста (Харкова) в 7138 (від створення світу, 1630 від Р.Х.) році, в якому перші почали збиратися на поселення малоросіяни з-за дніпровських, польських і малоросійських міст; перший з них був осадчий Іван Каркача, і містечко було побудоване дерев'яне, з таким укріпленням, яке в тодішній час служити могло єдино до притулку від ворожого татарського нападу".
У друкованому "топографічному описі Харківського намісництва з історичним попереднім повідомленням..." 1788 р. видання сказано, що місто отримало свою назву саме за річкою, без згадки Харка: "Губернське місто Харків, привілейоване, називається за річкою Харків, при якій він розташований". А річка, в свою чергу, могла отримати назву від поритого підземними ходами давньоруського городища XI домонгольського або XII століття на мисі в межиріччі на Університетській гірці, на залишках якого переселенці заснували Харківський острог у 1653 р.
