Минулого тижня про Харків знову найчастіше говорили в контексті "політичних" кримінальних справ, причому головною дійовою особою цього разу була не Юлія Тимошенко, другу кримінальну справу стосовно якої готується розглядати Київський райсуд міста. Колишній губернатор Харківської області й керівник обласної "Батьківщини" Арсен Аваков не зміг, як хотіли того його однопартійці, очолити делегацію області на з'їзді "Батьківщини", який відбувся 30 березня. Причина для цього в Авакова була вельми поважна - п'ятьма днями раніше його заарештували в Італії.
Як виявилося, Інтерпол таки розіслав орієнтування на розшук Авакова. Італійським сarabinieri представницький "Mercedes" Арсена Борисовича на вулиці маленького містечка Фрозіноне здався підозрілим, і вони вирішили перевірити у пасажирів машини документи. В результаті Аваков очікує вирішення своєї долі в римському ізоляторі тимчасового утримання. В Фрозіноне, який розташований неподалік від Рима, в Авакова, як кажуть, є власна нерухомість. І саме тут він мешкав з осені минулого року, коли завбачливо пішов з Харкова ще до початку кримінального переслідування. Це містечко з населенням менше 50 тисяч осіб, до речі, дуже популярне серед громадян України: тут лише офіційно мешкає півтори сотні наших земляків.
"Батьківщина" відразу ж заявила, що Авакову слід просити в Італії політичного притулку. Але він поки не став цього робити. І навряд чи тому, що в Італії це набагато складніше, ніж, наприклад, у Чехії, де осів колишній міністр економіки Данилишин, теж розшукуваний українською владою через Інтерпол. Найімовірніше, Аваков сподівається, що зможе "завалити" процес екстрадиції в італійському суді й вийти на свободу або затягнути цей процес аж до самих парламентських виборів. Адже екстрадиція - процедура складна й тривала. Те, що вона може зайняти кілька місяців, визнають і в Генпрокуратурі, про що заявив керівник її прес-служби Юрій Бойченко. А буває, що екстрадиція затягується і більш ніж на рік, адже після судового розгляду та прийняття відповідного рішення його можна оскаржити у всіх існуючих інстанціях.
Навіщо це Авакову? Тут усе просто. Арсен Аваков у нинішній "Батьківщині" - особистість не ключова, але досить важлива. І тому, що він очолює місцеву організацію в найбільшій області, й тому, що здатний стати одним з основних спонсорів на майбутніх парламентських виборах. З фінансуванням у цієї партії великі проблеми, а в Арсена Борисовича, навіть незважаючи на фактичний розгром його бізнес-імперії, грошей залишилося достатньо. В опублікованому днями черговому рейтингу двохсот найбагатших українців за версією журналу "Фокус" Арсен Аваков втратив порівняно з торішнім аналогічним рейтингом солідну суму - близько 100 мільйонів доларів. Однак незважаючи на вкрай невдалий рік він опустився в списку мільйонерів лише на п'ять позицій - з 65-го на 70-е місце. І в ситуації, що склалася, Аваков явно буде готовий поділитися з партією невеликою частиною з решти 190 мільйонів (цифри в таких рейтингах - річ, звичайно, умовна, проте свідчать вони все одно багато про що) в ім'я прийдешнього тріумфального повернення до України як нардепа.
Справа в тому, що депутатську недоторканність у нас ніхто не відміняв, а згода Верховної Ради на арешт депутата - річ в українській історії рідкісна. А ось прецедентів, коли люди шляхом обрання нардепом уникали кримінального переслідування, не так і мало. Андрій Шкіль 10 років тому, наприклад, виграв мажоритарний округ, перебуваючи в СІЗО. Арсену Авакову гроші й висока партійна посада вже і так забезпечили місце в прохідній частині списку "Батьківщини". А вже ореол переслідуваного владою повинен взагалі гарантувати позицію ближче до верху списку. І на відміну від Тимошенко й Луценка, яким зі своїми реальними вироками до Верховної Ради потрапити буде складно, для Авакова цей шлях поки що повністю відкритий.
Ще однією харківською новиною, яка облетіла минулого тижня всі центральні ЗМІ, стала заява мера Харкова Геннадія Кернеса про необхідність закрити популярний серед харків'ян нетрадиційної орієнтації клуб "Драйв", розташований у Палаці культури Червонозаводського району (пл. Руднєва, раніше - ДК "Будівельник"). На засіданні виконкому міськради міський голова доручив начальнику управління комунального майна Володимиру Солошкіну вирішити питання із закриттям клубу: "У Палаці культури розміщується гей-клуб. Його давно час закрити. Термін оренди у них закінчився. Нехай знайдуть собі місце, яке не є комунальною власністю", - заявив мер.
