Після ракетних ударів по енергетиці, завданих 22 березня, Харків живе в режимі жорсткої економії світла. У місті діють графіки віялових відключень, але додатково до них іноді бувають ще й аварійні вимкнення. Як результат – в окремі дні в деяких будинках не було світла по 10-15 годин поспіль. У той же час Міненерго у своїх щоденних зведеннях повідомляє, що ситуація в енергосистемі в цілому у країні – стабільна, дефіциту енергії немає, навіть є невеликий експорт за кордон. Чому ж тоді харків’яни залишаються без світла – пояснює доктор технічних наук, професор, голова ради Української асоціації відновлюваної енергетики, генеральний директор «Solar Generation» Станіслав Ігнатьєв.
Далі – пряма мова.
Будь-яка енергосистема має 2 складові:
- Генерація: нею займаються ТЕЦ, АЕС, ГЕС, а також альтернативна енергетика – сонячні електростанції тощо.
- Передача електроенергії (її передають на великі відстані і навіть за кордон) та розподіл. В Україні передачею енергії займається компанія «Укренерго», а розподілом – обленерго та деякі аналогічні міські компанії.
Після російських ракетних ударів Україна втратила 3,2 ГВт потужності: для розуміння – це еквівалент двох Хмельницьких чи однієї Рівненської АЕС, або 30% споживання енергії у цілому по країні в похмурий день. Пошкоджень зазнали кілька ТЕЦ (а харківська ТЕЦ-5 – фактично зруйнована) та гідроелектростанцій. Але в цілому по країні ситуація із генерацією не критична - завдяки у тому числі сонячній генерації: зараз, у сонячні дні, цей вид генерації дає Україні 26-27% усієї енергії або близько 8 ГВт потужностей, що еквівалентно роботі Запорізької АЕС до окупації.
На питання, чому в Харкові по кілька годин немає світла, хоча в цілому по Україні дефіциту енергії немає, дуже проста відповідь: одна справа – згенерувати енергію і зовсім інша – передати її на велику відстань і донести до кінцевого споживача, не зважаючи на те, це промислове підприємство, комунальний заклад чи конкретна людина в будинку.
Біда Харкова в тому, що тут зруйнована не лише генерація. Були нанесені удари по трансформаторним підстанціям. Тому є великі проблеми з передачею – як доставити електроенергію, як її розподілити?
Ще один фактор, який грає роль, - усе ще продовжується ремонтна кампанія, яка була розпочата минулого року чи навіть раніше. Багато об’єктів працювало на аварійних схемах, із використанням тимчасового обладнання. І ці ремонти продовжуються. Навіть просто для їх проведення необхідно задіювати графіки відключень.
Тому загалом по країні ситуація виглядає так: дефіциту енергії немає, навпаки – є навіть профіцит. Але у розрізі Харківської області ситуація геть інша. Харківщина завжди була профіцитним регіоном із точку зору енергетики: вона виступала донором для Полтавської та Сумської областей. Зараз - усе навпаки: Харківська область бере енергію з інших регіонів, але на додачу є ще проблеми з її доставкою.
Із технічної точки зору ситуацію із доставкою виправити можна: за умови відсутності повторних ударів тут допоможуть ремонти. Але з погляду генерації – Харківська область ще довго залишатиметься дефіцитною через фактичну втрату Зміївської ТЕС.