Логіка в цій заяві, звичайно ж, є. Палац культури - не краще місце не тільки для гей-клубу, а й для взагалі будь-якого нічного закладу. Однак питань залишається багато. Головна проблема в тому, що "Драйв" - єдине чинне зараз подібне місце в Харкові. І не тільки в Харкові: клуб став центром для ЛГБТ-спільноти цілого регіону - сюди приїжджали "потусити" з Бєлгорода, Полтави, міст Донбасу. Подібного типу заклади відкривалися в Харкові постійно ("Контра", "Кактус", "Барбазан", "Санта-Барбара"...), але як відкривалися, так само швидко й закривалися. А "Драйв" вважався вічним. Серед його постійних відвідувачів навіть ходили чутки, що причина цього - впливовий "дах" в особі якогось депутата.
До речі, "Драйв" не є якимось закритим закладом для геїв. Звичайно, там є все, що належить для подібних місць, - травесті-шоу й відповідна тусовка, однак значну частку відвідувачів складають люди звичайної орієнтації. "Останнім часом до "Драйву" ходило більше негеїв, ніж геїв, - розповідає один із завсідників клубу. - Чи то програма їм подобалася, чи то демократичні ціни... Атмосфера там, звичайно, розкута. Навіть робили для дівчат (справжніх) більше високу ціну за вхід, і все одно їх там була тьма, як медом намазано".
Закрити й зробити вигляд, що проблема вирішена, - це, звичайно, найпростіше. Проте гомосексуальна тусовка від цього нікуди не дінеться: просто вона переміститься з усім відомого (у т.ч. і правоохоронним органам) закладу, керівництво якого стежить за тим, щоб у ньому не було нічого незаконного, до якихось нелегальних місць. Кому від цього буде краще? До того ж не хотілося б, щоб у Західній Європі, де і так, на жаль, Харків знають насамперед як місто, в якому вбивають собак і тужать політичні в'язні, склалося ще й стійка думка, що це місто гомофобів. Тим більше що буквально за пару місяців у Харкові очікується нашестя футбольних уболівальників з Голландії - країни, найбільш "просунутої" в питаннях терпимості. Вищесказане зовсім не означає, що в Харкові не потрібно припиняти відкриту пропаганду "нетрадиційних" цінностей і його варто зробити українською гей-столицею. Але для того, щоб гей-культура перебувала в мирному руслі, заклад типу "Драйву" в місті бути повинен.
ЛГБТ-співтовариство, до речі, практично ніяк не відреагувало на заяву про закриття їхнього улюбленого клубу: гей-парадів протесту в місті не передбачається. "Харківські геї до серйозних розборок не схильні", - пояснює представник спільноти.
З менш пікантних новин - у Харкові нарешті здорожчала вода. "Нарешті" не в тому сенсі, що всі харків'яни з нетерпінням чекали цієї події. Просто про майбутнє здорожчання говорили ще з літа, а в більшості міст України за воду платять більше з 1 березня. Ну а у нас місто веселе - тому з 1 квітня.
Харків'яни тепер платитимуть за воду й каналізацію трохи більше 3,5 гривень за кубометр (за воду - 2,448 грн. За 1 куб.м, за каналізацію - 1,116 грн. за 1 куб.м). До підвищення тарифів кубометр води коштував на десять з невеликим копійок дешевше. У результаті людям, які не поставили лічильники, вода й каналізація буде обходитися на пару-трійку гривень на місяць більше. Тобто це здорожчання можна вважати несерйозним (можливо - розминкою), і накопичених проблем водоканалу вирішити воно не допоможе, стверджують комунальники. Про ці проблеми минулого тижня теж багато говорили. В основному відзначилося "Харківобленерго", яке вкотре намагається залякати владу й громадськість картинами можливих техногенних катастроф, винуватцями яких будуть хронічні неплатежі підприємств водопостачання за електроенергію. Через те що водоканал як стратегічний об'єкт відключати не можна, енергетики використовують будь-які інші методи боротьби - від відключення електрики дитячим таборам КП "Харківводоканал" до розсилки депеш до всіляких центральних органів. А оскільки як у Києві, так і в Харкові гроші на роздачу боргів водоканалу навряд чи хто дасть, незабаром слід чекати чергового витка розмов про необхідність підвищити тарифи. Правда, кажуть, що переконати Нацкомуслуг, яка зараз стверджує комунальні тарифи, в обгрунтованості того чи іншого підвищення - дуже навіть непросто.